Драма, музика

Режисер: Даріус Мардер

У ролях: Різ Ахмед, Олівія Кук, Пол Рейс, Lauren Ridloff, Матьє Амальрік

На початку грудня на Amazon Prime вийшла дебютна стрічка режисера Даріуса Мардера «Звук металу». У ній барабанщик Рубен (Ахмед) і його дівчина, гітаристка Лу (Олівія Кук), їздять панковим дуетом по країні, не шкодуючи власних барабанних перетинок і живучи в трейлері. Одного ранку хлопець починає чути все так, ніби через морську мушлю – безповоротно втрачає слух, що змушує його відмовитися від музичної кар’єри і вирушити у віддалений центр допомоги слабочуючим. Однак навіть після прибуття патологічна схильність до саморуйнування все ще залишиться з Рубеном: він захоче повернути слух за допомогою операції й установки спеціальних апаратів, а визнати труднощі відмовиться майже до самого фіналу.

Мардер писав сценарій разом із братом Ейбом і Дереком Сіенфренсом, автором безпросвітної «Валентинки», розтиражованих «Місць під соснами» і травневого серіалу HBO «Я знаю, що це правда» – уособлення 2020-го в гіперболі, занадто серйозній, щоб стверджувати свою правдивість. Поступившись кріслом дебютанту, Сіенфренс заклав в «Звук» обставини, але заповнював їх Мардер: витриманим, майже документальним наративом, відхрестившись від колишньої веселої плутанини в «Соснах», і по-людськи зрозумілим, впертим героєм. Рубен впевнений у своїй всемогутності і продовжує грати в тому ж темпі, що і до втрати слуху, з повною несамовитістю, покладаючись на самі лише вібрації, поки не приходить час змін і рішень.

За останніх п’ять років Ахмед зіграв десяток різних ролей: від напарника одержимого «Стрингера» до повстанця в «Зоряних війнах», але жодна з них (включаючи «Звідки ти родом» цього року) не виглядала настільки реалістичною, як у «Звуці». Рубен стихійний і дратівливий, має наркотичне минуле, але в певний момент замінює бунтарство на каяття, примирення зі своїм его. Випробувавши покірність, він вибирає самовизначення, пульс і хаотичність якого ми впродовж сюжету спостерігаємо. При фантастично виконаній роботі звукооператорів і похвилинній реверберації Рубен як персонаж мав би необережність скотитися у стереотипи при менш жвавому виконанні. Ахмед бере на себе сміливість піти «під воду», де відображає кожен зріз відчаю і усвідомленості, постійно еволюціонує.

Головним ментором для Рубена стає Джо, один з керівників у центрі. У проривному образі тут з’являється Пол Рейс – актор, більшості практично не знайомий, однак видатний. Рейс 25 років є професійним перекладачем із мови жестів, має слабочуючих батьків, зумівши уникнути при цьому власної втрати слуху. Визначальним у фільмі є епізод, де Джо підводить до кінця «навчання» Рубена, відмовляючи йому в подальшому перебуванні, але давши пораду: позбутися сорому за свій стан, прийняти його. З дитинства будучи вихованим у нетипових умовах, Рейс непомітно проникає так глибоко в серце і своє, і аудиторії, що стримувати сльози йому навіть не доводиться – вони течуть самі, а горезвісний «метод», яким мріють користуватися провідні актори, меркне і поступається духовному знанню, достовірній непохитності.

«Звук металу» – ще й точно репрезентована історія. Більшість акторів картини (чимало серед них і дітей) мають інвалідність у зв’язку з втратою слуху, але в історії Мардера не виглядають карикатурними, не просять жалю, є самодостатніми. Вони приймають світ, його вимогливий відбір і стандарти як доповнення, до яких можна пристосуватися, але зовсім не обов’язково. Рубен спочатку зломлений, проте ще більший стрес для нього обертається не знищенням, а трампліном. Відштовхнувшись, отримавши табличку «закрито», він втихомирюється. Сидячи в центрі головної локації закоханих, Парижі, Рубен обережно переймається життям без звуку, від якого старанно, але безцільно переховувався.

ФЕЛІНСЬКИЙ