Режисер: Дрейк Доремус

У ролях: Леа Сейду, Юен МакГрегор

Винахідник Коул (Юен МакГрегор) працює в технологічній компанії, яка займається питаннями любові. Фірма створює тести на сумісність, медичні препарати, які розпалюють пристрасть, і витончених андроїдів, здатних бути коханцями і компаньйонами. Новий витвір Коула – дівчина-робот на ім’я Зої (Леа Сейду). Її програма базується на переживаннях і спогадах реальних жінок, а її тіло настільки схоже до людського, що Зої впевнена, що була народжена, а не створена. Коул відкриває їй правду лише тоді, коли Зої в нього закохується. Це ошелешує андроїда, але вона не відмовляється від своїх почуттів, і Коул на них відповідає. Однак і він, і вона сумніваються, що їх любов реальна.

Двадцять років тому «Матриця» запитала нас, чи реальний навколишній світ. Це цікава головоломка, але ми куди частіше розмірковуємо про іншу проблему зі сфери кіберпанку: «Чи реальні наші почуття?» Зараз, коли глибина переживань цінується за найвищим розрядом, а фальшиві імітації проклинаються, кожен з нас рано чи пізно ставить собі питання, чи відчуває він те, що відчуває, чи обманює себе й інших. І чим довше крутиться це питання в наших головах, тим більше ми сумніваємося в собі і тим простіше нам зруйнувати навіть начебто бездоганні стосунки. Правда, на поверхні «Зої» – майбутня кіборгізація любові, і фільму є що сказати і про пристрасть до тестів, і про механічну проституцію, і про те, як недовіра живить розробку «ідеальних супутників життя», які не покинуть і не зрадять.

Але якщо копнути глибше, то стає очевидно, що історія любові Коула і Зої – це гіпертрофоване і «відсторонене» відображення реальних романтичних труднощів, ніяк не пов’язаних з програмами і процесорами. На відміну від поставлених на конвеєр комерційних андроїдів, створених для задоволення клієнтів, Зої сконструйована як максимально точна імітація homo sapiens. По суті, це людина зі свободою волі і свободою почуттів, просто з незвичайним внутрішнім устроєм. Тому Коулу не важко в неї закохатися, і їхні щасливі моменти на кшталт грайливого плескання в озері навряд чи відрізняються від тих, які у героя були з його колишньою дружиною і колегою. Чоловікові і андроїду добре разом, і їм ніщо не заважає, крім ненажерливого хробака сумнівів. Самоаналіз нищить обох героїв і перетворює їх почуття на біль. Будь-кому, чиє особисте життя не було ідеальним, легко уявити себе на їхньому місці.

Як це не парадоксально, картина стає ще більш злободенною, коли додає нову фантастичну деталь – наркотик, який дозволяє на кілька годин закохатися в незнайому людину. Таких препаратів ще немає, але таблетки, які керують настроєм, зараз на кожному кроці (особливо у США), і їх епідемія стає все більш страшною. У «Зої» любовний наркотик притягує тих, хто, як Коул, хоче хоча б ненадовго забути про сумніви і поринути в чисту пристрасть. Але це порожні переживання, і вони, як і кайф від реальних наркотиків, не наповнюють, а висушують людину. Хімія не замінює життя.

На жаль, бажання Доремуса обговорювати сумні нюанси сучасного і майбутнього любові виявляється в «Зої» сильнішим від обов’язку створити полотно, яке зачепить глядачів не тільки інтелектуально, а й емоційно. У другій частині стрічки персонажі так багато говорять про почуття, що фільм починає бути схожим на психологічний семінар. Це не так уже й погано, тому що герої говорять розумні речі, але і не так виграшно, як у картинах, які і розумні, і пристрасні. При цьому МакГрегору і Сейду дорікнути нема чим – їхня гра відчута і прожита від початку до кінця. Проблема у «Зої» суто сценарна і режисерська. Доремус ніколи не вважався великим постановником, і в новій роботі він не стрибнув вище голови.

Це малобюджетна картина, і вона не вразить тих, хто чекає від футуристичного кіно розмаху спецефектів і оригінальних дизайнів. В основному «Зої» – мінімалістська постановка, і світ майбутнього в ній майже не відрізняється від світу реального. Але коли фільм пильно вдивляється в очі і душі персонажів, фоновий візуальний феєрверк може тільки зашкодити. Так що скромність (але все ж не убогість) «Зої» цілком доречна і правильна. А ось сценарій міг би бути більш вишуканим.

ФЕЛІНСЬКИЙ