Бібліотека завжди була культурним осередком, храмом науки, пізнання і саморозвитку. Бібліотекою раніше користувалися всі: від першокласника і до книголюба з півстолітнім стажем. Були часи, коли люди стояли в черзі за книгами годинами. Але з гігантським скачком у розвитку інформаційних технологій книгозбірні поставлені на межу виживання. Що нині робиться в цих закладах і чи є у них майбутнє?

Без вікових обмежень

«Художню, програмову літературу як читали, так і читають, але порівняно з іншими роками відвідуваність менша, – розповідає провідний бібліотекар обласної бібліотеки для юнацтва Валентина Мельник. – У нас раніше був такий період, років десять тому, особливо в неділю, що люди стояли в черзі за потрібною літературою. А сьогодні якщо приходять, то швиденько перексерюють, фотографують інформацію, а решту роблять вдома».

Юнацька бібліотека обслуговує дітей від 5-6 класу. Основні ж вікові категорії її читачів – це 15-20 та 35-65 років. А ось 25-35-річні нечасто відвідують бібліотеку. Втім вікових обмежень тут немає, найстаршому їхньому читачу – 92 роки. Це дідусь, який живе недалечко. Чоловік приходить раз на місяць, здебільшого читає літературу історичного напряму.

Молодь переважно читає сучасну художню літературу, українську і зарубіжну, старше покоління від сорока років – детективи, художні романи. Найчастіше відвідувачі бібліотеки цікавляться такими українськими авторами, як Максим Кідрук, Марина і Сергій Дяченки, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Ольга Деркачова, Ірен Роздобудько, Василь Шкляр, Володимир Лис та Андрій Кокотюха. Із зарубіжних авторів франківському читачу до вподоби Ден Браун, Стівен Кінг, Януш Вишневський.

«Дуже багато людей, особливо підлітки, цікавляться літературою для саморозвитку та самовдосконалення, – продовжує бібліотекар. – Раніше підлітки соромилися таке брати, а можливо, це було неактуально».

Валентина Мельник додає, що бібліотека закуповує нову літературу 3-4 рази на рік. Крім цього, існує фонд «Українська книга» – це державна програма, за якою книги постачають до наукової бібліотеки, а потім їх розсилають до менших бібліотек. Юнацька бібліотека отримує з цього фонду 200-300 книг. «Також книги нам дарують видавці, автори і наші читачі», – розповідає вона.

3-4 рази на місяць у бібліотеці відбуваються заходи на різну тематику, зустрічі з сучасними письменниками, презентації книг. Більшість із них орієнтована на молодь.

 

Назустріч письменнику

Оксана Шаран, завідувач відділу краєзнавчої літератури Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка, розповідає, що їхніми відвідувачами є всі жителі міста, які цікавляться художньою літературою. «У нас є сторінка бібліотеки у Фейсбуці, є сайт бібліотеки, і там ми розповідаємо про всі події, які плануються в бібліотеці», – каже вона. На заходи переважно приходять молоді люди, але на відомих українських письменників сходяться представники всіх вікових категорій.

«Зараз спільно з громадською організацією «Поступовий гурт франківців» ми реалізуємо проект «Назустріч письменнику». Ми вибрали десять письменників, яких найбільше читають на Прикарпатті, і проводимо зустрічі з ними. Йдеться про місцевих письменників, які є вихідцями з нашої області. Цим проектом ми хочемо заохотити людей читати місцевих авторів. Таких зустрічей уже було чотири», – розповідає Оксана Шаран.

До речі, щоб отримати шанс зустрітися з улюбленим місцевим письменником і сходити з ним на каву, треба небагато – всього лише відповісти на десять запитань про нього. Хто дасть правильні відповіді, той, крім кави з автором, отримає ще й його книгу в подарунок, а той, хто помилиться, – закладку з фотографіями автора. Книги надають місцеві видавництва «Дискурсус» і «Лілея-НВ», а спілка фотохудожників проводить фотосесію з автором. Щоразу участь в акції бере 600-700 читачів, найбільше переможців було 98.

 Функції змінюються

Оксана Шаран переконана, що актуальність бібліотеки ніколи не зникне. Тим більше, коли у них є електронний каталог на сайті, де всі можуть ознайомитися з переліком книг, електронні книги, комп’ютери та Wі-Fі у вільному доступі.

«Кількість наших читачів збільшується, і ми намагаємося бути цікавою бібліотекою, яка йде в ногу з часом, – запевняє вона. – Також у нас є клуби іноземних мов: англійської, німецької, польської. На курси може прийти кожен. Є волонтери Корпусу миру, які спілкуються живою мовою. Відтак ви можете поспілкуватися, підвищити свій рівень іноземної мови».

Директор Івано-Франківської ОУНБ ім. І.Франка Людмила Бабій каже, що оскільки змінюється світ, то й функції бібліотеки стають трішечки не такими, як були колись: «Раніше бібліотека була центром збереження і видачі літератури, а сьогодні обсяг наших функцій збільшився, адже ніхто не хоче сидіти в читальному залі. Читач може перексерити інформацію чи скинути на флешку».

Колектив бібліотеки намагається бути на вістрі часу, адже вони добре знають: якщо будуть нецікаві, то стануть непотрібними. Відтак суть бібліотеки тепер не тільки у книгах, а й у заходах, які тут проводяться. Це зустрічі з письменниками, різні майстер-класи тощо.

«Наша головна функція – зацікавити людину, створити комфортні умови, щоб вона прийшла ще раз, – розповідає Людмила Бабій. – Я не вважаю, що якщо це наукова бібліотека, то сюди мають ходити лише науковці. Ми збільшуємо дитячу літературу, щоб дитина, яка прийде з батьками, також була чимось зацікавлена, поки батько працює».

 Була, є і буде

«Бібліотека була, є і буде у всі віки. Колись казали, що телебачення витіснить все, але сьогодні існують і книги, і телебачення. Ніколи техніка не замінить книгу. Так, технології розвиватимуться, але вони будуть йти паралельно з книгами, втім ніколи не будуть переважати», – переконана директорка.

Щодо розвитку бібліотеки Людмила Бабій каже, що мріє про більше технології для оцифровування видань, бо наразі це робиться не в такому обсязі, як би хотілося. А ще у планах – купівля 3D-принтера. На її думку, це може більше зацікавити читачів. «Також я дуже хочу, щоб був електронний каталог, щоб всі мали доступ до електронних книжок. Дуже тішить те, що автори дарують разом з книгами їх електронний відповідник», – додає вона.

Франківець Мирослав Кошик, який свого часу працював у науковій бібліотеці в США (м. Філадельфія, штат Пенсильванія), теж переконаний, що бібліотеки будуть у майбутньому. Щоправда, тільки якщо вони будуть оснащені всім, що потрібно у ХХІ столітті.

«Якщо взяти наукові бібліотеки в США, то там основна ціль – вчити комп’ютеру старших людей, – розповідає він. – Бібліотека там виконує функцію навчального закладу. Є різні курси, технічне забезпечення, інтернет – бібліотеки повинні змінюватися. Звичайних книг є менше, більше CD-книг, бо бібліотеки оцифровуються».

Мирослав Кошик додає, що багато американських батьків, які не водять дітей в садочок, ведуть їх в бібліотеку на вихідних, щоб відвідувати різні курси. «До речі, найшвидший інтернет є саме в бібліотеках. Тому я вважаю, що вони мусять бути. Але тільки у випадку, якщо їх модернізувати, а не постелити рушник і співати «Червону калину», – підсумовує він.

Софія ЧІГУР