Logo-гк

Візьміть дитину на ручки!

Хто дивився хоч раз канали «Діскавері» чи «National Geographic» або бодай пам’ятає стару радянську передачу «У світі тварин», той точно зауважував, як бавляться маленькі звірятка зі своїми мамами і татами. Як вовченята, левенята чи єнотенята вовтузяться на плечах своїх мамусь, скубуть їх за хвости і вуха, як мами тицяють у них носами, лижуть, а то й покусують, щоб злегенька отямити, коли маля занадто захоплюється. Не бачили? То гляньте на домашню кішку чи собаку з дитинчатами – побачите те самісіньке. Докладніше >>

gk_ava

І сюди гаряче, і туди боляче

Оце йдеш собі милим українським містом Івано-Франківськ, задивляєшся на вітрини, вивіски, читаєш назви кав’ярень, афіші концертів, розглядаєш полиці у супермаркеті і розумієш – це таки Європа. У всякому разі все чомусь не по-нашому пише. На кожнім кроці – латиниця. А часом якесь таке мудре, що боїшся і вголос вимовити – аби дурнем не здатися. Докладніше >>

Logo-гк

Про толерантність

Ви коли-небудь зауважували, як американці з європейцями на формально-ввічливе «Хау ду ю ду?» відповідають теж формально-ввічливо з приклеєною посмішкою своє «Окей!»? Бо насправді усім їм байдуже, як там справи у їх сусідів, колег по роботі і навіть близьких родичів. Або ж якщо не зовсім байдуже, то вони мають достатньо такту і виховання, аби не лізти не у свої справи, а для вирішення морально-психологічних проблем та подолання депресій існують психотерапевти. Так, західне суспільство більш закрите, ніж наше. Там цінується особистий простір кожного і право на інакшість та на приватність. Приватність власності, життя і вибору. Докладніше >>

Logo-гк

Бойовий розпис на… обличчі

Люди прикрашають своє обличчя і тіло візерунками і барвами з давніх-давен. Чи то якісь ритуальні малюнки, чи просто для краси – байдуже. Але, певно, в кожного етносу є свої особливі звичаї щодо цього. Коли я була дитиною, то думала, що люди фарбують своє тіло тому, що заздрять птахам, метеликам і квітам, бо ті наділені різнобарв’ям, а ми – такі повністю «тілесні», монохромні, мов «капронки». Докладніше >>

Logo-гк

Хочу додому: соціальне сирітство

У кожного є батьки. Принаймні, поки що дітей народжують таки жінки, а зачинають зі співучастю чоловіка. Але це ще аж ніяк не гарантує, що народжена дитина матиме тата і маму – родину у традиційному сенсі цього слова. Я зараз не про неповні чи одностатеві сім’ї. Я про звичні – гетеросексуальні. Докладніше >>

Logo-гк

Куди зникає творчість?

Усі діти народжуються творчими і талановитими. Абсолютно всі. Без винятків. Мабуть, багато хто захоплено спостерігав, як бавиться дрібна малеча? Їм цікаво гратися будь-чим: поливана миска стає кораблем, суха паличка – літаком, з кількох стільців будується поїзд, а під столом розквітає цілий фантастичний сад. Вони вміють бачити білих ведмедів і вершковий десерт у хмарах, сонце в калюжі і динозавра в олійній плямі на сукні. Докладніше >>

Logo-гк

Замальовка з життя міської лавочки

Ось воно – майже літо. Та благодатна пора, коли спека ще не надокучає, але вже пригріває лагідне сонце, ночі ще холодні, а вечори дихають лагідною свіжістю. Щось уже відквітувало. Інше лише входить у пору. В повітрі кружляють запаморочливі медові аромати. Свіжа зелень тішить око. Ваблять зручні лавочки… А далі все, як у класика, або – чому я не люблю літо? Докладніше >>

gk_ava

Особливі потреби чи обмежені можливості?

Мабуть, найвидовищніший і найсуперечливіший захід минулого тижня – взірцево-показове катання чиновників вулицями міста ІФ на інвалідних візках. Не хочу іронізувати з цього приводу, але все ж поділюся деякими спостереженнями, оскільки знаю проблему трохи зблизька. Докладніше >>

gk_ava

Загальнолюдські цінності чи дискримінація?

У дев’ятому класі загальноосвітньої школи ми почали вивчати новий предмет – правознавство. Було це доволі пошарпано і непослідовно, як і вся освіта пострадянських 90-х, коли старі програми ліквідували, а нові створювали вже в процесі, часто змінюючи і коригуючи. Докладніше >>

Logo-гк

Волонтерство по-українськи

Знаєте, коли, чому і як опускаються руки і зникає мотивація до суспільно корисної праці? Коли ідеї, задуми, плани, візії, проекти розбиваються об глуху стіну системи. Коли молоді, чудові, фантастичні люди озвучують супер-ідеї, і в процесі обговорення мимоволі починаєш розуміти (хоч і не кажеш їм цього), що намагатися втілювати їх – без сенсу! Докладніше >>

Logo-гк

Хочете скандалу – поруште «мовне питання»

Лише мені одній здається, що в часи найбільших криз в Україні – фінансових, урядових, парламентських тощо – хтось одразу ж починає спекулювати «мовним питанням»? То нам підсовують ідею двомовності, то – лагідної українізації, то здіймають ґвалт навколо дублювання і титрування фільмів, то вводять ембарго на російські книги, а тепер от нове придумали – квоти на радіо. Докладніше >>

gk_ava

БлагоДІЙСНІСТЬ

Українське меценатство, благодійність та філантропія сягають коренями тих далеких часів, коли ще київські князі будували церкви, притулки та лікарні. Коли у ХVІ столітті князь-меценат Костянтин Острозький заснував Острозьку академію. Коли у ХVІІ столітті Петро Конашевич-Сагайдачний заклав підвалини Києво-Могилянської академії, а Петро Могила реставрував київські святині та відкривав школи. Докладніше >>

gk_ava

Малюк захворів: коли починати панікувати?

От приходить дільничний, чи ви самі йдете до нього на прийом, або пізньої ночі викликаєте «швидку», а вам кажуть: «У лікарню». І тут мама починає панікувати і шукати відмовки: «А може, почекаємо до завтра?», «Може, стане краще?», «Може, ми поїдемо в лікарню вранці?», або й категоричне – «Ми відмовляємось». Докладніше >>

Logo-гк

Малюк захворів: коли починати панікувати?

Отож, минулого разу ми говорили про застуду. Сьогодні мова йтиме про серйозніші болячки, які переважно закінчуються таким неприємним для малюка і мами прийомом антибіотиків. Ангіна, пневмонія, бронхіт, ларингіт, отит – мабуть, найпоширеніші болячки, які можуть виникнути невідомо звідки, а можуть розвинутися як ускладнення вірусного захворювання. Приємного мало, особливо, коли тиждень лікували нежить і червоне горло, а закінчилося все новою хвилею гарячки і якимось -ітом чи -іною. Докладніше >>

Logo-гк

Малюк захворів: коли починати панікувати?

Діти хворіють. Навіть в ідеальних матусь. А таких, як ви знаєте, не існує. Отож діти хворіють, як би ми їх не берегли, доглядали і опікували. Це одна із складових дорослішання. І в тих неприємних болячках формується їхній імунітет і фундамент подальшого «дорослого» здоров’я. Мабуть, вам не раз доводилось чути від лікаря: «Це не страшно. Переросте». У більшості випадків це цілком справедливо. Докладніше >>

Реєстратура чи рецепція?

Головна спільна риса всіх цих державних медичних установ – черга. Аби лікуватися, треба мати здоров’я. Це точно. Ну, принаймні аби досидіти, а іноді й достояти під кабінетом, бо сидіти немає на чому. Пригадую, коли я нарешті набиралась відваги й терпіння і таки йшла на прийом у жіночу консультацію, то знала наперед, що це не менше, ніж на години три-чотири. Навіть якщо прийти кілька хвилин по восьмій, раніше одинадцятої не втрапиш… Ну, то таке. Докладніше >>

favicon-96x96

Дискримінуйте мене, будь ласка!

В ісламі жінку вважають слабкою. Значно слабшою, ніж чоловік. А її три випробування – вагітність, пологи і годування дитини грудьми до двох років – змушують її постійно потребувати допомоги, підтримки і піклування. Пряма дискримінація! Зухвала і нахабна. Що вони собі дозволяють?! Докладніше >>

Logo

Хто такі переселенці?

Навіть у страшному сні не можу уявити собі ситуацію, що одного дня мені доведеться зібрати лише одну валізу найнеобхідніших речей, вигнати на вулицю своїх кота і собаку, бо взяти їх з собою не буде можливості, повантажити на оберемок свою сім’ю із трьох малолітніх дітей і 78-річного батька та поїхати з міста, де прожила усе своє життя, у невідомість. Ніколи. Нізащо у світі не хочу пережити цього! Докладніше >>

Logo

Де «зрада» закопана?

Що може бути гірше, ніж бездіяльність посадових осіб? Лише надмірна активність громадських діячів, які благими намірами через власну непоінформованість або обмеженість беруться виявляти «зраду». Хто про що, а я про своє. Про кров. Не можу більше про це мовчати, бо ситуація повторювалась уже кілька разів, сценарій щоразу той самий, лише «активісти» змінюються. Докладніше >>

gk_ava

Героїзм і втеча

У кожного своє розуміння подвигу. В часи Другої світової війни найвищим подвигом радянського солдата вважалося загинути за Батьківщину. Для німецького ж солдата подвигом було повернутися живим додому, до своєї сім’ї і взятися за відбудову своєї Батьківщини. Для мене показовими є в рази більша кількість жертв серед переможців, ніж серед переможених, і нинішній рівень життя німців, порівняно з країнами колишнього Радянського Союзу. Де було більше героїзму? Питання риторичне… Докладніше >>