Якби не вторгнення росії в Україну в кінці лютого, то пам’ятники радянського періоду, ймовірно, би ще довго стояли, повідомляє “Галицький кореспондент” з посиланням на журналіста  Романа Клима.

За його словами, на відміну від постмайданівських подій 2014 року, коли зносили здебільшого пам’ятники Леніну, тепер зносять всі монументи, що мають зв’язок з окупантом: радянським солдатам, воєначальникам, діячам компартії, культури, демонтовують меморіальні танки, дошки, літаки й гармати.

Не відставати від своєрідного флешмобу вирішила і Верховинська селищна рада, прийнявши навесні на сесії рішення про демонтаж символів радянської епохи. Так, на початку травня комунальники знесли монумент солдату-«визволителю» на вулиці Івана Франка.

Схожу долю випробували згодом пам’ятники в Ільцях, у Верхньому Ясенові та Краснику, де таку місію очолили місцеві старости з сільськими активістами.

А епілогом «пам’ятникопаду» стало знесення на позаминулому тижні фігури радянському окупантові у самісінькому центрі гуцульської столиці.

Також депутати проголосували за перейменування вулиці комсорга радянської армії Василя Симоненка біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці на вулицю… Василя Симоненка, але українського поета і дисидента, з обов’язковим демонтажем меморіальної дошки совєцькому воякові на куті стіни багатоквартирного будинку на вулиці Івана Франка, 9.

Вулицю перейменували, а дошка поки ще висить, як і вказівник вулиці Юрія Гагаріна, яку де-юре вже перейменували на вулицю Української Перемоги.

Журналіст акцентує, що на Прикарпатті вже демонтували декілька радянських пам’ятників і меморіальних комплексів: у Лисці, Делятинській громаді, Яблуниці, у середмісті Долини.

Навколо цієї проблеми розгортаються і точаться дискусії. Історики твердять, що позбутися радянських творінь потрібно було набагато раніше, адже такі рудименти радянської епохи успішно використовує російська пропаганда, мовляв, що у нас спільне минуле.

Загалом цей процес в області триває.

«Найбільше тримаються за такі рудименти в Яремчанській територіальній громаді. Там їх є, напевне, найбільше в області: пам’ятник ковпаківцям, гармата в середмісті і ряд інших, не перейменовані вулиці. В цій громаді найбільше роботи з декомунізації, але чомусь є великий спротив», – каже директор обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коретчук.

Пан Ярослав наголошує, що ці пам’ятники не є пам’ятками місцевого значення. Закон «Про охорону культурної спадщини» на них не поширюється. Вони часто навіть не перебувають на балансі й нікому не належать. Тому для їх демонтажу потрібно тільки воля місцевої влади чи людей.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, на Прикарпатті відкрили першу в Україні сільську арт-алею видатних різьбярів Гуцульщини