Через сильні опади у річках Прикарпаття значно піднявся рівень води. 

 На території Івано-Франківської та Львівської областей  впродовж двох декад травня випало від 150 %до 230% місячної норми опадів. На Прикарпатті вода затопила понад 3 тисячі дворів, постраждало 50 населених пунктів.

Внаслідок пошкодження газопроводу у селах Бабче та Гвізд Богородчанського району понад тисячу будинків залишилися без газу. У Калуші загинув 62-річний місцевий житель.

 На жаль, за словами метеорологів, ситуація з опадами не зміниться: дощитиме по всій країні до кінця травня.

Як запобігти паводкам у Карпатах і хто винен у бідах карпатського краю дізнавався журналіст «Галицького кореспондента».

Фахівці стверджують, що територія Карпат (басейни Тиси, Дністра та Пруту) є одним із найбільш паводконебезпечних регіонів Європи. Паводки в Карпатах – звичайні для цієї території природні явища. Вони визначаються тут частотою, інтенсивністю розвитку та одночасним поширенням на значній території (до 10-30 тис.кв.км), нерідко з руйнівними наслідками.

«Катастрофічні паводки у Карпатах відомі здавна, – розповідає Василь Олійник, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувача кафедри лісознавства Прикарпатського університету, фахівець з проблем лісової гідрології. – Згідно з фрагментарними даними літописів, повені були у 1164, 1230, 1649, 1668, 1700, 1730 роках. Катастрофічними для Прикарпаття стали паводки у 1864, 1867, 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 і 2008 роках, для Закарпаття – у 1888, 1926, 1947, 1957, 1970, 1998, 2001 рр».

Руйнівні паводки пов’язані з екстремальними метеорологічними умовами. Вони формувалися навіть у часи, коли Карпати були повністю вкриті пралісами, – розповідає науковець. Свідченням цього є паводок на Дністрі, під час якого в районі древнього Галича загинуло 300 людей. «За обставин, що складаються при катастрофічних паводках, гідрологічна роль лісу не є вирішальною, оскільки опадів значно більше за максимальну водорегулювальну місткість лісових екосистем», – наголошує Василь Олійник.

Серед причин паводків учений-лісознавець називає метеорологічні явища, рельєф, ґрунти, ліси, заготівлю деревини, неоднакові процеси відновлення порушених людиною екосистем.

Сильні дощі є основною причиною паводків. Метеорологи  пояснюють, що при зливах кількість опадів за 24 години  може досягати 2-3 місячні норми – 150-250 мм. Якщо на рівнинній території України в середньому за рік випадає 400-600 мм опадів, то в Карпатах 1000-1600, місцями до 2000-2400 мм. За останні 80-100 років опади в Карпатах за кількістю більше 100 мм за 24 години були зареєстровані в різних пунктах більше 200 разів.

Рельєф. Чим крутіші схили, тим швидше стікає вода. «Карпати ідентифікують  як спадисті схили крутизною понад 15-20 градусів, де досить сильний стік води», – зазначає вчений-лісівник Василь Олійник.

Ґрунти. Чим більше ґрунти утримують у собі води, тим менший розвиток стихії. Якщо ґрунти кам’янисті або попередньо насичені вологою, то повторно вони не можуть утримувати воду і її надлишок стікає.

Ліс. Дерева споживають вологу на свої біологічні процеси. Проте під час випадання дощу, коли повітря насичене вологою, її надлишок не викидається в атмосферу, споживання води припиняється. «Молоді ліси більше випаровують вологу, старі – менше, – пояснює Василь Олійник. – Але дерева випаровують вологу тоді, коли сухо! А коли дощ – цей процес припиняється».

Заготівля деревини. «Дещо негативний вплив мають й рубки.  Але не всі, – наголошує гідролог Василь Олійник. – Наприклад, вибіркові навіть покращують водний режим. Число дерев на площі зменшується, отже більше вологи проходить на глибину, внаслідок чого маємо чисту джерельну воду. При поступових рубках є негативні наслідки, але вони розтягнуті у часі, мінімум на 20 років. Дещо гірше впливають суцільні рубки, вони збільшують паводки. Але їх проведення на незначній площі мало змінює вид стоку води».

Олексій Голубчак, директор Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва імені П. С. Пастернака, пояснює, що серед багатьох гідрологічних функцій лісів найменш дослідженою є стокорегулювальна.

«Під час великих і тривалих дощів навіть на заліснених водозборах вода не встигає просочуватися в ґрунт, тому вплив лісу нівелюється. Такий висновок одним із перших зробив на початку ХХ ст. швейцарець Енглер, наступники його підтвердили, і сьогодні такої думки дотримуються всі лісогідрологи світу, – пояснює науковець. – У дрібний дощ, попередньо незволожені крони дерев, можуть максимально утримати до 5 мм опадів. Ще 7-10 мм залишиться у лісовій підстилці. Найбільше води може стримати ґрунт – понад 100 мм опадів. Але можливості лісу не безмежні! Загалом ліс може втримати до 130-140 мм опадів, при умові, що погода тривалий час була сухою та сонячною. Коли кількість опадів перевищує можливості лісу, то вода приречена стікати схилами. Ліси не можуть запобігти паводкам, але можуть значно пом’якшити їх перебіг».

Лісознавець переконаний, що знаючи про можливість випадання значних опадів і неспроможність лісів утримати таку кількість води, можна запобігти наслідкам стихії. Для цього потрібно будувати гідротехнічні споруди — стокорегулювальні водосховища, захисні дамби, берегоукріплення тощо.

Подолати повені ми не можемо, але навчитися зменшувати частоту їх прояву та руйнівні наслідки ми повинні.

Ірина Гнатюк