Юрій Андрухович із швейцарськими музикантами Верою Капеллер та Петером Конрадін Цумтором подарував франківчанам незабутній музично-літературний вечір під назвою “Werwolf Sutra”. Новий проект письменника, який співає так само проникливо і пронизливо, як пише, викликав лише позитивні емоції.

 

Враження від концерту подвійні. Окреме “браво” заслуговує його музична складова. Музики такого високого рівня у франківських клубах не грали давно. Юрій Андрухович відзначає, що Петер Конрадін є одним з найкращих барабанщиків у Швейцарії: “Петер ставиться до барабанної установки як до симфонічного оркестру, в якому він і диригент, і виконавець на всіх інструментах. Він виступає паралельно в кількох музичних віртуозних складах, де тільки ударні інструменти, бо культура ця в Швейцарії надзвичайно розвинена і дуже давня”. Петер – колишній барабанщик гурту “Karbido”.

Відома піаністка Вера Капеллер також грає в кількох музичних проектах, поміж тим викладаючи у музичних школах по цілій Швейцарії. “У вівторок вона викладає в Цюріху, у понеділок – в Люцерні і так далі”, – розповідає Андрухович. Спеціально для Вери він віднайшов в Івано-Франківську білий рояль – у “Гранд-кафе” кінотеатру “Люм’єр”. Окрім цього, Вера Капеллер привезла з собою маленький пересувний орган та дитяче електронне піаніно. 

Для франківського виступу Юрій Андрухович підібрав камерний зал на 100 осіб. “Хотілося відчути цілком іншу атмосферу, ніж ту, яка була у 2011 в Швейцарії і яка буде на концерті у Чернівцях та Львові. Концерт справді вийшов дуже інтимним і щирим. Співали трохи німецькою, трохи українською – вірші зі збірки “Пісні для Мертвого півня” та кілька українських народних, особливо близьких автору. Кожна композиція – як окремий світ зі своїм особливим настроєм. Від розпачливого нічного Львова, коли “піво кончілась, жена ушла”, до балаганної “Пиємо, пиємо” – наче й справді співалося при столі. Вера на міні-органчику дуже вдало імпровізувала п’яне непотрапляння у ноти й клавіші в “Не піду я до леса”. 

Чи не найбільше публіці припала до душі “коров’яча”, як називають її швейцарські музиканти, пісня “Йшли корови із діброви”. Петер з Верою співали також. Хтось у залі доволі голосно відзначив, що Андруховичу варто перейти на авторське виконання народних пісень, настільки тонко письменник відчуває їх і віддає прожиті емоції залу. “У Чернівцях якась пані сказала, що я вже досяг рівня Чубая і Вакарчука, – пригадує письменник. Я образився і перепитав чи вона, може, мала на увазі старшого Чубая і Вакарчука”. 

У кожному місті “Werwolf Sutra” виконується по-різному. В Івано-Франківську це було рафіновано, надзвичайно професійно і розкішно.

Наталка ГОЛОМІДОВА

Фото Дениса ОВЧАРА

Концерт відбувся за підтримки юридичної компанії «MORIS GROUP»