Як писав «Галицький кореспондент», 20 серпня 2013 р. в Івано-Франківську відбулося чергове засідання дискусійного клубу «PRO-позиція», на якому обговорювалася тема «22 роки незалежності. Трансформація політичних симпатій мешканців Прикарпаття».

Ґрунтовне аналітичне дослідження з цього приводу представив політолог, директор Центру з інформаційних проблем територій Національної академії наук України Петро Жук.

 Подаємо результати дослідження повністю:

 Територіальні особливості суспільно-політичних процесів і перспективи росту політичної активності населення в Івано-Франківській області.

1. Україна в часі, корені поточних проблем.

Одним з основних чинників процесів, що відбуваються в країні є суспільно-політична активність населення. Ця активність залежить як від часових зовнішньополітичних, внутрішньополітичних й економічних обставин, так і від внутрішніх циклічних закономірностей наростання, досягнення максимуму, вичерпання потенціалу активності й спаду. Так що сприятливі обставини не дають результату при спаді активності, а велика активність марна при несприятливих обставинах. З іншого боку, обставини стимулюють чи гасять активність населення, проте цей процес досить інтертний, тобто зміни активності населення внаслідок обставин потребують певного часу. Саме через невідповідність між обставинами й внутрішніми закономірностями активності трапляються трагічні поразки та невикористані можливості. Тому важливим завданням провідників народу й держави є вміння розрізнити таку відповідність чи невідповідність.

Як наслідок взаємодії обставин і внутрішніх закономірностей можна виділити наступні етапи данаміки активності українського суспільства протягом останніх 3 десятиліть:

1985-1990 роки – наростання активності зі збільшенням швидкості наростання до виявлення неминучості досягнення незалежності;

1991 рік – кульмінація активності, реалізація ідеї політичної незалежності з тріумфальним утвердженням її на референдумі;

1992 рік – залишкова активність після перемоги, намагання використати плоди реремоги;    

1993 рік – ріст зневіри й зменшення активності;

1994 рік – локальне збільшення активності з намаганням уникнути поразки романтичної форми національної ідеї, яка сталася з перемогою на президентських виборах Леоніда Кучми;

1995-1998 роки – велика зневіра й застій політичної активності населення;

1999 рік – збільшення активності без явної позитивної перспективи, з метою зберегти яке-небудь, щоб уникнути поганого, друга перемога на президетських виборах Леоніда Кучми;

2000-2002 роки – наростання незадоволення, формування поточних цілей, повільний ріст активності до відносної перемоги “Нашої України” на парламентських виборах;

2003-2004 роки – наростання активності зі збільшенням швидкості наростання аж до “Помаранчевої революції”;

2005 рік – залишкова активність після перемоги, намагання використати її результати, рамантичні (Тимошенко) й прагамтичні (Єхануров) результати цього використання;

2006-2008 роки – зневіра, вихід на поверхню “політичного бруду”, застій політичної активності;

2009 рік – локальне збільшення активності для уникнення поразки ілюзії можливості поєднання чистої ідеї з брудними методами;

2010-2013 роки – велика зневіра й застій політичної активності населення, формування стереотипу участі в політичних акціях тільки за гроші.

Отже, за цей час видно 2 цикли наростання-спаду активності, але внаслідок обставин й особливостей часу тривалість етапів в цих циклах інша. Оскільки зараз суспільство не має потенціалу для збільшення спрямованої на позитивну перспективу політичної активності, то в 2014-2020 роки цілком ймовірним є повторення етапів 1999-2004 років:

2014 рік – збільшення активності без явної позитивної перспективи;

2015-2017 роки – наростання незадоволення, формування поточних цілей, зокрема, виразних конструктивних ідеологій, повільний ріст активності;

2018-2019 роки – наростання активності зі збільшенням швидкості наростання;

2020 – кульмінація активності з переходом суспільства на новий рівень осягнення своїх завдань і можливостей.

Вказані часові проміжки пов’язані з часом очікуваних виборів. Проте цілком можливо, що зовнішні обставини приведуть до зміни тривалості цих етапів, хоча необхідність самих етапів не викликає сумніву. При позитивному завершенні цього періоду має бути в основному вирішено (здійснитися перелом у вирішенні) поточних суспільно-політичних проблем.

Поточні суспільно-політичні проблеми в Україні пов’язані з рівнем готовності українського суспільства взяти на себе відповідальність за свою країну. Корені цих проблем в стані суспільства, вони мають бути усвідомлені суспільством, після цього суспільство має трансформуватися в своєму розумінні суті своїх стосунків з державою, а тоді поставити таку державну владу, яка буде відповідати цьому новому розумінню стосунків. Ці корені можна в основному звести до 4 основних суспільно-політичних аномалій, які є зараз в нашій країні, причому наступні з них значною мірою випливають з перших, так що без усунення перших не може бути усунення наступних.

1). Відкидання здорового глузду в оцінці й реалізації державно-суспільних стосунків, активне сприйняття різноманітної брехні на цю тему й неготовність до сприйняття правди.

2). Відсутність внутрішньої, грунтованої на суспільних інтересах, суспільної активності; активність проявляється лише внаслідок стимулювання вузькими групами відповідно до інтересів цих груп: позитивне стимулювання грошима чи негативне – гострими випадками беззаконня.

3). Деформованість цілей в становій структурі суспільства, передовсім, у невідповідності індивідних цілей осіб потребам суспільних місць, які вони займають: ціллю осіб у владі є гроші, в не слава й результати діяльності (щоб увійти в історію); ціллю бізнесу є влада, а не лише гроші й виробництво; поточною ціллю інтелігенції є адаптація до умов, а не спрямування суспільства; ця невідповідність закріплена в сформованих суспільних стереотипах як ілюзія нормального стану (так є й інакше не може бути).

4). Відсутність достатнього й збалансованого на законодавчому й виконавчому рівні позитивного й негативного стимулюванням дій державних посадових осіб у розпорядженні владою (правопорядок) і ресурсами, яке б забезпечило коректність цих дії і прагнення до суспільної оптимальності.

 

2. Івано-Франківщина в просторі України.

Суспільно-політичні процеси проходять по-різному в різних територіях і різні території мають різне місце в цих процесах. Це стосується і макрорегіонів в Україні, і областай в Україні загалом і макрорегіонах, і окремих частин областей в областях. Різниця між макрорегіонами й між областями проявляється в ідеологічній адаптації загальноукраїнських ідей і проблем, між частинами областей – в тактичній адаптації цих ідей і проблем. Області України є штучними утвореннями й не відповідають природним особливостям територіального розподілу ментальності населення, проте через єдність політичного і медіа простору в них у теперішніх умовах їх можна розглядати, як певні суспільно-політичні об’єкти.

Деякі області об’єднані в історичні регіони (хоча межі областей часто не відповідають межам цих регіонів і таке об’єднання не завжди однозначне). Проте оскільки історичні регіони характеризуються наявністю єдиних чи близьких ідеологічних стереот (по крайній мірі, їх так розглядають), тому для дослідження місця Івано-Фанківської області в Україні розглянемо її міце в історичному регіоні Галичина, а місце цього регіону в Україні досить детально досліджене. Тому порівняємо динаміку суспільно-політичних процесів в Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях. Як показник цих процесів, розглянемо підтримку політичних сил різної цільової й тактичної орієнтації на загальноукраїнських виборах в 1998-2012 роках. Оскільки структура, назви й спрямованості різних політичних сил за цей час мінялися, будемо розділяти їх за наступними загальними ознаками, які зручно виділяти саме для аналізу динаміки активності:

політичні сили домінуючих стереотипів;

праві радикальні сили;

прагматичні національно неактивні сили;

помірковані патріотичні сили;

нові чи альтернативні сили з невиразною ідеологією;

традиційні ліві політичні сили.

Цю динаміку подано в наступних таблицях.

 

Політичні сили домінуючих в регіоні стереотипів.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	32,1	64,1	63,9	87,3	71,0	50,4	34,7	35,5
Івано-Франківська	28,0	70,4	74,6	89,0	75,5	50,7	39,0	38,2
Тернопільська	28,3	69,4	69,0	87,5	68,7	51,6	35,7	39,0
Україна загалом	9,4	36,5	23,6	39,9	36,3	30,7	25,1	25,5

 

Праві радикальні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	0,9	1,2	0,0	0,1	2,2	3,1	5,4	38,2
Івано-Франківська	0,8	2,5	0,0	0,0	1,3	3,4	4,9	33,8
Тернопільська	1,2	1,9	0,1	0,0	2,0	3,4	4,9	31,2
Україна загалом	0,4	2,2	0,0	0,2	0,4	0,8	1,4	10,4

 

Прагматичні національно неактивні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	5,5	2,7	3,4	5,8	3,0	4,2	5,7	4,7
Івано-Франківська	5,1	2,7	2,5	4,5	1,9	3,0	5,1	5,2
Тернопільська	4,5	2,1	1,9	5,5	2,2	3,0	9,8	6,4
Україна загалом	5,0	11,3	11,8	39,3	32,1	34,4	35,3	30,0

 

Помірковані патріотичні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	9,7	18,5	17,1	1,6	3,9	36,0	30,8	2,7
Івано-Франківська	23,8	10,7	9,7	1,4	5,4	36,8	25,1	3,0
Тернопільська	20,9	14,6	18,8	2,0	10,2	35,2	26,4	3,6
Україна загалом	2,7	8,1	7,3	5,8	1,9	14,2	5,5	1,1

 

Нові чи альтернативні сили з невиразною ідеологією.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	12,8	2,7	0,5	0,2	5,1	1,1	11,0	14,4
Івано-Франківська	4,3	2,7	0,4	0,1	3,3	1,0	13,8	15,3
Тернопільська	3,5	1,9	0,2	0,1	3,1	1,6	9,9	14,7
Україна загалом	3,1	1,2	2,0	0,9	1,5	4,0	7,0	14,0

 

Традиційні ліві політичні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Львівська	4,1	2,4	2,6	0,8	0,7	1,0	0,7	2,0
Івано-Франківська	3,0	1,5	1,9	0,7	0,6	0,8	0,6	1,8
Тернопільська	2,9	1,4	1,6	0,5	0,4	0,7	0,5	1,9
Україна загалом	24,7	22,2	20,0	5,0	3,7	5,4	3,5	13,2

 

Примітка. У зв’язку з концентрацією виборців певної орієнтації навколо пріоритетного кандидата в результатах взято основну силу чи основного кандидата для виборців цієї орієнтації, тільки на виборах 2006 року як домінуючу політичну силу взято сумарно “Нашу Україну” і БЮТ, оскільки явного домінування не було.

Як видно з наведених даних, передовсім з динаміки підтримки областю політичних сил домінуючих стереотипів, область виділяється серед інших областей Галичини в час піднесення активності. Вона не програмує цю активність, не є авангардом активності, а максимально реалізує активність, ініційовану іншими. Івано-Франківщина “розкручеє процес”, за психоінформаційною типологією вона є синхронізатором. Населення області підхоплює активність і без явно видимої цілі. Це видно за результатами виборів 1999,2002 років. Оскільки, відповідно до циклічності активності, наступає етап аналогічний саме з тим етапом, зараз можна сподіватися виділення Івано-Франківської області активністю без явної виразної цілі. Це, зокрема, виявляється в більшій підтримці нових сил з невиразною ідеологією. Натомість не проявляється підтримки прагматичних національно неактивних (які тепер є провладними) сил. Тому, не зважаючи на авторитетного губернатора, результати Партії Регіонів на виборах 2012 року були гірші, ніж в Тернільській області. Відповідно до місця області в Галичині, Західному макрорегіоні й Україні загалом, радикалізм не є особливістю, яка може виділити Іврно-Франківщину з-поміж суспідніх областей, як і консервативний поміркований патріотизм. У ментальності населення Івано-Франківської області патріотизм поєднується з пошуком нових форм вираження, які на даний час можуть бути ефективнішими. Область не задає стратегії, але може підібрати найефективнішу тактику. Разом з тим, при відсутн твердого стратегічного стрижня у своїх пошуках може піти в хибному напрямі, але не надовго,- до часу, поки спрямовуючі регіони вкажуть цей правильний напрям. У ставленні до лівих політичних сил проявляються не стільки психологічні особливості, скільки особливості складу населення.

Отже, на цьому етапі (найближчі 2-3 роки) Івано-Франківщина виконує роль регіону експериментальної соціально-політичної активності.

 

3. Мозаїчність і територіальні особливості суспільних процесів в Івано-Франківській області.

Мозаїчність, тобто відмінність у соціально-психологічних особливостях областей, формується внаслідок дії мас-медійних, історично-політичних, соціально-економічних, культурно-психологічних чинників. Прояви цієї мозаїчності: різне сприйняття різних ідеологічних і політичних тез (месіджів), різне актуальне й потенційне сприйняття осіб (через різне виділення основних рис), різні часово-динамічні властивості формування позиції, різні форми донесення інформації для ефективносго сприйняття, різних вплив на сусідні кластери. Хоча психологічні особливості проявляються на рівні частин районів й окремих населених пунктів, але внаслідок територіальних зв’язків, зв’язків управління, дії однакових медіа-засобів та субетнічних особливостей, на рівні областей можна виділити кілька, як правило, територіально зв’язних частин (кластерів), населення яких подібно реагує на соціально-політичні процеси, і здійснює єдину функцію у формуванні стереотипів і виконанні політичних дій в області.

Відповідно до територіально-економічної структури області та функціональних особливостей частин в соціально-територіальних утвореннях виділимо в області на 5 підрегіонів (кластерів, кущів):

Обласний Центр (м.Івано-Франківськ);

Північ (Калуський, Рогатинський, Галицький райони, м.Калуш);

Захід (Долинський, Рожнятківський, Богородчанський райони, м.Болехів);

Південь (Коломийський, Надвірнянський, Косівський, Верховинський райони, м.Коломия, м.Яремче);

Схід (Тлумацький, Тисменицький, Городенківський, Снятинський райони).

За результатами загальноукраїнських виборів від 1998 року розглянемо динаміку середньочасової та за результатами соціологічних досліджень перед виборами 2004 року короткочасової зміни суспільно-політичної ситуації в цих кластерах.

Політичні сили домінуючих стереотипів.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	29,8	55,0	63,1	81,8	70,7	51,1	36,1	30,4
Північ	33,5	70,8	77,1	91,5	80,6	48,2	43,5	42,2
Захід	24,1	77,3	80,2	90,9	76,4	49,1	36,5	32,6
Південь	18,1	70,9	73,6	88,8	74,7	53,3	37,8	39,4
Схід	43,4	75,6	78,5	91,7	79,1	47,4	42,7	43,6

 

Праві радикальні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	0,5	3,1	0,1	0,1	1,9	4,7	7,5	39,2
Північ	0,8	2,7	0,1	0,0	0,9	2,9	4,4	34,3
Захід	1,7	2,2	0,0	0,0	1,3	2,7	4,7	37,9
Південь	0,7	2,6	0,0	0,0	1,5	3,3	4,8	34,9
Схід	0,4	1,5	0,0	0,0	0,6	2,5	4,1	33,0

 

Прагматичні національно неактивні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	4,2	7,2	2,2	8,0	3,9	5,2	7,1	5,8
Північ	3,9	2,2	1,1	3,0	0,7	1,7	4,5	5,0
Захід	7,0	1,3	2,8	3,8	0,9	1,5	4,2	4,9
Південь	4,7	2,1	3,3	4,8	2,1	3,4	5,3	5,1
Схід	6,1	2,3	2,1	2,9	0,9	1,8	4,2	3,7

 

Помірковані патріотичні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	10,3	16,2	14,2	3,3	5,2	31,2	17,1	2,1
Північ	21,1	9,6	11,2	1,1	4,4	42,9	24,6	3,3
Захід	31,7	8,3	7,2	0,7	7,6	41,9	31,5	3,2
Південь	32,3	11,1	8,3	1,1	5,1	33,6	24,5	3,0
Схід	14,1	8,4	9,3	1,1	4,9	42,6	23,9	3,4

 

Нові чи альтернативні сили з невиразною ідеологією.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	8,3	3,7	1,2	0,3	4,3	1,1	13,9	16,2
Північ	6,0	3,7	0,3	0,1	2,7	0,6	13,2	11,2
Захід	3,5	2,0	0,3	0,1	3,4	0,8	12,8	17,4
Південь	3,1	2,2	0,3	0,1	3,3	1,1	15,9	13,2
Схід	2,5	2,5	0,2	0,1	2,2	0,8	14,4	12,7

 

Традиційні ліві політичні сили.

	1998	1999	2002	2004	2006	2007	2010	2012
Облцентр	7,5	4,0	4,6	1,7	1,3	1,9	1,4	3,8
Північ	1,6	0,9	1,8	0,6	0,2	0.3	0,5	1,6
Захід	2,1	0,9	1,1	0,4	0,3	0,3	0,3	1,2
Південь	3,1	1,4	1,7	0,6	0,5	0,6	0,4	1,6
Схід	1,4	0,5	1,0	0,3	0,2	0,3	0,5	1,0

 

Примітка. Оскільки результати виборів подяються по виборчих округах, причому за розглянутий час розподіл цих округів мінявся, то територіальна прив’язка наведених даних не цілком відповідає територіальному складу розглянутих частин області, проте ця невідповідність мало впливає на загальні закономірності, для виявлення яких взято ці дані.

Як випливає з розгляду поданих результатів, Облцентр не є ініціатором суспільно-політичних процесів, хоча найповніше відображає їх. Так, на жодних з виборів у ньому не було найбільшої підтримки домінуючих стереотипів (чим він відрізняється від інших облцентрів Галичини – Львова й Тернополя). Це пов’язано не тільки з строкатістю його етнічного складу й політичної орієнтації населення, але й з ментальних особливостей: як область в макрорегіоні, так й Облцентр в області є синхронізатором – підхоплює й координує реалізацію нових ідей.

Ініціаторами ж процесів в області можуть бути 2 програматорні кластери – Захід і Схід. Суспільні стереотипи, які виникають в цих підрегіонах чи проникають в них, активно розвиваються там і після того переходять в інші підрегіони, передовсім, в Облцентр. Різниця функцій Заходу і Сходу в тому, що для Заходу більш характерні критичні оцінки, орієнтовні на середньочасову перспективу, для Сходу – романтизм з більшою орієнтацією або на поточний момент, або на далеку перспективу. Через критичність Заходу він виконує крім прграмататорних ще й коректорні функції.

Південь консервативний, для нього характерна затримка процесів. Північний кластер є ефектором, зоною найбільшого прояву процесів, які запускаються на Заході чи Сході.

Оскільки в області 2 програматори з різними особливостями, то їх дія на область може взаємно підсилюватися (як було в 1999-2004 роках) чи гаситися (приклади –  вибори 1998,2010,2012 років). Видно, що єдиноспрямована дія програматорів проявляється в часи загальноукраїнського наростання активності, протилежна – її спаду. Схід ближчий до облцентру й ефекторного Північного кластеру, проте Захід стійкіший і послідовніший в розвитку своєї позиції.

Проаналізуємо також динаміку зміни суспільно-політичних стереотипів у кластерах з інтервалом даних в один місяць.

 

Готовність голосувати за В.Ющенка в ході президентської кампанії 2004 року за результатам щомісячних соціологічних досліджень на початок місяця.

	Липень	серпень	вересень	жовтень	вибори
Облцентр	58,3	68,4	79,5	78,1	81,8
Північ	53,7	70,7	70,9	75,1	91,5
Захід	77,6	72,3	57,2	73,8	90,9
Південь	77,0	69,6	64,8	80,5	88,1
Схід	79,7	83,7	87,6	78,7	91,7

 

Готовність голосувати за В.Януковича.

	Липень	серпень	вересень	жовтень	вибори
Облцентр	12,3	12,2	6,8	8,4	8,0
Північ	7,3	4,9	5,4	5,9	3,0
Захід	5,6	12,5	8,0	6,4	3,8
Південь	6,7	7,4	31,2	12,4	5,1
Схід	14,4	9,4	4,6	7,2	2,9

 

Готовність голосувати за О.Мороза.

	липень	серпень	вересень	жовтень	вибори
Облцентр	7,9	12,1	5,2	5,3	3,3
Північ	9,7	2,5	8,9	8,9	1,1
Захід	1,1	7,9	2,1	2,8	0,7
Південь	11,8	10,9	3,8	3,7	1,2
Схід	0,9	2,1	1,3	3,0	1,1

 

Бажання голосувати проти всіх.

	липень	серпень	вересень	жовтень	вибори
Облцентр	11,4	7,2	7,9	3,6	0,8
Північ	10,4	6,8	4,2	6,7	0,2
Захід	12,1	15,6	35,7	10,7	0,3
Південь	1,5	1,2	1,4	1,5	0,4
Схід	1,2	1,3	1,5	3,9	0,2

 

Основими особливостями процесів протікання останніх передвиборчих 5 місяців є поява значного розчарування у В.Ющенкові на Заході, певний вплив цього розчарування на Південь. Але до часу виборів розчарування подолано й вибори відбулися у фазі швидкого росту прихильності до В.Ющенка. Характерна відмінність між Заходом і Півднем проявляється в тому, що на Заході розчаровані прихильники В.Ющенка мали намір голосувати проти всіх, а на Півдні – переходили до підтримки В.Януковича.

На Сході відбувалися невеликі коливання прихильності до В.Ющенка з тенденцією росту,- класичний сходовий процес формування електоральних стереотипів. На Півночі відбувався монотонний, в облцентрі – майже монотонний ріст прихильності до В.Ющенка.

Короткочасова динаміка підтверджує ролі виділених кластерів в суспільно-політичних процесах в області, які виявлено з аналізу виборів в 1998-2012 роки:

синхронізатор – Облцентр;

перспективний програматор – Схід;

критичний програматор – Захід;

ефектор з швидкою реакцією – Північ;

ефектор з затриманою реакцією – Південь.

В ході аналізу виявилося доцільнішим на цей час брати за основу виділення кластерів не територіально-економічну, а соціально-політичну структуру області, відповідно до якої Надвірнянський район і м.Яремча відносяться до Заходу, а Снятинський район – до Півдня. Проте загальних властивостей кластерів це не міняє.

 

4. Поточна готовність населення області до участі в суспільно-політичних процесах.

Для виявлення характеру усвідомлення населенням області поточної суспільно-політичної ситуації в країні 8-10.08.2013 в області було проведене репрезентативне соціологічне опитування (допустима похибка опитування 2,5 % при рівні довір’я 95 %). Це опитування дало наступні результати.

Розподіл відповідей на запитання: “Які варіанти зміни політичної ситуації в Україні Ви вважаєте найбільш ймовірними в найближчі 2 роки?”:

стихійне підняття населення на захист своїх інтересів	33,0
ситуація буде, як тепер, без виразного національно-демократичного лідера, з недовірою до політичних сил	28,3
поява нового національно-демократичного лідера	16,6
збільшення авторитету одного з теперішніх опозиційних лідерів	10,7
виразна проукраїнська орієнтація Президента Януковича, як було з Кучмою в 1999 році	2,1

 

 Зокрема, серед соціальних верств:

	робітники	інтелігенція	службовці	пенсіонери
поява нового лідера	7,4	36,1	28,8	11,1
ріст авторитету старого лідера	20,8	< 1	6,2	8,0
проукраїнська позиція Януковича	< 1	7,3	5,9	< 1
як тепер	23,0	33,6	27,7	32,6
стихійне підняття населення	48,2	15,3	35,7	25,5

 

 Зокрема, серед вікових груп:

	до30р	30-40р	41-55р	понад 55р
поява нового лідера	19,7	14,3	19,9	14,5
ріст авторитету старого лідера	17,2	9,8	13,8	6,7
проукраїнська позиція Януковича	5,0	1,5	3,4	< 1
як тепер	26,8	25,5	20,7	34,0
стихійне підняття населення	34,1	49,8	41,6	24,7

 

Отже, найбільш ймовірними вважають крайні й протилежні між собою варіанти розвитку ситуації – стихідний бунт і продовження застою. Стихійного бунту найюільше очікують робітники та люди середнього віку, застою – інтелігенція та пенсіонери. Очевидно, сподівання на стихійний бунт більш емоційні, а на застій більш логічні. Проте стихійного бунту очікують не лише емоційні пенсіонери, але й прагматичні люди бізнесу, управління, торгівлі. Швидше за все, їм дуже допекла прогнила державна система. Найбільш скептично ставиться до можливості бунту інтелігенція, а якщо вона цього бунту не очолить, то його не буде, або він буде нетривалим вибухом емоцій.Так що населення області готується до застою, проте помітна його частина надіється на появу нового лідера. Найбільше таких – серед інтелігенції. Отже, інтелігенція шукає нового лідера. Це підтверджує висновок про те, що зараз в області сприятливий час для пошуку нових шляхів і нових ідей. На реанімацію одного зі старих лідерів компетентна частина населення (інтелігенція, люди управління, торгівлі, бізнему) мало надіється. Проте серед цієї частини помітне бачення можливості проукраїнської позиції В.Януковича.

 

Розподіл відповідей на запитання: “Навколо кого чи навколо чого Ви найшвидше допускаєте об’єднання населення для захисту своїх інтересів протягом наступних 3 років?”:

взагалі не бачите такої можливості	34,5
місцевої загрози	15,1
Загрози на рівні країни	12,6
не лідера, а ідеї	11,3
нового молодого лідера	10,3
досвідченого лідера але з чистою репутацією	9,7
не лідер, а проблеми	7,6
нового але досвідчого лідера	5,2
Одиного з теперішніх лідерів	1,3

 

 Зокрема, серед соціальних верств:

	робітники	інтелігенція	службовці	пенсіонери
досвідченого чистого лідера	13,9	9,1	8,7	6,6
молодого лідера	9,4	5,2	18,2	9,7
нового досвідченого лідера	1,5	2,0	12,3	6,6
одного з теперішніх лідерів	< 1	< 1	< 1	3,5
не лідера,а ідеї	5,1	22,5	8,8	14,2
не лідера,а проблеми	3,3	17,1	9,8	6,6
загрози на рівні країни	22,0	12,2	7,5	6,6
місцевої загрози	24,1	12,2	21,7	4,4
не бачать можливості	41,3	37,8	20,3	35,0

 

 Зокрема, серед вікових груп:

	До30р	30-40р	41-55р	понад 55р
досвідченого чистого лідера	13,1	7,5	13,4	7,1
молодого лідера	10,3	18,7	8,6	9,7
нового досвідченого лідера	< 1	6,6	6,3	6,3
одного з теперішніх лідерів	< 1	< 1	< 1	3,2
не лідера,а ідеї	1,5	3,9	16,5	14,8
не лідера,а проблеми	3,6	5,9	12,2	7,4
загрози на рівні країни	17,4	12,8	18,4	8,1
місцевої загрози	22,4	17,1	22,2	8,5
не бачать можливості	48,9	37,6	23,1	34,0

 

Яскравим вираженням відчуття населенням області теперішнього суспільно-політичного застою є небачення можливості об’єднання для активних дій (якщо й бачать таку можливість, то не позитивну для руху вперед, а негативну,- для уникнення зашгрози). Певна частина все ж бачить можливість об’єднання навколо ідеї, молодого лідера та лідера з чистою репутацією. Практично не бачать перспективи теперішніх лідерів, що відображає адекватне відчуття поточної ситуації в країні. Навколо ідеї бачить можливість об’єднання програмуючу верства – інтелігенція. Молодого лідера хотіли б переважно службовці й робітники, а інтелігенція ставиться до нього досить скептично. Приблизно рівномірну підтримку серед активних верств населення має варіант об’єднання навколо досвідченого чистого лідера. Об’єднання навколо проблеми є пом’якшеним варіантом об’єднання навколо загрози, тому воно не є цілком позитивно спрямовуючим.

Отже, об’єднання можливе не широке, а локальне. Й найкращою основою цього об’єднання потенційно активної частини населення на рівні області було б поєднання доброї, реальної, зрозумілої й обгрунтованої ідеї з досвідченим лідером чистої репутації.

 

Розподіл відповідей на запитання: “У яких випадках з наступних випадків Ви б активніше включилися в громадсько-політичну діяльність?”:

невиплата зарплат чи пенсій	26,6
утиски української мови	19,8
Загроза незалежності	19,0
неправові дії проти Вас чи Ваших близьких	16,0
відсутність роботи	14,9
Ізоляція від Європи	9,4
Загроза Вашій власності	6,4
образи національної гідності	5,8
дальший ріст корупції	5,6
релігійні утиски	4,2
згортання свободи політ діяльності	3,5
погіршення умов життя у Вашому населеному пункті	3,4
Загроза розколу України	3,1
згортання свободи слова	3,1
ріст цін	2,0
ріст злочинності	1,8
зняття соціальних пільг	1,5
погіршення екологічної ситуації	1,5
ще більша брехня в усіх сферах	0,7
загроза Вашому бізнесу	< 1
ні в яких	19,3

 

 Зокрема, серед соціальних верств:

	робітники	інтелігенція	службовці	пенсіонери
утиски української мови	23,0	14,5	14,4	22,4
загроза незалежності	27,8	17,5	4,5	19,1
загроза розколу України	< 1	3,9	1,6	6,6
релігійні утиски	7,5	4,7	< 1	3,2
образи національної гідності	< 1	< 1	20,0	6,6
згортання свободи слова	< 1	1< 1	1,5	3,0
несвобода політдіяльності	10,6	< 1	< 1	< 1
ізоляція від Європи	1,2	20,1	13,6	11,1
ріст корупції	1,6	8,5	13,1	4,4
більша брехня	< 1	< 1	< 1	2,2
невиплата зарплат	31,0	29,6	17,4	26,7
зняття пільг	< 1	6,9	< 1	< 1
екологічна ситуація	< 1	< 1	< 1	4,4
умови життя місцеві	1,5	< 1	< 1	8,3
неправові дії проти особи	27,6	14,5	15,1	6,1
загроза власності	2,3	21,2	8,5	3,0
відсутність роботи	17,8	13,8	28,0	6,1
ріст цін	3,2	< 1	1,5	2,2
ріст злочинності	1,4	< 1	7,7	< 1
ні в яких	18,6	21,3	13,1	23,3

 

 Зокрема, серед вікових груп:

	до30р	30-40р	41-55р	понад 55р
утиски української мови	24,1	11,2	19,5	20,2
загроза незалежності	10,8	27,3	25,3	17,2
загроза розколу України	1,5	1,8	< 1	6,0
релігійні утиски	15,9	3,6	< 1	1,8
образи національної гідності	7,6	7,0	4,4	5,5
згортання свободи слова	9,9	1,6	1,1	1,8
несвобода політдіяльності	< 1	< 1	< 1	7,8
ізоляція від Європи	14,5	9,1	7,5	8,8
ріст корупції	6,1	11,0	5,5	3,7
більша брехня	< 1	< 1	< 1	1,8
невиплата зарплат	29,5	32,9	28,8	22,6
зняття пільг	< 1	< 1	5,7	< 1
екологічна ситуація	< 1	< 1	< 1	3,7
умови життя місцеві	< 1	< 1	4,6	5,5
неправові дії проти особи	13,4	30,1	24,4	9,5
загроза власності	15,2	10,6	5,4	1,8
відсутність роботи	15,8	22,4	23,5	8,7
ріст цін	< 1	4,3	< 1	3,5
ріст злочинності	< 1	< 1	1,1	3,8
ні в яких	15,5	21,2	16,2	22,7

 

Отже, сумарна частка тих, хто бачить можливість власної активізації при загостренні приватно-економічних загроз (об’єднання 6 варіантів) становить 67,4 %,

ідеологічних (6 варіантів) – 61,3 %,

політичних (5 варіантів) – 14,7 %

Частка тих, хто не бачить можливості росту своє активності не надто велика. Отже, населення готове до росту своєї активності, причому не тільки з особистих, але й ідеологічних причин, але аж ніяк не політичних. Отже, шлях активізації населення – ідеологія, але без політики, тобто просування національної ідеї і стратегічних інтересів країни але без боротьби за владу. Краще ефективно тиснути на владу, зокрема, теперішню, ніж кидати всі сили на боротьбу з цією владою, оскільки нова влада може бути зовсім не кращою.

 

Розподіл відповідей на запитання: “У яких формах Ви допускаєте можливість Вашої суспільної активності у випадку загострення ситуації чи утиску Ваших інтересів протягом найближчих 3 років?”:

вуличні протестні акції, тобто мітинги, пікетування, перекриття доріг	23,3
висування кандидатів й агітація на виборах	10,0
участь в громадських і політичних об’єднаннях	8,2
агітація за ідею, формування громадської думки	7,4
громадянська непокора владі	7,3
збройна боротьба	5,9
звернення до міжнародних інституцій і судів	5,6
страйки	4,1
бойкот осіб, товарів чи органів влади	0,5
ні в яких	33,6

 

 Зокрема, серед соціальних верств:

	робітники	інтелігенція	службовці	пенсіонери
висування,агітація на виборах	17,1	8,0	9,7	4,4
агітація за ідею	1,9	18,0	8,2	8,0
участь в об’єднаннях	2,0	15,1	14,4	8,0
вуличні акції	26,6	17,6	33,5	17,9
звернення до міжнародних судів	10,7	6,5	6,2	< 1
страйки	< 1	9,0	1,0	7,1
бойкот	< 1	< 1	< 1	1,3
громадянська непокора	2,6	16,1	6,3	8,8
збройна боротьба	11,1	1,9	< 1	5,8
ні в яких	40,3	26,5	14,8	41,5

 

 Зокрема, серед вікових груп:

	до30р	30-40р	41-55р	понад 55р
висування,агітація на виборах	< 1	10,0	19,4	9,7
агітація за ідею	13,9	2,9	2,8	8,9
участь в об’єднаннях	15,4	5,9	7,5	6,3
вуличні акції	24,3	18,4	29,3	21,7
звернення до міжнародних судів	6,2	18,5	9,2	< 1
страйки	7,6	< 1	2,3	5,1
бойкот	< 1	< 1	2,3	< 1
громадянська непокора	3,1	7,0	11,5	6,9
збройна боротьба	< 1	3,6	11,3	6,1
ні в яких	22,5	33,2	30,5	41,0

 

Найбільше допускають ріст своєї активності в традиційних вуличних формах. Але програмуюча верства – інтелігенція – найбільше бачить свою участь в агітації за ідею. За ідею також готова агітувати помітна частина молоді. Отже, агітатори за ідею є. Треба лише сформулювати яскраву, позитивну й перспективну ідею.

Не надто багато бажаючих прикластися до основної форми політичної активності в нормальних демократичних країнах – електоральної. Очевидно, у виборах і тих, хто бореться на них за владу, цілком розчарувалися, та й не можна назвати нашу країну в тепершіньому стані нормальною демократичною. Тих, хто бачить можливою свою участь в громадських і політичних об’єднаннях, хочі не надто багато, але це представники перспективних для реальної діяльності суспільних груп – інтелігенції, службовців (так умовно називаємо людей управління, торгівлі, бізнесу), молодь. Отже, формування громадських організацій з розумною й перспективною ідеєю, метою й методами діяльності, має помітну перспективу.

Досить багато прихильників радикальних форм боротьби – громадянської непокори (переважно серед інтелігенції) та збройної боротьби (переважно серед робітників). Проте прихильників такої реальної й ефективної форми тиску, як бойкот, майже нема. Очевидно, населення області, з одного боку, не зовсім розуміє, як проводити боротьбу в цій формі, з іншого – не вірить в можливість масової організованості й солідарності, яка потрібна для здійснення бойкоту.

Загалом результати проведеного соціологічного дослідження показують, що населення області хоча й не проявляє активності, проте при наявності хорошої ідеї та доброї організації готове до конструктивних форм такої активності.

 

5. Поточне використання мозаїчності в Івано-Франківській області.

При плануванні послідовності соціальних акцій з певною метою треба забезпечити максимальну відповідніть часовій динаміці та територіальним особливостям процесів. Процес не буде успішним, якщо він не на часі й якщо його віхові події не будуть відбуватися у відповідних місцях. Суспільно-політичний процес не можна вольовим рішенням здійснити, а можна лише найефективніше спрямувати його для використання в суспільних інтересах.

Запуск процесу суспільної активізації області доцільно здійснювати з Західного і Східного кластерів. На поточному етапі особливо важливу роль відіграє Схід. Запустивши на Сході, процес через недовгий час має бути паралельно запущено на Заході, в дещо іншій, коректуючій, формі, але не в протилежному напрямку. Синтез обох напрямів має відбуватися в облцентрі й після того поширюватися спочку на Північ, а далі й на Південь.

Часом буває необхідною корекція напряму і гальмування процесів, які відповідно до обставин не можуть мати позитивного для суспільства завершення. Для гальмування спрямованого процесу, який йде в глухий кут чи в суспільно некорсному напрямі, доцільно зробити запуск активатора (Заходу чи Сходу), протилежного до того, який активізував цей безперспективний процес, після чого активізувати консервативний Південь для поглинання непотрібної активності. Для гальмування хаотичного процесу запускаються обидва активатори й консервативне гальмування Півдня.

Одним з актуальних завдань є оптимізація поточної хаотичної активності в області. Ініціатором цієї хаотичної активнивності є облцентр. Проте ця активність неефективна й потребує хоча б часткового спрямування. Двоактиваторне гасіння цієї хаотичності зараз нереальне, тому що в загальноукраїнський критичний період ця хаотичність підтримується критичним Західним активатором. Тому активність Заходу доцільно переключити на консервативний Південь, а позитивну активність Сходу – на ефекторну Північ. Тоді впорядкується й напрям змін суспільних настроїв в Облцентрі.

На даний час область може виконувати важливі поточні завдання загальноукраїнського рівня. Основний месідж, який має дати Івано-Франківщина всій Україні – “Не опускати руки”, шукати нову позитивну форму реалізації національної ідеї, робити хоча б невеликі дії, але в правильному напрямі, тоді пришвидшиться формування нового напрямку суспільної активності для досягн наступного щабля наближення Української держави до цивілізованого рівня. Північ й Облцентр можуть найбільше впливати й на інші області, але Облцентр – переважно активністю, Північ – переважно результатом.