Сьогодні, 19 березня, у Ворохті в храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулося освячення двох відреставрованих старовинних ікон та їх сучасних копій.
Про це повідомили на сторінці Ворохтянської селищної ради у Facebook.
Опісля святкової літургії о. Василь Михайлюк за участю Ворохтянського селищного голови Олега Дзем`юка, ректора Прикарпатського університету Ігоря Цепенди та присутніх вірян урочисто освятили відреставровані ікони із зображенням Матері Божої з маленьким Ісусом та християнським сюжетом Вознесіння Господнього.
Минулого року під час ремонтних робіт на третьому поверсі адміністративного приміщення Ворохтянської селищної ради ікони знайшли в одному із занедбаних кабінетів.
“Якщо б не уважність начальника сектору цивільного захисту та мобілізаційної роботи Володимира Петрованчука, то ці святині могли б потрапили на смітник, як і весь інший мотлох”, – йдеться в дописі.
На думку фахівців кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації навчально-наукового Інституту мистецтв Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника ці релігійно-мистецькі творіння можуть бути датовані сімнадцятим століттям.
Більш ніж пів року, викладачі та студенти університету працювали над відновленням святинь і створенням їх сучасних репродукцій.
Відреставровані ікони повернули до Божого Храму, де вони продовжать служити громаді.
“Кожен бажаючий зможе відвідати церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Ворохті, помолитися та звернутися до Господа у своїх потребах біля старовинних і намолених ікон”, – підкреслюють у дописі.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи