Використовувати елементи шоу у внутрішній політиці придумала, звісно, не нинішня українська влада. Проте саме її представники довели цю ситуацію до абсурду.

Протягом останніх днів хіба що ледачий не почув, що Вітольда Фокіна до складу ТКГ рекомендувала його онука Маша – давня подруга Андрія Єрмака. Результати знайомства закріплені президентським указом, і 87-річний виходець з Донбасу захищає інтереси України під час переговорів з ОБСЄ, Росією та представниками ОРДЛО з підвищеним резонансом. Як виявилося, світська левиця не першої свіжості, яка впливає на державну політику, – не лише сюжет для бульварного роману, але й суворі українські реалії.

Володимир Зеленський та його оточення роблять чимало, аби український президент міг зазирнути в очі своєму російському колезі під час зустрічі у Нормандському форматі.  Що там має намір побачити Володимир Зеленський – загадка, але приниження військових та обурення всередині країни у сухому залишку присутнє. Тому я не став би виключати можливості сепаратної зустрічі президентів Росії та України, коли зусилля з «нормандизації» зазнають краху. Недарма ж у січні Зеленський та Єрмак літали до Оману з погано продуманим прикриттям візиту. На Банковій вперто відмовляються зрозуміти, що Кремлю не потрібен жодний український президент, який веде власну лінію щодо Росії, оскільки це просто не вкладається в імперський modus operandi.

На політичній арені з’явився Андрій Богдан, якому ще рік тому не потрібні були журналісти для спілкування влади з громадянами. Проте зараз він готовий наплести сім мішків гречаної вовни, аби показати: можливості нікуди не зникли, здібності на місці, як і прагнення довести Володимиру Зеленському всю глибину його помилки. Не знаю, хто буде наступним VIPом, якому Богдан шепотітиме на вухо цінні вказівки, але цей шлях виглядає тупиковим.

Античний вислів «Хліба і видовищ» у сучасній Україні переробили на «Шляхів та відосиків», і це значною мірою демонструє горизонт сприйняття ситуації нинішньою владною командою. Він, маємо визнати, не вражає розмірами. Компенсувати брак навичок та розуміння намагаються потужністю інформаційного тиску, адже більшість телевласників показово лояльні до шостого президента, а зубасті антикорупційні активісти наче розчинилися 15 місяців тому у повітрі. Зеленський навіть перестав пропонувати громадянам інформаційне плацебо, зосередившись на поїздках країною, де агітує за «слуг народу». Чимало стратегічних питань кинуті напризволяще, у державній політиці панує хаос. Часом здається, що на Банковій серйозно розраховують чи то на другий дубль в управлінських рішеннях, чи на появу у кульмінаційний момент запасної України. Мов у кіно.