Добре одягнена молода жінка йде по вулиці. Назустріч їй – рік не мита бомжиха в брудному балахоні зі сплутаним брудним волоссям і відповідним амбре. Бомжиха: «Мадам, дайте 2 долари на обід». Мадам, виймаючи 10 доларів з гаманця: «Скажіть мені, тільки чесно, якщо я дам вам 10 доларів, а не 2, ви, напевно, купите вина?» Бомжиха: «Що ви! Я зав’язала багато років тому». – «А може, ви підете на шопінг замість того, щоб купити їжу?» – «Ні, ні, куди там, мені їжа важливіша!» – «А може, ви на них у перукарню чи в салон краси підете?» – «Ви з глузду з’їхали: я років двадцять в перукарні не була!» Мадам: «У такому разі я вам дам 100 доларів за умови, що ви підете зі мною і моїм чоловіком у ресторан». Бомжиха: «Та ваш чоловік вас вб’є! Я ж брудна, та і запах від мене!» – «Нічого, нічого! Хай знає, як виглядає жінка, яка не п’є, не ходить по магазинах і не буває в перукарні!»

 

Соціологічні дослідження показують, що всі, хто сідає на їжака, відразу починають думати тільки про свій зад, і ніхто не здогадується подумати про їжака.

 

Одного разу, коли я був маленький, ми з бабусею зайшли у літнє кафе під відкритим небом, щоб пообідати. Потім почалася злива. Мені потрібно було три години, щоб доїсти бульйон.

 

– Альо, це психіатрична лікарня?

 – Так.

 – У мене вкрали машину, допоможіть знайти злодія.

 – Це не до нас, телефонуйте до міліції.

 

 – Розумієте, вкрали «Запорожця» 86-го року випуску.