У франківського викладача Фрідріха Кофлера стався крововилив у мозку.

Аневризму діагностували надто пізно, багато часу вже втратили. Чоловікові терміново потрібна операція, якщо її не зробити негайно, він помре. Для його порятунку потрібна значна сума – 50 тисяч гривень. Родичі і друзі вже назбирали 20 тисяч. Але на цьому ресурси вичерпані.

Пана Фрідріха знають у місті, він навчив музичній грамоті не одне покоління, його люблять і поважають за порядність. Нині науковцю вже 79 років і тепер він потребує термінової допомоги. 

У день, коли Фрідріху Іоіловічу стало погано, він якраз збирався зробити рідним сюрприз і приготувати до великоднього столу свою коронну страву – салат «Графський» з чорносливом і картоплею. Син з сім’єю мали прийти в гості. Але раптом сильно загупало в голові. Приляг. Світ поплив перед очима. Ніяк не міг второпати що ж коїться, адже ніякі болячки особливо не турбували. Добре, що встиг викликати швидку допомогу.

Медики вкололи якісь ліки та й поїхали собі, лишивши вхідні двері навстіж. Наступні два тижні чоловік щодня консультувався телефоном із сімейною лікаркою, вона контролювала його прийом таблеток для нормалізації артеріального тиску. А кілька днів тому пана Фрідріха таки госпіталізували – стан став критичним. Лікарі кажуть – чоловікові дуже пощастило, що вижив. Але часу більше нема. «Як виявилося, операція потрібна була ще два тижні тому», – пояснює Юля Дмитрук, лікар-інтерн, волонтерка, яка допомагає пану Фрідріху. 

Ще рік тому «Галицький кореспондент» хотів написати про Фрідріха Кофлера в рубриці про цікавих франківців, але чоловік навідріз відмовився – соромився виставляти себе на показ. «А тепер ось життя змусило», – сумно всміхається він.

Чоловік має німецьке коріння, батьки були австро-німцями, але жили в Станиславові. Він народився в історичний день – якраз тоді нацисти напали на СРСР. Фрідріх Іоіловіч мав талант до спорту і музики, але вибрав останнє. Найдужче любив грати на кларнеті і саксофоні, щоправда, в ті часи саксофон вважався якоюсь незрозумілою диковинкою. «А мені подобалося, – усміхається пан Фрідріх. – Я самотужки вчився на ньому грати, багато імпровізував».

Спершу Фрідріх Іоіловіч обіймав посаду старшого викладача духових інструментів у тодішньому Івано-Франківському педагогічному інституті, потім став заступником декана педагогічного факультету, також багато років викладав у Калуському коледжі культури і мистецтв, працював і в обласній філармонії, у складі ансамблю об’їздив майже весь СРСР.

Фрідріх Іоіловіч на пенсії вже 20 років, але каже, що колишніх викладачів не буває, бо бажання вчити інших – це на все життя. До нього частенько заходять у гості колишні студенти – чаю попити, порадитися, хтось повчитися. А коли на душі шкрябає туга, пан Фрідріх береться за кларнет. І стає легше. Досі любить класику і джаз, були часи, що і в філармонію ходив послухати концерти, але на то вже давно бракує грошей.

Каже, що за прожиті роки зробив головний висновок – жити треба за духовними законами. Але варто розуміти, що релігійність і духовність – далеко не одне і те ж, бо ж головною є не форма, а зміст.

«Я зараз готовий до всього, – замислено каже Фрідріх Іоіловіч. – Але ще хочу жити. Думаю, все буде гаразд, мене ж оточують такі добрі люди».  

Допомогти Фрідріху Кофлеру зібрати гроші на операцію можна, надіславши кошти на рахунок Ощадбанку 5167 4900 9082 3700 або на рахунок ПриватБанку 5168 7426 0060 5475 (Юлія Дмитрук, волонтерка, яка підтримує чоловіка).

До теми: В прикарпатки Ольги Уманців складна доля, а в її чотирьох дітей і поготів, особливо в Максима і Тамари – їхні м’язи відмовляються працювати. 

з дружиною і сином