В Україні, особливо в час Майдану (який ще не закінчився, а перейшов у іншу форму), дуже важливо мати історичну політичну пам’ять. Слід не забувати, хто дер з народу три шкіри, хто стріляв у цивільних людей і хто винен у тому, що перебуваємо на краю ґанку Європи. Таких людей ні за яких обставин не можна обирати у владу, навіть найменшу. Бо якщо ми обурюємося, що мало хто покараний за злочини, мало хто сидить у в’язниці і мало в кого конфіскували награбоване майно, то постає питання: навіщо таких людей обирати у владу? Безвідповідальне ставлення до виборів є таким самим злочином проти Майдану, як і побиття невинних людей.

Якщо ми не довірили б кандидатові своєї дитини на годину і не дали б йому у руки свого гаманця, то розуміємо, що таких людей не можна обирати до влади. Та, на жаль, через клопоти і постійну роботу важко тримати в голові, хто і що зробив. Тому редакція газети «Галицький кореспондент» ставить собі за мету допомогти згадати останніх 13 років та політиків, які вийшли на арену в цей час. Ми розпочинаємо серію публікацій про вибори, виборчі комісії, кандидатів до рад різних рівнів у містах Прикарпаття, про те, як агітували і як голосували, хто став переможцем виборів і що з того вийшло.

Щоб кожен кандидат, який хоче прийти до влади в Україні, дорожив своїм іменем, а ми, виборці, пам’ятали, «хто з якого болота вийшов», куди йде, чиї інтереси відстоює і що робить, незалежно від того, як солодко співає чи як щедро меценатствує. Читайте нас, порівнюйте, аналізуйте. І головне – обов’язково прийдіть на вибори.

***

31 березня 2002 року відбулися вибори до Верховної Ради та місцевих рад. Тоді у Франківську переобрали голову міської ради та змінили якісний склад її депутатів. Як проходила передвиборча кампанія? Кого підтримували франківці? Скільки грошей витрачали кандидати?

 

60 округів і «Жінки за майбутнє»

У 2002 році Івано-Франківськ був центром виборчого округу №85. До цього округу також приписали населення Вовчинецької, Крихівецької, Микитинецької, Угорницької та Хриплинської  сільських рад Івано-Франківської міської ради. Разом назбиралось більше 192 тисяч виборців.

Склад Івано-Франківської міської виборчої комісії затверджувала міська рада. Її головою став Роман Шевчук (1953 року народження, «Наша Україна»), заступником – Василь Сокольський (1944 р.н., партія «Прагматичний вибір»), секретарем – Марія Срібняк (1959 р.н., НРУ). Члени комісії: Ярослав Баранівський, Олександра Глуханюк, Ганна Грищишин, Олексій Зоренко, Богдан Когут, Іван Левчук, Юрій Леник, Остап Мацьків, Василь Сав’юк, Наталія Синиця, Галина Чуйко, Олександр Шаблєвський. Треба відзначити, що членами комісій у той час зазвичай були люди старшого віку.

18 січня 2002 року голова міської виборчої комісії по виборах депутатів міської ради та міського голови підписав рішення про утворення на території міста 60 виборчих округів, а через три дні комісія зареєструвала 55 міських осередків партій (блоків) та громадських організацій, що мають право брати участь у місцевих виборах. Так, брати участь у виборах тоді мали право і громадські організації, а висувати свого кандидата могли навіть трудові колективи.

На початку лютого в аналітичній службі ІФОО КВУ заявили, що низка партій та можливих кандидатів передчасно розпочали агітаційні кампанії. Так, ще до офіційного старту виборчої кампанії у місті рясніли білборди із логотипами багатьох партій, а активісти Партії зелених здійснювали квартирний обхід. До того ж, Франківськ засипали листівками, що агітували за Блок Юлії Тимошенко, проте представники «Батьківщини» свою причетність до цього заперечували і стверджували, що це провокація. Щодня, переважно перед випуском новин, однин з телеканалів прокручував відеокліп пісні «Жінки за майбутнє». Були помічені факти агітації працівників підприємств, установ та організацій на підтримку тодішнього міського голови Зіновія Шкутяка і потенційних кандидатів у нардепи Миколи Круця та Зіновія Митника.

Кандидат у депутати облради Олександр Сич тоді мав доповідь з нагоди святкування 73-ї річниці ОУН у Народному домі, про що анонсували, а опісля й повідомили місцеві газети. До слова, на тих виборах Сич був керівником штабу обласного виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». На початку березня всередині організації виник конфлікт, і з неї вийшла обласна організація Республіканської християнської партії на чолі з Ігорем Банахом. До слова, РПХ була одним із засновників «Нашої України», у лавах якої було двоє нардепів від РПХ – сам Банах та Василь Бартків. Незважаючи на це, обласні організації «Нашої України» та РПХ на місцеві вибори вирішили йти окремо. Треба зазначити, що до Івано-Франківського міського виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» входили УНР, НРУ, КУН і ПРП, а на всеукраїнському рівні блок Віктора Ющенка об’єднав ще більше політичних гравців.

Тисяча гривень на кампанію

Напівофіційно першим у боротьбу за мерське крісло вступив Зіновій Шкутяк, який уже сидів у ньому. Підтримав й  ого і міський виборчий блок «Наша Україна». Цікаво, що приблизно у той самий час голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, який заявляв про свою позапартійність і аполітичність, дав згоду балотуватися до обласної ради «аби зберегти баланс і стабільність у регіоні» та вступив до Аграрної партії.

Вже в середині лютого голова міської виборчої комісії Роман Шевчук нарікав на затримку фінансування. Центрвиборчком тоді гроші нібито перерахував, а обласна рада їх «притримала». За 10 днів до закінчення терміну реєстрації кандидатами до Івано-Франківської міської ради було зареєстровано 327 осіб, а 33-ом відмовлено у такій реєстрації через «недоліки у документації».

Був навіть кандидат, який хотів балотуватися по 63-му округу, хоча такого в місті не було. Один із кандидатів у депутати міськради, Любомир Чорній, керівник виборчого об’єднання «Нова влада», під час своєї агітаційної діяльності використовував символи «Нашої України» і підтримку її активістів. Проте внаслідок конфлікту голови міських організацій, що були засновниками «Нашої України», серед яких була і Ярослава Ульванська, порекомендували Чорнію «зійти з дистанції». Чорній таки продовжив агітацію під егідою «помаранчевих», але вибори на його 33-му окрузі виграв член УНР Богдан Чупірчук, який пішов на вибори шляхом самовисування.

Чинний міський голова Зіновій Шкутяк, якого на той час вже висунули понад 10 трудових колективів і осередків партій, не поспішав писати заяву. Тому певний період часу тривала інтрига, бо офіційним зареєстрованим кандидатом на посаду очільника обласного центру був лише Остап Дармограй.

Після закінчення реєстрації Шевчук повідомив, що комісія зареєструвала 553 охочих стати депутатами міської ради. (Список усіх прізвищ «Галицький кореспондент» публікує тут) Наприклад, до міської ради балотувалися молодий студент Петро Шкутяк, бухгалтер Руслан Марцінків (ГО «Інститут розвитку міста»), директор підприємства Ростислав Кукурудз, студент Микола Кучернюк (СДПУ(о)), директор ПП «Рітас» Віктор Анушкевичус, директор ВАТ «Машбуд» Зіновій Фітель («Наша Україна»), медійник Іван Вовк («Громадський контроль»), лікар-анестезіолог Руслан Панасюк, директор школи Михайло Верес, юрист Володимир Сохан та багато інших відомих дотепер людей.

За посаду міського голови у 2002 році силами мірялися п’ять осіб. Це Зіновій Бойчук (самовисуванець, член УНП «Собор»), Остап Дармограй (висунутий трудовим колективом Повного товариства фірми «КГД», гендиректором якого він був), Мирослав Когуч (самовисуванець), Валерій Плисак (доцент ІФНТУНГ) і Зіновій Шкутяк (міський голова Івано-Франківська, якого підтримали «ющенківці» і демократичні сили).

1-5 березня 2002 року в Івано-Франківську незалежною соціальною службою «Соціальний моніторинг» (м.Львів) було проведено дослідження щодо вподобань мешканців міста на виборах міського голови. Уподобання респондентів розподілилися так: Зіновія Шкутяка підтримували 54% опитаних, Мирослава Когуча – 11%, Остапа Дармограя – 8%, Валерія Плисака – 6%, Зіновія Бойчука – 2%. За місяць до виборів не визначилися зі своїм кандидатом 19% опитаних.

Тарас Дем’янів, тодішній голова міської парторганізації «Нова генерація», зазначив: «Ми підтримуємо Шкутяка і у зв’язку з цим маємо проблеми». Він розповів, що агітки Шкутяка нищать, а агітаторів б’ють. Шевчук тоді навіть офіційно звернувся до прокурора, начальника міської міліції, начальника управління СБУ в області, аби ті вжили заходів «щодо недопущення дестабілізації ситуації в місті»…

Згадаємо і про виборчі фонди кандидатів, які були офіційно зареєстровані в Ощадбанку. Так, виборчий фонд кандидата у мери Дармограя становив 850 (!) гривень, і цих грошей мало стати на всю виборчу кампанію. Міська виборча комісія навіть винесла застереження Дармограю, який, будучи директором фірми і виступаючи на телебаченні, говорив не про підприємство, а вів агітацію. Комісія порахувала, що «100 хвилин з Остапом Дармограєм» мали б коштувати близько трьох тисяч гривень, проте з «власного виборчого фонду кандидата» ці гроші виплачені не були. Кандидата попередили: якщо він і надалі зловживатиме службовим становищем, то його особу знімуть з реєстрації.

 

«Нас із вами мають за лохів»

Не минулося і без курйозних випадків: під час мітингу «Нашої України» за участю Віктора Ющенка над центром міста пролетів «кукурудзник» і розсипав листівки. У них Ющенка переконували, що Зіновій Шкутяк – злодій, бо уже чотири роки винен 400 тисяч гривень за ремонт вулиці Петлюри. Це викликало здивування, бо всі офіційні служби від літака відхрещувалися. Згодом з’явилися чутки, що літак прилетів із Косова.

З наближенням виборів агітаційні баталії у місті загострювалися. Письменник Юрій Андрухович тоді зазначив: «Нас із вами, мешканців міста, мають за лохів, на яких можна впливати примітивними способами». «Я ніколи не думав, що на 11-му році незалежності бачитиму заміс анархії з фашизмом», – сказав Степан Пушик.

31 березня 2012 року, у день виборів, виборчі комісії не змогли належно організувати виборчий процес та затягнули підрахунок голосів. Навіть голова міської виборчої комісії посилався на некомпетентність деяких її членів: «Що говорити, коли секретар дільничної комісії не може відрізнити вибори до Верховної Ради від виборів до ради обласної…». І додав, що у майбутньому вибори до різних органів влади слід проводити окремо.

Допоки ще дораховували голоси за кандидатів до міської ради, було оголошено, що мерське крісло здобув Зіновій Шкутяк, який перегнав найближчого опонента Остапа Дармограя більше, ніж на 56 тисяч голосів. Загалом, за Шкутяка проголосували 77585 виборців Івано-Франківська.

В одному з округів міста (№19) вибори визнали недійсними, тому на перше засідання міської ради 11 квітня зібралось 59 депутатів. Серед них були підприємець Петро Строїч, директор училища Ігор Кінаш («Наша Україна») і директор Івано-Франківського відділення Держфонду Володимир Швадчак. Також до міської ради увійшли депутати Руслан Панасюк (сьогодні керівник апарату ОДА), Віктор Анушкевичус (сьогодні міський голова Івано-Франківська), Зіновій Фітель (сьогодні перший заступник міського голови Івано-Франківська), Василь Білик (нині директор КП «Дирекція замовника»), Богдан Чупірчук (екс-керівник Фонду комунального майна, якого сьогодні судять за отримання хабара) і Роман Онуфріїв (голова фракції «Свобода» у сьогоднішній міськраді). На першій сесії міськради до складу промерівської фракції «Наша Україна» увійшли 34 депутати. Андрій Микитин, лідер фракції «Наше місто», тоді запевнив, що 22 члени фракції налаштовані на «конструктивну співпрацю» з більшістю. Через рік ця фракція стала опозиційною. Але це вже інша історія.

 

Микола ГУРАК