2012 рік, Польща

Режисер – Пьотр Муларук

Польща, початок 1990-х років. У невеличкому містечку на кордоні з Німеччиною живуть Зига (Якуб Гершал) та декілька його друзів. Вони мріють швидко стати багатими, але починають з малого. За рекомендацією тітки Галини (Катажина Фігура) хлопці займаються так званими «юмом» — крадуть цінні товари з німецьких магазинів та невеликими контрабандними партіями перевозять їх через кордон, на територію Польщі. З кожним днем компанія завойовує все більший авторитет та повагу серед своїх однолітків. Але дуже скоро їх ідилії настає кінець: діяльністю Зиги починають цікавитись як німецькі правоохоронці, так і всюдисуща російська мафія на чолі з головним мафіозі із типовим російським іменем Опат.

Цікаво, що атмосфера цього фільму дуже нагадує Україну в той самий історичний період. Навіть стає трошки моторошно: невже Україна та Польща 90-х так сильно подібні одна до одної? Наші країни вийшли з одного соціалістичного «концтабору», але на сьогодні Польща семимильними кроками втекла далеко вперед, а наша країна так і залишилась десь там, в буремних 90-х, але трошки окультурилась та просунулась технологічно. Кордону між Польщею та Німеччиною вже давно немає, в той час як кордон між нами та поляками ще не скоро зникне. І чи зникне взагалі? Щось я, дивлячись на цей весь двіжняк з Малим прикордонним рухом на Львівщині, не дуже вірю.

Щодо самого фільму, то він цілком простий та зрозумілий. Я би його назвав «Кордон». А де є кордон, там є дві різні країни, розділені прикордонниками, митниками та переїздом. Де він проходить, там завжди є щось, що по один бік дешевше, а по другий дорожче. З якогось одного боку в чомусь дефіцит, а з другого – профіцит. Десь роблять якісні продукти, які люблять по той бік, а десь є дешевий одяг, якого потребують з іншого боку. Поруч з кордоном живуть підприємливі люди. Вони досконало знають, що можна мотнутись за кордон, який ось тут, поруч, відвезти нашої горілки та цигарок, злити повний бак солярки, а звідти привезти харчів чи техніки, яка там коштує копійки. А попри кордон є свій контингент і навіть свій окремий маленький світ зі своїми правилами. Звичайна «битовуха 90-х», яку ми всі потихеньку починаємо забувати.

Як можна збагатитись, але при цьому нічого не створюючи, а тільки забираючи готове, –вічне питання людей, які не люблять працювати руками. Дуже цікавий епізод у фільмі, як головний герой вперше у своєму житті краде. Тоді він вкрав для себе модну на той час джинсову сорочку та кожух. Все колись буває вперше… Режисер не пошкодував часу на цю подію, за що йому ми вельми вдячні. Звичайно, у фільмі достатньо напружених сцен, деякі навіть здаються зайвими, окремі можуть викликати відразу чи подив. Але без всього цього важко передати зміст фільму.

Чому може навчити ця історія? Напевно, тому, що в усьому треба мати міру: особливо, якщо це стосується грошей, любові та дружби. Тому що, як каже слоган до фільму, «іноді достатньо тільки одного-єдиного кроку, щоб перетнути усі можливі межі».