Якщо фірма хоче потрапити на ринок, а особливо – у країни Європейського Союзу, то мусить довести, що її товар якісний та безпечний. Про різні способи сертифікації підприємств і їхньої продукції дізнавався «Галицький кореспондент».

Сертифікація підприємств

В Україні з 2017 року підприємства, які працюють із харчовими продуктами, зобов’язані запроваджувати в себе на виробництві систему HACCP. Це система аналізу небезпечних факторів і контролю у критичних точках (ККТ), яка ґрунтується на семи головних принципах.

Зокрема, йдеться про проведення аналізів небезпечних факторів на підприємствах, визначення ККТ, контроль за ними тощо. Окрім того, щоб система HACCP працювала ефективно, має бути налагоджена процедура перевірки підприємства.

Юрій Оглашенний, старший експерт з питань НАССР та простежуваності проекту «Вдосконалення системи контролю харчових продуктів в Україні», що фінансується Євросоюзом, коротко пояснює, що НАССР включає в себе правильну організацію всіх допоміжних та технологічних процесів на підприємстві, їх контроль та реакцію на невідповідності (корегувальні дії).

Виробники сировини, обробники, дистриб’ютори та споживачі харчових продуктів повинні добре вивчити інформацію про них та ознайомитися з інструкціями щодо їх використання. Тобто вміти визначити, де і як проблема небезпечності харчів може виявитися. Бо ж якщо це відомо, то легше запобігти псуванню продукту.

Наприклад, в описі HACCP може бути вказано, що під час проведення охолодження продукту можливе зараження його від води, якою його охолоджують. Щоб запобігти цьому, оператор ринку повинен забезпечити належний контроль води, яка надходить на підприємство, належний стан та ефективне прибирання водопроводу. І так далі.

«Кожен оператор ринку, крім первинних виробників, має запровадити на своєму підприємстві процедури, що базуються на принципах системи НАССР», – пояснює експерт. Проте не обов’язково запроваджувати у себе всю систему, можна ввести тільки певні процедури. Наприклад, якщо йдеться про великий молокопереробний комбінат, то до нього слід використовувати всю систему, а для невеликої ферми достатньо окремих елементів, які стосуються виробництва.

Попри те, що сертифікуватись у НАССР, згідно із законом, не обов’язково, підприємцям все одно варто отримувати ці документи. Буває так, що клієнти, наприклад, супермаркети чи магазини, можуть вимагати сертифікат. «Але це все одно добровільно. Виробник може виконати умову і продовжувати співпрацю з магазином або ні», – зазначає Оглашенний.

Якщо ж говорити про експорт продукції за кордон, то все має відповідати вимогам законодавства тієї країни, у яку відправляється продукція. І, як каже експерт, навіть якщо дотримуватися вимог зарубіжжя, то це не означає, що твій товар автоматично будуть купувати. «Хочеш знайти клієнта – виконай його умови», – радить він.

Економічний ефект від Угоди про асоціацію в харчовій галузі буде тоді, коли у нас закінчать гармонізувати законодавство з ЄС, підсумовує Юрій Оглашенний та додає, що тільки так виготовлений в Україні продукт відповідатиме стандартам Євросоюзу.

До речі, у вересні 2015 року в Україні утворили Держпродспоживслужбу – орган, що нині проводить перевірки підприємств. А після того, як у 2018 році набрав чинності закон «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», запровадили ще й нову систему перевірки потужностей.

Так, якщо про перевірку підприємства раніше доводилось попереджати, то тепер – ні. Щоразу на фірму йде новий ревізор, який має право без перешкод туди потрапити і в разі виявлення проблем накласти штраф. Акт перевірки –уніфікований, відкритий у доступі. У випадку порушень відповідальність несе власник підприємства, а не персонал.

У Держпродспоживслужбі в Івано-Франківській області розповідають, що більше, ніж три роки Європейський Союз допомагає навчати спеціалістів у рамках проекту «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні». «Цей проект покликаний привести систему контролю у відповідність до регуляторної політики та практики ЄС», – пояснює начальник служби Роман Гурський.

 

Сертифікація промислових продуктів

Зауважимо, що відповідати нормам мають не тільки фірми, які працюють у сфері продукції харчування. Підприємці, які займаються промисловістю, також повинні перевіряти свій товар, виготовляти його відповідно до норм, а в деяких випадках – сертифікувати. Тому далі мова буде йти про оцінку відповідності, тобто процес, що показує відповідність товару вимогам (технічному регламенту).

Заступник генерального директора з питань оцінки відповідності та стандартизації ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Володимир Соколовський розповідає, що технічних регламентів в Україні вже є понад 50, проте сертифікацію проводять не у всіх випадках.

Регламенти стосуються безпечності промислової продукції. У першому йдеться про сертифікацію, а в наступних – про діяльність  підприємств, наприклад, безпеку іграшок, мийних засобів, машинних механізмів, низьковольтного обладнання, електромагнітної сумісності тощо.

До речі, згідно з Угодою про асоціацію, Україна та ЄС мають підписати угоду про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції. Тобто українські сертифікати будуть прирівнюватись до європейських. Є тільки чотири пріоритетні сектори української промисловості, яких насамперед стосується ця угода: низьковольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини високого тиску та електромагнітної сумісності.

 

Перевірене та органічне

Існує чимало інших сертифікатів, зокрема Global GAP. Для підприємців він не обов’язковий, але все одно потрібний, щоб потрапити на ринки. Стандарти Global GAP покликані мінімізувати ризики виробництва сільськогосподарської продукції, вони контролюють весь процес виробництва товарів.

«Щоб займатися експортом ягід, важливо розуміти, що кожна країна має свої вимоги… Хоч найбільш розповсюдженою є система Global GAP», – розповідає фермер, директор «Науково-виробничої компанії «Екопарк», яка займається вирощуванням саджанців лохини, Сергій Соколов.

Ця система гарантує безпеку вирощеної продукції. До неї входить характеристика полів, на яких вирощують товар, саджанців та технологій, за якими вони ростуть. Також звертають увагу на добрива, які використовує підприємець, якими засобами захисту рослин він користується, які в людей умови праці та низку інших вимог.

«Спочатку дивляться експерти, які представляють систему в Україні, а потім на перевірку приїжджають європейські експерти», – зауважує Соколов. І тільки потім можна отримати сертифікат Global GAP для експорту певного виду ягід.

Окрім цього сертифіката, не менш важливим є сертифікат на органічну продукцію. В Україні цей документ видають закордонні компанії і тільки одна вітчизняна. Щоб отримати бажаний папір, виробникам потрібно для початку укласти контракт із фірмою, яка буде проводити сертифікацію. Після цього відбудеться перевірка господарства: оглядатимуть все – від  ґрунту, площі землі, добрив до насіння і сортів рослин. Окрім того, господарство, яке проходить перевірку, повинне мати низку документів. Зокрема, план вирощування рослин, звіт щодо руху тварин, склад та використання закупленої підприємством продукції та інше. Готову продукцію перевіряють вибірково.

До речі, підтверджувати сертифікат потрібно щороку.

 Сертифікат походження товару

Віце-президент Івано-Франківської торгово-промислової палати Ігор Бартків розповідає, що вони видають сертифікати про походження товару. Ці сертифікати не пов’язані з якістю продукції, а визначають власне походження товару для того, щоб митні органи могли застосувати митні тарифи. Угода про асоціацію, за словами Бартківа, внесла чимало змін у цьому напрямку. Багато видів сертифікатів почала видавати митниця, а не ТПП.

Наприклад, один із документів, який видає митниця, називається сертифікатом форми  EUR.1. Його з 2016 року видають безкоштовно на кожну партію товару. Сертифікат діє протягом чотирьох місяців. EUR.1 потрібен, якщо підприємцю треба показати, що товар походить з України, і підтвердити статус преференційного походження товару. Тобто щоб на території ЄС експортер міг користуватися пільгами у сплаті мита.

Порядок отримання сертифіката аналогічний тому, що діє в європейських країнах. Митниця розглядає заяву для отримання сертифіката у короткий строк – до одного робочого дня. Проте якщо є якісь недоліки в поданих документах підприємця, заяву можуть розглядати до трьох робочих днів.

До речі, не всім підприємцям потрібно отримувати цей документ. Наприклад, він не потрібний експортерам, що мають статус уповноважених чи підприємця, товари яких оподатковуються за нульовою ставкою ввізного мита. Також EUR.1 не потрібний, якщо загальна фактурна вартість партії товарів не перевищує 6 тис. євро.

Для Євросоюзу, як і для України, походження товару важливе, бо Угода внесла великі корективи у митні тарифи, акцентує Ігор Бартків. На багато українських товарів мито стало нульовим, також на велику групу товарів ввелися безмитні квоти. Відтак, щоб застосувати пільгову ставку, потрібно показати, що товар – з України.

«Однозначно підприємцям отримати сертифікат про походження стало легше. Процедура спростилась. На початку були певні неузгодження з митницею, але всі проблеми швидко усунули», – зазначає Бартків.

Окрім того, віце-президент ТПП додає, що найближчим часом 100% вантажів, які експортуються, будуть оформлятися електронним шляхом: «Документи надсилатимуть на митницю. Протягом трьох годин уповноважені органи для контролю можуть поставити під сумнів надані документи і перевірити. А якщо повідомлень про ймовірну проблему нема, вантаж автоматично оформлюють для відправки».

Проте все це здебільшого стосується великих підприємців. А от малі як ходили оформлятись, так і оформляються. Щоправда, тепер на митниці. «Так стало зручніше і дешевше», – акцентує Ігор Бартків.

Людмила ОЛЕНЮК

 

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ у регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю газети «Галицький кореспондент» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Написати головному редакторові Тетяні Соболик: editor@gk-press.if.ua