В народі є поширеним такий вислів, що Бог прощає завжди, людина прощає деколи, природа не прощає ніколи. Як на мене, цей вислів є дуже важливим для розуміння місця людини в природі.  Розуміння взаємин Творця, людини і природи. Взаємозв’язок між ними. Тема прощення торкається людської гріховності, бо якщо нема провини то нема чого прощати. Тобто тут говориться про людський гріх. Світ, сотворений Богом, не має в собі недоліку.  Він є божественний. Це людина вносить в нього негативні елементи. Людина, як вінець природи, як вінець божого творіння, наділена особливою владою. Їй дано міняти світ. Людина міняє світ на добре. Погіршуючись, людина  міняє світ до гіршого. Адже ми з вами знаємо зі Святого писання, що через падіння Адама і Єви, тобто гріхопадіння людства, земля також захворіла. Захворіла смертю, захворіла хворобами, захворіла недосконалістю. Отже Бог прощає завжди, коли ми про це просимо і маємо щире устремління до навернення від гріха.

Людина прощає деколи, прощає той, хто усвідомив себе, як людину божу, хто щиро прагне жити в любові,  хто розуміє, що провина інших людей – це є їхня несвідомість, тому що свідомо люди не можуть грішити. Вони просто затуманені ілюзорністю. Як Христос казав на хресті: «Отче, прости їм, бо не розуміють, що роблять». Так само, коли проти нас хтось має якусь провину, то ця провина заподіяна в стані не усвідомлення, коли людина не розуміє, що вона робить.

А природа не прощає ніколи. Це говорить про те, що наш гріх суперечить законам, за якими живе природа. І тому будь-який гріх, навіть якщо він вимолений у Господа, якщо він прощений людиною, він має наслідок, наслідок природний. Тому немає жодної гріховної дії, тобто дії протизаконної, проти законів природи, яка би залишилася без покарання. Але карає не Бог, як каже апостол Павло, а самі себе караємо.  Тому що самі порушуємо закон вкладений в нас.

Ось скажімо в народі  я таке популярне прислів’я: що об’їдання до хвали Божої не належить. Ми часто це говоримо, коли на храму (святкуванні, застіллі), на весіллі, коли об’їмося і тоді так говоримо – тішимо себе, сміємося з цього. Але кожен знає, що після об’їдання є проблеми з травленням, з печінкою. Тобто справді не Бог нас карає, а самі себе караємо, заставляємо свої органи мучитися.  Переварювати той надлишок їжі.

Скажімо, кожен знає, що перелюб, блудодіяння також негативно впливають на здоров’я. І це знають усі, про це свідчить офіційна медицина. Тому то застерігають від позашлюбних стосунків, і молодь застерігають від передчасних статевих стосунків, тому що знають що руйнує організм. Байдуже життя руйнує організм.  Скільки раз людина уже потім після гріхопадіння, коли відчуває на собі хвороби, думає: даремно то робилося. Каже: от молодість не розумна, вітряна. Не думається, а робиться. Чи, скажімо, людина живе не чисто – краде чи робить беззаконня етично-морального плану. І коли відчуває, що може бути за це покарана, вона перебуває у страху, у постійному страху. Краде чи робить інші прогріхи і, перебуваючи у цьому стресовому стан,і доходить до неврозу. Наступає розлад нервової системи, який тягне за собою інші хвороби. Не Бог карає, самі себе караємо. Чи, наприклад, у людини є заздрість.

В даний час. Сьогодні і зараз. В даний момент. На цьому місці. Людина приймає зараз. Дякує Богу за все те, що має. Господь дає їй ще більше. Тому що Господь каже: хто вірний в малому, тому довіриться велике. Якщо людина нарікає, заздрить, бунтується, вона і сама не має спокою, і замість того, щоб знайти вихід з положення, вона ще більше погружається, і цим своїм станом погіршує сама себе. Сама придумує негативні явища, наслідки, і вони стаються. Людина стає залежна від того зла, гніву, заздрощів. У неї порушується обмін речовин. Ми знаємо, що людина, яка перебуває у гніву, то це впливає на жовч. Людина справді зеленіє, бо іде виділення жовчі в кров. Якщо людина дуже запальна, неспокійна. Надто емоційна. А Господь говорив про мир душевний, який має бути. Надмірне виділення адреналіну у кров також збиває баланс в організмі. Я зараз не буду вникати глибше у ці подробиці, ці приклади є достатні, щоб зрозуміти що не Бог нас карає, а ми самі краємо себе, коли руйнуємо нашу природу своїми гріховними діями.

А що робити, якщо людина уже согрішила, якщо людина уже має за собою цілий ланцюг гріхів і вже реально відчуває, що: чинячи гріх в молодості, я маю зараз проблеми зі здоров’ям? Що робити, як виходити з того становища? Пам’ятаймо завжди, що Господь, наш Бог не є  Богом мертвих, а є Богом живих і він сам каже, що: «Я не до здорових прийшов, а до хворих». Господь може нас оздоровити.  Якщо людина навернеться і почне шукати гармонійних взаємин зі світом, гармонійних взаємин частин свого тіла, тобто духу, душі, щоб була  гармонія в нутрі кожного з нас між тілесними потребами, між душевними пориваннями. Між духовним наповненням.

Коли людина прислуховується до совісті, вона знаходить мир у своїй душі. Вона той мир переносить на взаємини з ближніми. І поступово пропадають неврози, пропадають психічні розлади, пропадають причини  для постійного неспокійного стану. А це гармонізовує внутрішню роботу в організмі. Людина впорядковує своє мислення, почуття, емоції, перестає чинити гріховну дію тілесну, вона справді гармонізовує себе. Відносно того як учить Церква, як учать святі отці не перегинаючи палки ні до більшого ні до меншого. Поступово відбувається гармонізація.  Не забуваймо, що Дух святий, який сходить під час молитви, який сходить тоді, коли людина відкривається до Бога, Він очищує всяку скверну, Він є джерелом життя. Всі наші клітини, все що діється в нашому організмі – це завдяки життєдайній енергії Духа святого. І Дух святий здатний оновити все.  Дуже часто ми бачимо старих людей, які дуже похилого віку, але вони постійно перебувають у молитві. Їх лиця не є темними, хоча і старечі, не молоді, але вони ніби омолоджені. Просвітлені. Справді, це Дух святий оновив їх, Дух святий омолодив їх.

Інколи молода людина, яка живе гріховним життям, вона має гірший вигляд від того, хто старший літ на 20 – 30, тому що та людина живе з Богом. У ній Дух святий перебуває і Він оновлює весь організм. Це також треба знати, щоб не впасти в надії, в вірі. Господь  оновить, воскресить. Скільки було випадків таких фактів, і ми їх знаємо. Оздоровлення від важких недуг по молитві, по тому, як людина міняла свій спосіб життя. Коли вона справді наверталась до Господа не тільки словами, але і всім своїм єством, любила Бога і душею і тілом. Тобто почала жити і тілесно правильно. Пам’ятаймо про це. Тому навіть те, що нам природа не простила і ми це вже відчуваємо, Господь може і це поновити, якщо ми щиро до нього навернемось і будемо виконувати його волю. Жити по тих неписаних законах, які діють у всесвіті. І в основі тих законів є любов, мир і пожертва себе іншим. Господь сказав: що зробите ближнім моїм, те і мені зробите. Просімо у Господа розуму, просімо вгамування наших почуттів, просімо тілесного здоров’я для роблення добрих справ. Бо тільки для цього Господь відновить нам все те, що ми втратили. Хай Божа поміч буде завжди з нами. Будьмо здорові і тілом і душею, а, найголовніше, духом.

 

о. Іван Рибарук,

 

парох села Криворівня, Гуцульщина