У приміському Хриплині люди в понеділок перекрили дорогу, протестуючи проти щоденного курсування вантажівок зі щебенем, гравієм та піском. Вони скаржаться на пилюку в суху погоду та непролазне болото в дощ. Мешканці нарікають на місцевого підприємця, а також винуватять сільського голову у бездіяльності. Підприємець відмовляється що-небудь пояснювати, а війт обіцяє шукати інші дороги.

 

Дійшли до крайнощів

7 травня місцеві мешканці перекрили у Хриплині рух для вантажівок. Дорога там не асфальтована, тож після проїзду великогабаритного транспорту здіймаються хмари пилу, який осідає на подвір’ях та присадибних ділянках.

Ігор Сулима, будинок якого розташований якраз попри дорогу, розповідає, що місцевий підприємець Ігор Лучко орендує територію для теплиць, але зробив там склад сипучих матеріалів: щебінь, гравій, пісок, ґрунт тощо. На станцію Хриплин прибувають вантажні поїзди, звідти матеріали везуть спочатку на склад, а потім вже розвозять. На його думку, підприємець облаштував такий склад незаконно, адже на це потрібні відповідні дозволи, а також – погоджена схема руху. Ніяких документів на прохання мешканців він не показує.

«У житловій зоні зробили промисловий вузол і склад сипучих матеріалів. Підприємець зробив це під покровом сільського голови. Скільки разів ми вже до них зверталися, але толку немає. Тому вдалися до таких крайнощів», – пояснює Сулима.

Він зазначає, що спеціально переїхав сюди з сім’єю жити, щоб діти якомога більше часу проводили на свіжому повітрі. Однак через пилюку вони навіть не гуляють надворі. Проте це також не убезпечує від неї, і діти часто хворіють.

За його словами, на територію підприємця можна проїхати й іншими шляхами, проте всі вантажівки їдуть напряму. До того ж, нещодавно в сусідньому Чернієві запрацював бетонно-розчинний вузол. Оскільки там місцеві мешканці заборонили вантажівками їхати через їхнє село, то вони їдуть через Хриплин якраз тією ж дорогою, що й  вантажівки до підприємця Лучка.

«Якщо б голова був на боці громади, то вже давно вирішив би цю проблему. Виходить, що в Чернієві люди заборонили вантажівкам їхати на підприємство в їхньому селі їхніми дорогами, а наш голова нічого не може зробити, – наголошує Ігор Сулима. – Ми живемо від крайності до крайності. Влітку чекаємо дощу, щоб не було пилюки. А після цього чекаємо сонця, щоб висохло болото». 

Діти дихають пилом

Багатодітний батько Володимир Стонога додає, що від пилу дітям сховатися ніде, вони так і ходять до школи і зі школи в пилюці. А якщо падає дощ, то школярі змушені переходити болото по коліна в гумаках, а потім перезуватися.

Його підтримує мати трьох дітей Ольга Ганкевич, розповідає, що хоч живе в селі, але гуляти з дітьми сім’я їде в міський парк. «Діти постійно кашляють від цих порохів. У них ніс забитий пилюкою. Просто неможливо так жити. На вулиці не можна ні попити кави, бо вона вкривається пилом, ні поїсти. У нас мансардні вікна в будинку повністю покриті пилом і мазутом, адже це все осідає», – скаржиться жінка.

Вона зазначає, що їм обіцяють відремонтувати дорогу або знайти інший шлях, але так цього й не роблять. «Діти навіть не можуть побігати надворі і в футбол пограти. Я якось рахувала, то вдень проїхало понад 50 вантажівок цією дорогою», – додає пані Ольга. 

Насип для атовців

Крім того, мешканці скаржаться, що підприємець звозить будівельні відходи та старий асфальт, перемішаний з глиною, на ділянки учасників АТО. Ігор Сулима зазначає, що раніше там було поле і навіть росли суниці. Згодом цю землю розділили між учасниками АТО. Проте минулого року сюди почали звозити рештки асфальту, каміння, сміття і глину.

«Начебто на прохання атовців сільський голова та підприємець вирішили підсипати їхні території і зробити дорогу. Під цим приводом сюди завезли не одну машину непотребу. Тому ці території вже десь приблизно на метр вищі від дороги та мого подвір’я. Тобто вся вода буде текти прямо до мене», – скаржиться Сулима.

Також він додає, що неодноразово просив сільського голову Романа Соколика та підприємця Ігоря Лучка показати дозвіл від сільської ради та власників землі на це. Однак йому прямо відповіли, що таких документів немає.

«Розумію, чому так відбувається – бо за кожну машину є якийсь лівак. Але ми не можемо робити смітник біля будинків та на чиїхось територіях. Я пояснював голові, що він має бути на боці громади. 5 травня я викликав поліцію, бо там стільки того навезли, що страшне. Це вже зараз вони хоч трохи розрівняли все», – каже пан Ігор.

 

Дорога загального користування

Підприємець Ігор Лучко відмовився що-небудь пояснювати. Однак людям пообіцяв, що до кінця травня за власні кошти на частині вулиці постелить асфальт. Проте мешканці переконані, що це не вихід з ситуації, адже багатотонні вантажівки швидко розіб’ють дорогу. Вони вимагають шукати інші шляхи, бо це не єдиний заїзд на його територію.

Сільський голова Роман Соколик пояснив, що Лучко орендує земельну ділянку для теплиць десь за півкілометра від місця перекриття дороги. Мовляв, це його ділянка і він має право туди завозити і вивозити, наприклад, щебінь. А на запитання про нецільове призначення орендованої ділянки відповів, що говорив про це з підприємцем.

«До цього він не мав можливості перевести землю в промисловість, оскільки не було генплану. Наприкінці минулого року був затверджений генплан, і Лучко звертався до виконкому, щоб перевести частину ділянки під промисловість. Зараз у нього є теплиці там, і він має право туди возити щебінь», – стверджує Соколик.

Також війт додав, що перевірки щодо нецільового призначення землі має робити головне управління держгеокадастру в області, а сільська рада може хіба що скласти акт і направити відповідні запити. Проте вона цього не робила. Мовляв, це дорога загального користування і він не може заборонити комусь рухатися нею.

«Я ж посадова особа і порушу права інших. Інша справа, що в Чернієві з’явився недавно розчинний вузол, і рух по цій дорозі став ще інтенсивніший. Я справді розумію людей, бо пилюка піднімається і все йде на їхні подвір’я. Ми домовилися з Лучком, що він за власні кошти засипле щебенем частину дороги, а іншу – заасфальтує. Він також живе на цій вулиці і дихає пилюкою», – наголошує Роман Соколик.

Сільський голова також зазначив, що Ігор Лучко на прохання сільради погодився за власні кошти зробити під’їзд до ділянок учасників АТО та підсипати майбутню дорогу. Проте визнав, що насипу там зараз більше, ніж потрібно, тому підприємець має це переробити.

«Дозволу на завезення землі на приватну територію не потрібно ні від сільської ради, ні від атовців. Вони знають про це і вдячні. Це ж зрізаний асфальт, глина, бетон. Це все ще будуть прибирати, і свої зауваження я сказав вже. Хіба ми погану справу зробили? Я дурний, що взявся це робити. Не треба було, але хотів людям допомогти», – пояснює він.

Крім того, війт повідомив, що звернувся з офіційним листом до Черніївської сільради, щоб вона дозволила рух вантажівок дорогою, що проходить її територією. Якщо вона погодиться на це, то тоді підприємець Лучко долучиться до облаштування цієї дороги. Якщо ні, то війт обіцяє шукати інші шляхи, якими б їздили вантажівки.

Наталя ДЕРКЕВИЧ