Прикарпатський доброволець батальйону «Донбас» за останніх півтора року пережив немало. Спершу «Іловайський котел» та поранення, далі – полон, голодування і щоденне побиття. Сьогодні він один з небагатьох депутатів Івано-Франківської міської ради, якому хочеться вірити. «Галицький кореспондент» поговорив з ним про перше засідання міськради, партійні бренди та стереотипи політики.

 

– Андріане, чому ти пішов у депутати? І як це було?

Мені було соромно ходити «від дверей до дверей», тому я зустрічався з виборцями у дворах, на вулиці. Говорив їм, що йду, аби змінити стереотипи політики. Хочу, щоб політики були біля людей і не йшли у владу, щоб відстоювати бізнес-інтереси – свої чи олігархічних кланів, які керують партіями в Україні.

– Але ти пішов у міську раду від партії «Солідарність», де більшість саме таких…

Найтяжче під час передвиборчого періоду було якраз тоді, коли я підходив до людини на окрузі і казав, що я кандидат у депутати від вашого округу. І людина не питає, хто ти, а цікавиться одним – від якої партії?

Це неправильно. Я завжди наголошував, що не можна дивитися на партії. Адже за красивим брендом може бути непорядна людина. А закон змусив нас іти від партій, і нам треба було обирати, з ким йти. Бренд «Солідарності» тягнув вниз кожну людину. А тим більше таких, як я – без грошей. Адже хтось собі дозволяв дороги робити на окрузі і по 300 лавок ставити…

Втім там були люди, які мені симпатизували по духу. Тому я не дивився на бренд. Багато хто казав з неповагою: «Та ти від Пороха». А я відповідав: «Хіба я за Порошенка йшов на війну? Чи за нього сидів у полоні, голодував? Чи за Порошенка я перемагав на змаганнях?» (Андріан Волгін є майстром спорту з боксу – авт.). Для мене партія – це Україна, проте по закону без партії я йти в депутати не міг.

– Чи були пропозиції від інших партій?

Були від багатьох. Але я чекав пропозиції від «Самопомочі», бо на той час я хотів йти від них. Зараз я вже би від них не пішов.

– І що можеш сказати про склад нової міської ради?

При попередньому законодавстві будь-хто міг дати кошти, щоб потрапити у список і опинитися у раді. А от ця міська рада нам показує, що за кожного, хто пройшов, проголосували люди. І тому якщо зараз хтось нарікає, що від партії «Солідарність» пройшли тільки забудовники, то хай йдуть на кожен округ і кажуть людям, що вони є забудовниками. Саме виборці привели депутатів до влади.

Зрештою, не бачу нічого поганого в забудовниках, якщо вони не забудовують зелені зони і працюють у межах законодавства. Більше того, саме до них я можу підійти і попросити квартири для бійців АТО та малозабезпечених.

– Днями в міській раді склалася неочікувана для багатьох комбінація «Свободи» і «Солідарності». Що скажеш про це?

Якщо рішення приймаються на благо міста, то треба їх приймати і не дивитися, ворогують ці партії на київському рівні чи ні. З будь-якого питання, яке буде в інтересах міста, мені все одно, з ким об’єднуватися. Втім я не відрікаюся від своїх слів, я казав і продовжую казати, що не поважаю лідерів «Свободи», проте знаю, що на місцевому рівні є багато людей, які їх підтримують і голосують за них. І багато з них – це порядні люди.

На першій сесії я дав можливість виступити всім: і новообраному міському голові, і колишньому, і ксьондзам, хоча був противником цього.

– Чому?

Бо вважаю, що влада має бути відділена від церкви. Що зміниться від того, чи подарує ксьондз комусь ікону чи не подарує? Якщо людина не хоче змінюватися, то їй не допоможе те, що там ксьондз сидить.

Перед сесією я прийшов до церкви і побачив там багато депутатів, десь 75% з яких дотепер не бачив у Катедрі. А я ходжу до неї часто і впізнаю людей. Можливо, ці люди ходять до храму десь у своєму мікрорайоні, але в Катедру вони не ходять. Хочу помилятися, але мені здається, що багато хто з них пішов туди для популізму.

– То кажеш, що всім дав виступити на минулій сесії, а сам виступиш на наступній?

Так, сподіваюся, що мені дадуть можливість виступити. Я не голосував за цей порядок денний, бо мені сподобалася думка голови фракції «Самопоміч» Ірини Кулинич, яка сказала: «Давайте голосувати, але за кожного члена виконкому по черзі». Я це підтримав, тому що до кожної людини є запитання.

Також я не голосував за секретаря міської ради. Напередодні я поцікавився в громадськості, хто така Оксана Савчук. І мені не сказали, що це патріот, а повідомили, що її фірма пов’язана з «ЄРЦ». І вона є засновником фірми, де статутний капітал складає 250 тисяч гривень, а така сума коштів до революції – це 30 тисяч доларів. Звідки у простої аспірантки можуть бути такі гроші?

– Ти її не підтримав, але все одно вона отримала 27 голосів, хоча мало би бути 26. Розумієш, чому?

Ні, це ж таємне голосування. Я не підтримав, тому що переконаний: у «Свободі» є більш порядні люди, які б могли піти на цю посаду. Зрештою, мій голос там був непотрібний, і про це я сказав біля мікрофона.

– А за виконком ти голосував? Адже там теж було 27 голосів.

Ні, і не можу пояснити, чому так.

– Чи все ти розумієш у тих документах і тих рішеннях, які були запропоновані на розгляд першої сесії?

Не буду стверджувати, що все розумію. І саме тому мені тепер треба сидіти і все це вивчати. Звісно, представники партії «Свобода» там уже були п’ять років і все знають добре, а для мене все це нове. Але краще йти і стукатися об стінку, ніж йти по накату, як це у нас робиться всі 20 років.

Моя тітка мене просить бути спокійним. На першій сесії я таким і був. Хоча й було смішно слухати словесну перепалку між «свободівцями» і попереднім міським головою Віктором Анушкевичусом. Ці люди п’ять років працювали в дуеті. Я на цьому наголошую! Анушкевичус дуже здивував, коли сказав, що йому не соромно за свою роботу. Я ледь стримався, щоб йому не відповісти, що він дев’ять років ходив на роботу, як до школи, і хоч раз би пішов на озеро, щоб подивитися, що за свою каденцію він нічого не зробив в єдиній відпочинковій зоні міста.

– Що б ти хотів там зробити?

У своїй каденції я зроблю все, щоб знайшлися кошти в бюджеті на бігову доріжку і щоб облагородили озеро. Тому що знаю: біля міського озера далі хочуть будувати. Скажіть, будь ласка, от побудуємо ми новобудову, дамо хай 30 квартир атошникам, але знищимо протоки і озеро висохне. Хіба це можна робити?!

Взагалі, не бачу в Івано-Франківську місць, де відбулося озеленення. Були тільки забудови. Пропоную нарешті знищити будмайданчики, а на їх місці робити зелену зону.

– А чому «Солідарність» об’єдналася саме зі «Свободою»?

Напередодні сесії я довгенько просидів на четвертому поверсі, щоб отримати проекти рішень, які будуть прийматися. І бачив, як представники «УКРОПу» та УНП бігали до Руслана Марцінківа. Розумію, що домовлялися. Чому не домовилися – інше питання.

Тому й підкреслюю: наша партія після першого мерського туру заявила всім очільникам партій, що ми готові до діалогу щодо розвитку міста. Але до нас ніхто не звертався. Наразі не хочу ні з ким сваритися, хочу зробити паузу, щоб вникнути. Однак мені дуже не подобається те, що представники «УКРОПу» говорили про узурпацію влади «Свободою». Тому що я ніколи не забуду, як вони зайняли нейтральну позицію під час другого туру, чим допомогли виграти вибори Марцінківу.

Ну, і варто нагадати, що «УКРОП» вів дуже брудну передвиборчу кампанію, поливаючи брудом всіх. А потім вони захотіли, щоб з ними хтось об’єднався. Я розумію, що зараз там, можливо, є і порядні люди, але верхівка – це люди, які збагатилися завдяки корупції, рейдерству і несплаті податків.

– Що думаєш про третій Майдан?

Насправді, на вибори найлегше було йти від опозиційної партії. Бо легко критикувати. Країна зараз перебуває в такому стані, що третій Майдан буде останнім для України. Не знаю, чи це фейкові повідомлення щодо того, що Польща хоче забрати свою територію. Сподіваюся, що так. Проте, думаю, парламент Польщі спробує надати всім, хто має карту поляка, польське громадянство. А це є першим сигналом про те, що в далекому майбутньому Польща буде претендувати на нашу територію. Ми маємо вже зараз задуматися. На Закарпатті у двох містах вибори виграла Партія угорців України. Невже нам не час задуматися, щоб зберегти країну такою, як вона є?

Критикувати можна і треба. Тільки шкода, що критикують ті, які збагачувалися на тому, що розкрадали країну, а зараз просто не добралися до «годівниці». Це я зараз про «УКРОП», «Батьківщину» та інших.

У нас парламентсько-президентська країна. Проголосували за «Фронт змін», то й чухайте тепер голову. Зрештою, я не захищаю і Порошенка. У нього теж є помилки. Але йому треба поставити великий плюс тільки за те, що він відкрив усі реєстри і ми тепер можемо побачити, хто чим володіє.

– Розкажи про роботу на окрузі.

Хочу поміняти стереотипи політиків. Тому буду пробувати вирішувати проблеми виборців. Я чесно казав: у мене нема грошей, щоб вікна в під’їзді міняти, але робитиму все, що в моїх силах, шукатиму кошти в бюджеті.

– Бачила у «Фейсбуці», що ти дверний замок одній жіночці поміняв…

Так. На окрузі є бабуся, яка живе сама. Чоловік торік помер, а дітей нема. Мені про неї сказали, і я захотів допомогти. Вважаю, що кожен мав би так робити. Ми з друзями купили їй новий замок і поставили, тому що вона два місяці не могла вийти з дому, а кликала сусідку, щоб та сиділа в хаті, аби піти на базар.

А ще одна жінка попросила вивезти сміття з підвалу. У мене є велика волонтерська машина, допоміг з радістю.

А ще маю виборців, у яких є дача в Крихівцях. Там масово спилюють верби біля річки на дрова. Я поїхав і звернувся у сільську раду, щоб навели лад. Не допомогло. Недавно знову поїхав. Знаю, хто це зробив і відніс собі на подвір’я, тому викликав міліцію. Але люди не зізнаються і переконують, що ці дрова вони купили. Зворотне я довести не можу, хай міліція з’ясовує. Але найбільше дивує те, що якщо буде повінь, то вони перші побіжать просити владу компенсувати їм збитки. Хоч самі нищать природу.

Тетяна СОБОЛИК