Що варто побачити в Надвірнянському районі? Куди піти? Поради для туристів.

Що варто побачити в Надвірнянському районі? Куди піти? Поради для туристів.

Надвірна – один із наймолодших на Західній Україні районних центрів. Датою заснування міста вважається 23 січня 1578 року, коли польський король Стефан Баторій видав привілей, яким дозволив закладення містечка Краснодвір. Розмістилося місто на правому березі річки Бистриці Надвірнянської у передгір’ї Карпат. У самому місті є багато цікавих пам’яток, тож тут варто зупинитися, звернути увагу на будівлі, багато з яких збудовані на початку ХХ століття, погуляти у міському парку, відвідати міську ратушу, храми чи музеї.

Та все ж значно більше туристичних атракцій у Надвірнянському районі. Тут і найбільше в області водоспадів, старовинні храми, єврейські кладовища, цікаві музеї та мальовничі краєвиди Карпат.

Музей історії Надвірнянщини у районному центрі створений у 1995 році. Підвальне приміщення музею у 1939-1941 роках було каральною установою НКВД, у 1941-1944 роках – гестапо, у 1944-1956 – КДБ. На сходах збереглися сліди крові, на стінах досі можна прочитати написи про тих, кого катували поневолювачі у той чи інший період. А ще тут є шнурок, на якому повісилася юна дівчина. На першому та другому поверхах діють окремі експозиції із визвольних часів. Три зали займає мистецький фонд Володимира Луціва, знаного у цілому світі співака та бандуриста. А ще тут можна відвідати світлицю, де зібрані старовинні предмети побуту українців.

Дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста перенесена в Надвірну з Манявського монастиря в 1793 році. Тоді споруда носила ім’я Благовіщення Пресвятої Богородиці. У 1840 році храм був перебудований відомим будівничим Михайлом Молотом. Під час Першої світової війни, в 1914 р., церква згоріла, але була відновлена в первинному вигляді. Нині вона є зразком гуцульської школи народної архітектури.

Спорудження римо-католицького костелу Святої Трійці у Надвірній розпочали у 1599 році, у 1609 році роботи були завершені. Це найстаріша культова будівля в місті. У 1713 році проведено перебудову храму, але нинішнього вигляду костел набув у 1937 році. Після того, у 40-х роках минулого століття храм багато років був закритий. Для прихожан його відчинили аж у жовтні 1991 року. У цей час костел отримав назву Успення Пресвятої Богородиці. Перед будівлею у 2009 році, з нагоди відзначення 400-річчя римо-католицької парафії костелу, споруджено пам’ятник Папі Римському Іванові Павлу ІІ.

Музей нафтопромислів Галичини відкритий у 2012 році, і розташований він у селі Пнів. Тут можна побачити нафтові об’єкти та старовинне обладнання у натуральну величину, а ще у зменшеному вигляді. У музеї розкажуть, за яким принципом добували нафту, покажуть обладнання для буріння та нафтопереробної галузі. Крім того, тут є інтерактивні експонати, які наочно демонструють принцип дії обладнання.

Музей історії Делятинщини відкрито у 2013 році. Тут можна побачити старовинні ікони, картини, скульптури, давні знаряддя праці, національний одяг. Окрема експозиція присвячена художникові Осипові Васьківу, українському Ганді, картини якого експонувалися разом із полотнами знаного митця Казимира Малевича. До речі, роботи Васьківа до недавнього часу вважалися втраченими. Крім того, у музеї є величезна експозиція світлин фотохудожника Михайла Миговича, присвячена воякам АТО.

У Делятині за участю імператора Франца Йосифа відбулося зведення римо-католицького костелу святого Франциска. Австрійський володар особисто заклав кілька каменів і насипав золоті монети у кути будівлі. Завершення будівництва датується 1882 роком. Наразі костел є найвизначнішою спорудою Делятина, це вдала імітація романо-готичного стилю. В довжину ця висока і вузька споруда має понад тридцять метрів. Її фасад закінчується височенною вежею-шпилем. Костел багато років був зачинений, аж у дев’яностих роках минулого століття він ожив. Храм визнано пам’яткою архітектури.

Будівництво Пнівського замку розпочалося у другій половині XVI століття феодалами Куропатвами. Фортеця славилася своєю неприступністю. У 1648 році два тижні поспіль тривала облога твердині 15-тисячним військом Семена Височана. Нападникам так і не вдалося здобути фортецю, але будівлі було завдано значної шкоди. Наприкінці XVIII століття замок покинув його останній господар граф Цетнер. Пізніше частина мурів була розібрана жителями міста. Нинішня влада району намагається віднайти кошти на реконструкцію та дослідження замку, його використання в туристично-рекреаційній сфері.

Точної дати будівництва Надвірнянського замку наразі не встановлено. Імовірно, його збудовано у XІV-XVII ст. кимось із роду Потоцьких. Пізніше замок належав родині Куропатвів, після того – графові Цетнеру. Саме із цією спорудою в історичній частині міста пов’язують виникнення поселення, нині відомого як Надвірна, яке раніше, за свідченнями істориків, звалося Краснодвором.

Єврейське кладовище (кіркут) у Надвірній поділялося на старе, яке існувало дві чи три сотні років, та нове. Саме у старій частині були поховання вбитих під час повстань Северина Наливайка та Богдана Хмельницького. На жидівському цвинтарі налічувалося від 500 до 1000 поховань. Зрештою, не всі єврейські родини мали можливість встановити на могилах рідних людей пам’ятник – бідняків могли ховати у загальних могилах без встановлення камінного знаку. Одне із найдавніших поховань датоване 1649 роком, останнє – 1941 роком, цвинтар залишався діючим до Другої світової війни.

Бухтівецький водоспад розташований в урочищі Бухтівець, що в селі Букове. Висота його складає майже вісім метрів, ширина – 1-2 метри. У 1972 році водоспад було взято під охорону як гідрологічну пам’ятку природи місцевого значення. Місцеві люди кажуть, щоб бути здоровим цілий рік, необхідно босими ногами зайти у воду.

Крапельковий водоспад розміщений за 50 метрів від Бухтівецького, в урочищі Бухтівець. Висота його 10 м. Утворився водоспад у місці, де невеликий гірський потічок падає з верху скельного масиву на дно каньйону річки Бухтівець. Потічок невеликий, тож у період посухи вода падає окремими краплями, звідси й назва. Водоспад можна обійти з іншого боку і побачити урочище через водяну стіну.

Неподалік від двох попередніх водоспадів є ще один. Водоспад Дзвінка, як його тут називають, не відомий широкому загалу, сюди й дороги зручної немає. Доведеться йти крізь хащі вздовж невеликого гірського потічка. Дорогу краще питати у місцевих жителів, адже жодних вказівників чи протоптаних стежок до водоспаду немає.

«Морське око» можна знайти у Делятині. Це водойма серед гір, посередині якої розмістився плаваючий острів. Острівець мандрує від берега до берега, врешті-решт причалює до котрогось із них. Таку дивовижу пояснюють пластами солі у місцевих надрах. За формою водойма схожа на людське око, тому її так і назвали.

Єврейський цвинтар у Делятині один з найбільших у Європі. Щоправда, він не доглянутий, могили позаростали деревами і травами. Кілька років тому його обнесли високим муром, встановили табличку на івриті. На початку ХХ століття в містечку проживало понад дві тисячі євреїв, діяла єврейська школа. Під час каральних акцій 1941-1943 років у Делятині було розстріляно понад дві тисячі осіб, здебільшого євреїв. Цим можна пояснити масштаби захоронень населення єврейської національності.

На пам’ятному знаку на честь скасування кріпацтва є напис: «Пам’ять данной свободи року 1848 дня 3-го мая. Скасованє панщини». Його можна побачити на в’їзді-виїзді із міста Надвірної. Восени 1949 року за вказівкою райкому КПУ хрест зняли і вивезли за місто. Через півроку місцеві жителі повернули його на місце. Хрест демонтували. У 1958 році його знову встановили. Не пройшло й року з того часу, як пам’ятник забрали. Люди віднайшли споруду і заховали її. Аж у 1990 році хрест відновили і поклали на місце.

Особняк Николайчука розмістився на ділянці між двома вулицями поблизу центру Надвірної. Вхід до приміщення розташований на Мазепи, у правому крилі у глибокій ніші. На фасаді оберіг дому – коронована маска з демонічними рисами обличчя та іклами. Досконало пророблені риси, контрастні прийоми вирішення пластики волосся й бороди, гармонійне обрамлення з кедрових гілок свідчать про високий професійний рівень скульптора. Власником будинку був Микола Николайчук, адвокат, поручник УГА, громадсько-політичний діяч. Наразі фасад будівлі, яка є перлиною архітектурно-мистецької спадщини Західної України, потребує ремонту.

У будинку повітового староства, збудованому на початку ХХ століття у Надвірній, нині розміщена Надвірнянська міська рада. Це одноповерхова, цегляна будівля із високими дверима, величезне фойє із природним освітленням, бетонною підлогою із домішками мармурової крихти. Споруда повітового староства зведена в стилі сецесії. І досі, через багато років, зберігає функціональне призначення адмінбудівлі. Крім того, це пам’ятка архітектури Надвірнянського району.

Не всі знають, що у Надвірній є трампліни, де в екологічно чистих умовах навчаються і тренуються спортсмени. Деякий час цей об’єкт був гордістю міста – один з трьох трамплінів в Україні після Ворохти та Славського. Зараз в Україні налічується 14 навчально-тренувальних трамплінів, на жаль, багато із них потребують реконструкції. Відновлення цього об’єкту сприяло б пожвавленню спортивного життя в районі, проте наразі про це не йдеться. Скоріше навпаки – місцеві олігархи поклали око на рекреаційну землю, і функціонування об’єкту перебуває під загрозою знищення.

Природний заповідник «Ґорґани» заснований у 1996 році і розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області, у районі Довбушанських Ґорґан. Територія його має типові для району Ґорґан геоморфологічну будову, структуру рослинного покриву і тваринного світу, тому заповідник становить велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття району та Українських Карпат загалом. У 2005 році йому було надано статус державного. Тут, у Ґорґанах, можна відвідати і Перевал Легіонів, який знаходиться на межі Надвірнянського та Тячівського районів. Його висота 1110 м над р. м. У листопаді 1914 року через перевал була прокладена дорога, яка була потрібна для швидшого переходу військ на східний театр воєнних дій Першої світової війни. Після прокладання траси перевал отримав назву «Перевал Легіонерів». Неподалік від перевалу розташований цвинтар легіонерів.

Дендрологічний парк загальнодержавного значення «Високогірний» розміщений поблизу села Бистриці Надвірнянського району. Територія його видовжена з північного заходу на південний схід, займає схили вододільного хребта між річками Рафайловець і Салатрук, які є притоками Бистриці Надвірнянської. Це єдиний дендропарк в Україні, що розташований вище 1000 м над рівнем моря. Колекція дендропарку налічує близько 200 видів місцевих та екзотичних порід дерев і чагарників, серед яких різні види кедрової сосни. Тут культивують цінну лікарську рослину – тирлич жовтий.