logo

Лінійні рефлексії

Я пішла до школи в далекому 1990-му. Пам’ятаю той день, як сьогодні, хоча минуло понад чверть століття. Не знаю, як так сталося, але на першу у своєму житті шкільну лінійку я йшла зовсім не в формі, а у вишиванці, зеленій у квіти шаляновій спідничці, чорній велюровій запасці, розшитій пацьорками, зі здоровенними білими бантами, більшими за бідну мою голівоньку, і в коралях. І все воно було старе-старе і дивно пахло бабусиною скринею. Мама десь на селі визичила усю ту красу, бо в мене тоді вишиванки не було й близько. Докладніше >>

gk_ava

Катехизм головного мозку?

Галичани завжди вирізнялися з-поміж решти українців своєю релігійністю. Наші прапрапрабабці лагодились щонеділі та в свята до церкви, і то був найголовніший «вихід» у їх житті, ким би вони не були – затурканими тяжкою працею селянками чи панями з міста. До такої оказії був найкращий одяг, хустини, чобітки, коралі… А на великі свята неодмінно мали бути хоч незначні, але обнови. Докладніше >>

gk_ava

Діти-невидимки: допоможіть їх побачити!

Яка вона, самотність? Ні, це не тоді, коли ти сам-один у своєму домі і тобі нема до кого слова мовити. І не тоді, коли немає з ким сходити в кіно чи на вечірку. І навіть не тоді, коли сам з собою п’єш шампанське на Новий рік. Самотність – це зовсім інше. От ти наче є. Про тебе піклуються – годують, одягають, навчають, забезпечують дах над головою, якесь дозвілля. Але тебе – нема. Ти не існуєш як індивідуальність. Як особистість. Докладніше >>

Logo-гк

Убити чи не вбити…

Одразу обмовлюсь: не засуджую, не закликаю, не переконую. Лише розповідаю про те, що мені болить. Висновки – за вами. Американський письменник, улюбленець мільйонів Джек Лондон міг не народитися. Його мати була на двадцять років молодшою за батька, а той категорично не хотів дитини. Вона відмовилась робити аборт і навіть погрожувала вчинити самогубство, якщо він наполягатиме на своєму. Докладніше >>

gk_ava

«Фейсбук» всесильний

Життя в мережі і поза нею вже давно переплелося настільки, що користувачі соцмереж часом просто втрачають відчуття межі між світом віртуальним і реальним. У когось це викликає занепокоєння, у когось – захват. Хтось ставиться до цього спокійно. Та хочемо ми того, чи ні, але, зареєструвавши акаунт у котрійсь із популярних нині соціальних мереж, ми робимо якусь частинку свого життя публічною. Наче виставляємо її напоказ. Докладніше >>

Logo-гк

Візьміть дитину на ручки!

Хто дивився хоч раз канали «Діскавері» чи «National Geographic» або бодай пам’ятає стару радянську передачу «У світі тварин», той точно зауважував, як бавляться маленькі звірятка зі своїми мамами і татами. Як вовченята, левенята чи єнотенята вовтузяться на плечах своїх мамусь, скубуть їх за хвости і вуха, як мами тицяють у них носами, лижуть, а то й покусують, щоб злегенька отямити, коли маля занадто захоплюється. Не бачили? То гляньте на домашню кішку чи собаку з дитинчатами – побачите те самісіньке. Докладніше >>

gk_ava

І сюди гаряче, і туди боляче

Оце йдеш собі милим українським містом Івано-Франківськ, задивляєшся на вітрини, вивіски, читаєш назви кав’ярень, афіші концертів, розглядаєш полиці у супермаркеті і розумієш – це таки Європа. У всякому разі все чомусь не по-нашому пише. На кожнім кроці – латиниця. А часом якесь таке мудре, що боїшся і вголос вимовити – аби дурнем не здатися. Докладніше >>

Logo-гк

Про толерантність

Ви коли-небудь зауважували, як американці з європейцями на формально-ввічливе «Хау ду ю ду?» відповідають теж формально-ввічливо з приклеєною посмішкою своє «Окей!»? Бо насправді усім їм байдуже, як там справи у їх сусідів, колег по роботі і навіть близьких родичів. Або ж якщо не зовсім байдуже, то вони мають достатньо такту і виховання, аби не лізти не у свої справи, а для вирішення морально-психологічних проблем та подолання депресій існують психотерапевти. Так, західне суспільство більш закрите, ніж наше. Там цінується особистий простір кожного і право на інакшість та на приватність. Приватність власності, життя і вибору. Докладніше >>

Logo-гк

Бойовий розпис на… обличчі

Люди прикрашають своє обличчя і тіло візерунками і барвами з давніх-давен. Чи то якісь ритуальні малюнки, чи просто для краси – байдуже. Але, певно, в кожного етносу є свої особливі звичаї щодо цього. Коли я була дитиною, то думала, що люди фарбують своє тіло тому, що заздрять птахам, метеликам і квітам, бо ті наділені різнобарв’ям, а ми – такі повністю «тілесні», монохромні, мов «капронки». Докладніше >>

Logo-гк

Хочу додому: соціальне сирітство

У кожного є батьки. Принаймні, поки що дітей народжують таки жінки, а зачинають зі співучастю чоловіка. Але це ще аж ніяк не гарантує, що народжена дитина матиме тата і маму – родину у традиційному сенсі цього слова. Я зараз не про неповні чи одностатеві сім’ї. Я про звичні – гетеросексуальні. Докладніше >>

Logo-гк

Куди зникає творчість?

Усі діти народжуються творчими і талановитими. Абсолютно всі. Без винятків. Мабуть, багато хто захоплено спостерігав, як бавиться дрібна малеча? Їм цікаво гратися будь-чим: поливана миска стає кораблем, суха паличка – літаком, з кількох стільців будується поїзд, а під столом розквітає цілий фантастичний сад. Вони вміють бачити білих ведмедів і вершковий десерт у хмарах, сонце в калюжі і динозавра в олійній плямі на сукні. Докладніше >>

Logo-гк

Замальовка з життя міської лавочки

Ось воно – майже літо. Та благодатна пора, коли спека ще не надокучає, але вже пригріває лагідне сонце, ночі ще холодні, а вечори дихають лагідною свіжістю. Щось уже відквітувало. Інше лише входить у пору. В повітрі кружляють запаморочливі медові аромати. Свіжа зелень тішить око. Ваблять зручні лавочки… А далі все, як у класика, або – чому я не люблю літо? Докладніше >>

gk_ava

Особливі потреби чи обмежені можливості?

Мабуть, найвидовищніший і найсуперечливіший захід минулого тижня – взірцево-показове катання чиновників вулицями міста ІФ на інвалідних візках. Не хочу іронізувати з цього приводу, але все ж поділюся деякими спостереженнями, оскільки знаю проблему трохи зблизька. Докладніше >>

gk_ava

Загальнолюдські цінності чи дискримінація?

У дев’ятому класі загальноосвітньої школи ми почали вивчати новий предмет – правознавство. Було це доволі пошарпано і непослідовно, як і вся освіта пострадянських 90-х, коли старі програми ліквідували, а нові створювали вже в процесі, часто змінюючи і коригуючи. Докладніше >>

Logo-гк

Волонтерство по-українськи

Знаєте, коли, чому і як опускаються руки і зникає мотивація до суспільно корисної праці? Коли ідеї, задуми, плани, візії, проекти розбиваються об глуху стіну системи. Коли молоді, чудові, фантастичні люди озвучують супер-ідеї, і в процесі обговорення мимоволі починаєш розуміти (хоч і не кажеш їм цього), що намагатися втілювати їх – без сенсу! Докладніше >>

Logo-гк

Хочете скандалу – поруште «мовне питання»

Лише мені одній здається, що в часи найбільших криз в Україні – фінансових, урядових, парламентських тощо – хтось одразу ж починає спекулювати «мовним питанням»? То нам підсовують ідею двомовності, то – лагідної українізації, то здіймають ґвалт навколо дублювання і титрування фільмів, то вводять ембарго на російські книги, а тепер от нове придумали – квоти на радіо. Докладніше >>

gk_ava

БлагоДІЙСНІСТЬ

Українське меценатство, благодійність та філантропія сягають коренями тих далеких часів, коли ще київські князі будували церкви, притулки та лікарні. Коли у ХVІ столітті князь-меценат Костянтин Острозький заснував Острозьку академію. Коли у ХVІІ столітті Петро Конашевич-Сагайдачний заклав підвалини Києво-Могилянської академії, а Петро Могила реставрував київські святині та відкривав школи. Докладніше >>

gk_ava

Малюк захворів: коли починати панікувати?

От приходить дільничний, чи ви самі йдете до нього на прийом, або пізньої ночі викликаєте «швидку», а вам кажуть: «У лікарню». І тут мама починає панікувати і шукати відмовки: «А може, почекаємо до завтра?», «Може, стане краще?», «Може, ми поїдемо в лікарню вранці?», або й категоричне – «Ми відмовляємось». Докладніше >>

Logo-гк

Малюк захворів: коли починати панікувати?

Отож, минулого разу ми говорили про застуду. Сьогодні мова йтиме про серйозніші болячки, які переважно закінчуються таким неприємним для малюка і мами прийомом антибіотиків. Ангіна, пневмонія, бронхіт, ларингіт, отит – мабуть, найпоширеніші болячки, які можуть виникнути невідомо звідки, а можуть розвинутися як ускладнення вірусного захворювання. Приємного мало, особливо, коли тиждень лікували нежить і червоне горло, а закінчилося все новою хвилею гарячки і якимось -ітом чи -іною. Докладніше >>

Logo-гк

Малюк захворів: коли починати панікувати?

Діти хворіють. Навіть в ідеальних матусь. А таких, як ви знаєте, не існує. Отож діти хворіють, як би ми їх не берегли, доглядали і опікували. Це одна із складових дорослішання. І в тих неприємних болячках формується їхній імунітет і фундамент подальшого «дорослого» здоров’я. Мабуть, вам не раз доводилось чути від лікаря: «Це не страшно. Переросте». У більшості випадків це цілком справедливо. Докладніше >>