Днями

ХАКЕР

Є у мене друг Валера. З комп’ютером цей кадр – неграмотний користувач, може ввімкнути-вимкнути. Нещодавно купив він диск з WinхP, вирішив встановити (ну, з цим і мавпа впорається, Білл Гейтс постарався), але от проблема: почали його засипати повідомленнями про активацію. Зателефонував він мені, я йому пояснив, що там повинен бути патч, який цю активацію скасує, і забув про це. Нещодавно зустрічаємося, я його питаю: «Знайшов патч?» Він: «Не знайшов». – «А чому не подзвонив?» Він мені: «Та я і без нього впорався, і так добре працює». Починаю з’ясовувати і тихо офігіваю: вінду точно захищають від дурнів, проти нас Майкрософт – збіговисько лохів. Валерці було ліньки розбиратися з патчем, а тим більше дізнаватися у фахівців, як це зробити. Він змінив системну дату на 2023 рік, встановив вінду і поміняв дату назад (на це у нього розуму вистачило). І зараз йому комп’ютер періодично повідомляє, що необхідна активація вінди і працювати йому в ній залишилося лише 20 років. Словом, Майкрософт в Україні пролітав, пролітає і буде пролітати.

Якось

РЕКОНСТРУКТОР

Приятель розповів:

– Лежав я рік тому з апендицитом в лікарні. Тільки й справи – апендикс вирізали, в палату поклали і лежи, поки рани не загояться. І ось привозять до нас одного кадра. Хлопець років п’ятнадцяти, одягнений у форму Вермахту. Народ починає сміятися, мовляв, де тебе, фріце, поранило. А виявилося, все просто. Реконструктори зійшлися на чергове зібрання. Природно, і «німці» були. Почали гру, це як у толкієністів, але тільки зброя інша. Ну, і цей кадр вирішив зійтися в рукопашну з червоноармійцем, причому вони один одного знали, і якщо не були друзями, то хорошими знайомими – точно. Начебто почалося все жартома, але потім один необережний рух – і “німець”, пропоротий чотиригранним багнетом, валиться на землю. Так, дурниця. Бік трохи зачепили. Але все одно нещасний випадок. Викликали швидку і його відправили до лікарні. І ось уявіть, лежить на ліжку хлопець, на стільці – німецька форма Вермахту, а на тумбочці каска. Народ сміявся так, що дехто просив перевести його в іншу палату, а то шви розходяться. Лікарі, коли його оглядали й оперували, теж не змогли стриматися від сміху – рана несерйозна, тому можна і пожартувати. А от коли до нього двоє друзів приїхали, майже відразу після операції, це був окремий цирк. Вони обидва носили форму військ НКВС. У палаті від сміху люди розплакалися. А уявіть собі їхні коментарі…

Колись

МОРЗЕ

 

Історія ця сталася в Харківському інституті радіоелектроніки. Почався іспит з якогось предмету. Студенти розібрали білети і намагаються щось згадати. Викладач суворо дивиться на екзаменованих і легенько стукає пальцями по столу. Раптом один студент схоплюється, підбігає до викладача і суне йому заліковку, той мовчки ставить туди «п’ять», після чого студент зникає за дверима. Німа сцена. Через деякий час другий студент так само підбігає до викладача і вибігає з четвіркою. Після цього підскакує ще один студент, простягає заліковку і, мабуть, чекає, коли там з’явиться трійка. Але дива не стається, студент чує тільки: «Уже готові? Ну, сідайте і відповідайте». Як потім виявилося, викладач пальцями на азбуці Морзе набивав: кому потрібна п’ятірка, підходьте, поставлю. Потім, відповідно, також пообіцяв четвірку, ну, а про трійку мови не було.