Івано-франківська волонтерка Валерія Кушніренко забила на сполох у соцмережі. Каже, сім’я з Рогатинщини не має елементарних умов для проживання: ні світла, ні тепла, ані фінансової допомоги від держави.

Потрібні дрова

Світлана Шпільчак проживає в селі Світанок, що в Рогатинському районі, разом із 14-річною донькою Богданою. Дівчинка ймовірно має вади розвитку, хоча усе це не підтверджено медиками.

Дорогою до її помешкання нас зустрічають сусіди, які позитивно відгукуються про жінку. Пані Марія, яка часто приносить родині харчі, каже, що Світлана роботяща.

«Інколи прошу її допомогти мені на городі чи доглянути за мною, бо вже старша, деколи не можу впоратись, то вона ніколи мені не відмовить», – розповідає прикарпатка.

Світлана зустрічає нас на подвір’ї, запрошує до оселі. Заходимо в дім, бачимо пічку, в якій потріскують дрова. Жінка почала готувати для доньки кашу, адже Богданка дуже її любить.

«Скажу вам, що супи вона не любить, а от деруни чи вареники просто обожнює, та й стараюсь тішити її», – розповідає Світлана і з усмішкою спостерігає за донькою.

Жінка, поки з нами розмовляє, підкидає дрова в піч і каже, що їй доводиться заготовляти їх самій.

«Недалеко є ліс, ходжу туди та й приношу, сама їх ще й розколюю. Важко, але хтось мусить це робити. Правда, деколи нам привозить дрова сусід, який має коней», – продовжує прикарпатка.

Взимку, коли надворі були люті морози, мати з донькою також користувалися пічкою. Їм потрібно на зиму майже дві фіри дров, аби в хаті було достатньо тепло. Щоб помитись, жінка нагріває воду на печі і виливає в глибоку миску. Так і приводять себе до ладу.

Чоловіка вбив сусід

Як зізнається Світлана, від чоловіка, з яким колись проживала, дітей мати не хотіла, адже той часто заглядав у чарку. Однак склалось так, що на світ з’явилась донька Богданка.

Жінка докидає дров у піч і продовжує розповідати. Каже, її чоловіка ще у 2009 році вбив сусід.

«Перед тим, як я дізналася, що чоловік загинув, до мене приїжджала поліція і шукала його. Казали, нібито він вкрав бензопилу. Однак про цю крадіжку я нічого не чула, так їм і пояснила. Чи то був конфлікт між ними, чи що, я не знаю», – говорить Світлана.

А згодом їй повідомили, що її чоловіка знайшли мертвим.

Богданка та її випробування

Прикарпатка народила дитину у віці 41 рік. Коли дівчинці виповнився рік і два місяці, у неї трапився епілептичний напад. Тоді жінку з донькою госпіталізували в Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню, в неврологічне відділення. Там вони перебували під наглядом лікарів, згодом повернулись додому. Після цього нападів не було впродовж 5 років. Далі усе повторилося, але, на щастя, тільки один раз.

Жінка розповідає, що спочатку дівчинка навчалась у Калуській спеціальній школі для дітей з вадами слуху, провчилась там чотири роки. Але оскільки в Богданки не було проблем зі слухом, то її перевели в Рогатинську спеціальну школу-інтернат.

«Правда, в клас для дітей з психічними порушеннями, бо коли вона навчалась у Калуші, то пройшла повне медичне обстеження, і там вирішили, що доньці доречно навчатись у такому класі», – каже мама дівчинки.

Улюблені заняття

У кімнату заходить Богдана і приєднується до розмови. Каже, що в школі їй подобається, клас дружний. А на свято Миколая їй подарували одяг: светр, декілька пар колготок, теплі шкарпетки, штани, шапку і шарф.

Дівчина розповідає, що дуже любить малювати і читати книжки.

«Я люблю вивчати релігійну тематику, а ще читати різні історії з життя людей. Мені сусідка приносить газети, і я поринаю в читання. А ще у нас у школі є трудове навчання. Хлопці працюють зі столярними станками, а дівчата шиють», – захоплено розповідає Богдана.

Дівчина додає, що їй швейна справа дуже подобається, інколи вона малює одяг, який хотіла б пошити. Світлана зазначає, що її мама була кравчинею, та й сама вона навчалась цієї справи.

«То, мабуть, генетично так склалось, що в нашій родині люблять шити», – сміється жінка.

Карантин вніс свої корективи

Світлана розповідає, що до запровадження дистанційного навчання Богданка залишалась у школі на тривалий час, адже учні мали свої кімнати в корпусі, що розміщений на території навчального закладу.

«Вони мають можливість і телевізор переглянути у вільний від навчання час; є пральні машинки, ванні кімнати. Умови дуже хороші, та й вчителі добрі, їх донька дуже любить», – говорить жінка.

З переведенням Франківщини в червону зону припинилось і навчання. Тепер вчителі телефонують мамі і таким чином передають завдання.

«От недавно мені вчителька подзвонила і сказала, що має виконати Богданка. Цього разу треба законспектувати підручник з української літератури і повторити табличку множення», – зазначає Світлана.

Дівчина показує нам свої зошити, де охайним почерком вона конспектувала підручник з української літератури. На столі лежать також виконані вправи з математики. Богданка зізнається, що хоче повернутись до школи, бо сумує за вчителями.

Родина залишилась без грошей

Світлана розповідає, що колись отримувала допомогу від держави, яка становила 2300 гривень, а тепер її забрали, бо Богданку перевели на повне державне забезпечення у школі.

«Знаєте, як то буває в житті: і добре, і зле. Як отримувала допомогу, то легше було, могла і хліба купити, і фруктів для дитини чи ще чогось необхідного, а тепер не можу», – бідкається жінка.

Аби хоч трохи покращити матеріальне становище сім’ї, жінка намагалась оформити для дочки групу з інвалідності. Однак навіть не мала чим виїхати з села.

Колись у Калуші жила сестра Світлани, яка їй допомагала то фінансово, то продуктами. Однак нещодавно вона померла, і тепер допомоги чекати немає звідки.

Коштів, аби провести газ, теж не вистачає. За словами жінки, вартість робіт з проведення газопроводу становить близько 13 тисяч гривень, а це непідйомна для неї сума.

Візит соціальної служби

Днями, після розголосу історії волонтерами, до жінки завітала соціальна служба, яка звинуватила її в тому, що вона неналежно виконує батьківські обов’язки.

«Сказали мені, що я їх ганьблю і нічого не роблю, аби в домі були належні умови. А як я можу усе забезпечити, якщо нема ні копійки?» – бідкається прикарпатка.

За її словами, працівники соціальної служби вперше завітали, коли донька пішла в 5 клас Рогатинської школи, а тепер прийшли вдруге (зараз дівчинка в сьомому класі).

Що кажуть медики

То чи може жінка оформити інвалідність на дитину?

Щорічно за оформленням інвалідності до Рогатинської центральної районної лікарні звертається приблизно 140 людей, з них – 20-25 діти.

Ольга Гнип, заступник головного лікаря Комунального некомерційного медичного підприємства Рогатинської ЦРЛ, розповідає, що група інвалідності оформляється тоді, коли є певні показання, а точніше, захворювання, які передбачають оформлення групи.

«Якщо людині поставили діагноз, це не означає, що вона може оформити інвалідність. Підставами для цього є незворотні порушення функцій органів чи систем. Тобто може бути один і той самий діагноз, але є нюанси, коли він потрапляє під категорію інвалідності, а коли ні», – пояснює лікарка.

Ольга Гнип каже, що у пацієнта може бути запалення печінки, його пролікували, і людина повернулась до нормального життя. А коли хвороба викликає незворотні зміни в роботі органа, то тоді вже є підстави для скерування на додаткові обстеження.

«Механізм оформлення інвалідності має декілька етапів. Першочергово людину скеровують на обстеження до стаціонару, там вирішують, чи є незворотні зміни в організмі, згодом, за висновком обстежень, пацієнта направляють до обласного закладу для більш детальної діагностики. Вже після всіх досліджень засідає комісія медико-соціальної експертизи і вирішує, чи надавати групу», – розповідає лікарка.

Ольга Гнип зауважує, що якщо є пацієнти з психіатричними порушеннями, то їх скеровують на психіатричну МСЕК, але лише за згодою батьків чи самої особи.

«Без згоди батьків чи тієї особи ми не маємо права скерувати навіть на обстеження, адже психіатрія – тонка структура. Є випадки, коли суд може змусити госпіталізувати в психлікарню, це тоді, коли поведінка людини загрожує навколишнім», – зазначає медик.

Допомога від держави

Роман Ошитко, начальник управління соціального захисту Рогатинської районної державної адміністрації, каже, що аби людині надали інвалідність, їй треба мати висновки комісії МСЕК про призначення групи. Коли є цей документ, то залучається соціальний захист і оформляють допомогу від держави. Всього в Рогатинському районі 166 осіб мають статус дитини з інвалідністю.

Зауважимо, що якби мама оформила доньці інвалідність, то вона б змогла потім оформити собі допомогу по догляду за дитиною. Правда, тільки у тому випадку, якщо б вона мала ресурс і здоров’я відстоювати свої права у бюрократичних кабінетах.

Але як? Вдумайтеся тільки в сам факт: дитина перебуває на повному державному утриманні, відповідно, вона не отримує ніяких коштів від держави. Але ж маємо карантин, і дитина вдома, а мама – без жодної копійки. І на роботу ж не піде, бо за дитиною треба доглядати. Єдина надія – на допомогу доброї сусідки чи волонтерки.

Уляна ПИЛИПЕЦЬ