БезпАрадність з варіаціями

Минулого тижня стало відомо, що режисерами «Ходи Гідності» на День Незалежності стали Алан Бадоєв та Олена Коляденко, які до останнього часу не були помічені у відповідних заходах. Бадоєв – відомий кліпмейкер, який активно працює з українськими та російськими акторами.  На його адресу у соціальних мережах вилилося чимало негативу, оскільки його творча манера навряд чи відповідає урочистості моменту. Докладніше >>

Гібридний тризуб

Гібридна війна Росії проти України в активній фазі вже шостий рік. Мабуть, ми надто звикли до подібного стану відносин з агресивним сусідом, навіть часом не помічаємо його. Проте події минулого тижня підтвердили, що війна триває. Лише протягом минулого тижня загинули шестеро українських воїнів на Донбасі, четверо з них – морські піхотинці під Павлополем. Їхня смерть стала імпульсом до пожвавлення дипломатичної активності Володимира Зеленського, який з наполегливістю, вартою кращого застосування, почав ініціювати засідання Нормандського формату на вищому рівні. Докладніше >>

Відшукай, бо програєш

Володимир Зеленський – відомий не лише в Україні шоумен – сьогодні працює президентом України, і вже понад два місяці він перебуває у пошуках власного образу. Цікаво, що тим часом партія «Слуга народу», прихильності до якої глава держава не приховує, встигла виграти вибори з гаслом «Зробимо їх ще раз». На жаль, ця політична ситуація характеризує не так Володимира Зеленського та його соратників, як рівень політичного розвитку українського суспільства. Докладніше >>

Битва Гігантів. Зустрічайте у вересні

Савік Шустер повертається в Україну, де буде вести шоу «Свобода слова Савіка Шустера» на телеканалі «Україна». І цей фактор проявиться буквально восени. Стосовно пана Шустера, який встиг попрацювати на кількох загальнонаціональних телеканалах, немає нічого дивного: Рінат Ахметов не зумів забезпечити належний для себе рівень парламентської підтримки, тому підписав контракт з ефективним телеведучим з погано прихованими навичками політичного маніпулятора. Цілком у дусі часу. Навряд чи в Ахметова був простір для маневру, адже повнота влади зосереджена в руках політичної сили, Докладніше >>

Ілюзія телепортації

Наближаються парламентські вибори, під час яких роль телебачення буде особливою. Оптимісти говоритимуть про ефект телепортації, песимісти – згадуватимуть фільм жахів «Муха», у якому комаха під час процесу телепортації спричинила жахливі мутації експериментатора,  реалісти пригадають, що фраза «Все навколо буде телебачення» так і не втілилася в життя. Докладніше >>

Розшарування інтересів

Криза, яку зараз переживає Україна, спричиняє розшарування інтересів громадян. Якщо процес не зупинити, всім нам буде непереливки. Україна живе в конкурентному світі. Наші досягнення останніх п’яти років оцінюють партнери, вони дратують ворогів, проте час згадати античну максиму «Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все». Непокаране зло має властивість повертатися не лише у голлівудських блокбастерах, незакріплені позитивні перетворення швидко стають жертвою інерції мислення. Докладніше >>

Прощання з ілюзіями

Скандальне повернення російської делегації до ПАРЄ та публічна дискусія між президентом Зеленським і міністром закордонних справ Клімкіним стосовно долі полонених українських моряків змушують робити невтішні висновки. Перший. Нинішня недосконала зовнішньополітична суб’єктність України потребує ефективного захисту і постійного підсилення. Конче необхідно шукати можливості для її посилення у не надто сприятливих умовах. Докладніше >>

В лещатах політичної доцільності

Вердикт Конституційного Суду не лише забезпечив проведення дочасних парламентських виборів 21 липня, але і створив передумови для поглиблення політичної кризи. Звісно, виключно з добрих намірів. 11 проти 5 суддів Конституційного Суду переклали на громадян відповідальність за забезпечення стабілізації політичної ситуації в країні. З одного боку, нічого дивного, бо Конституційний Суд в Україні традиційно не йде проти президентської волі. Докладніше >>

Легко не буде

Зовнішньополітична кон’юнктура для України стрімко погіршується. Зараз ми чуємо лише перші дзвіночки, проте до кінця року може виникнути сакраментальне питання «По кому подзвін?» Гібридна війна проти Росії триває вже шостий рік, її жертвами стали понад 13 тисяч людей. Ми часто самі не усвідомлюємо, що зуміли вистояти перед найбільш підступними та важкими ударами 2014-2015 років, бойові дії на Донбасі перейшли до фази конфлікту низького ступеня інтенсивності, який продовжує забирати людські життя. Однак Україна як держава вистояла, зберегла свою суб’єктність. Докладніше >>

Щільність вибору

Президентська кампанія завершилася зовсім нещодавно, а українське суспільство поринуло у інші «великі перегони», які мають нагадати, що наша держава є парламентсько-президентською республікою. Їхні учасники провели стартові з’їзди, і вже можна зробити перші висновки. По-перше, перевагу мають учасники президентських виборів. Рейтинг партії «Слуга народу», який є проекцією результату Володимира Зеленського, а не наслідком активності політичної сили, це прекрасно підтверджує. Докладніше >>

Не ховайте Норманді

6 червня виповнюється 5 років з моменту створення Нормандського формату. Квартет його засновників змінився наполовину, проте необхідність врегулювання конфлікту на Донбасі не зникла. На початку літа 2014 року лідери Німеччини та Франції Ангела Меркель і Франсуа Олланд були впевнені, що зможуть вплинути на розвиток конфлікту на Донбасі, інакше б не брали на себе відповідальність за його врегулювання. Докладніше >>

Україна – не Греція

Ігор Коломойський активно агітує за дефолт України по своїх фінансових зобов’язаннях, наголошуючи на прикладі Греції. Проте аргументація олігарха не витримує критики, хоча і є логічною для нього. Дефолт – це відмова держави виконувати свої фінансові зобов’язання перед міжнародними кредиторами. Дефолт переживали чимало держав у сучасному світі, навіть дивно, чому Коломойський не наводить приклад Росії, яка оголосила дефолт у 1998 році, а зараз має понад 600 мільярдів доларів золотовалютних резервів. Соромиться? Навряд чи. Докладніше >>

П’ять тез про вибори

Інавгурація новообраного президента – чудовий інформаційний привід, щоб оцінити ситуацію на політичному ландшафті України. Спробую зробити це у п’яти пунктах. Саме стільки років в Україні не було виборів на загальнонаціональному рівні – президента та парламенту. Накопичилося чимало очікувань, прагнень, адже суспільство продовжує перебувати у стані перманентного стресу. Брак стратегічних комунікацій по лінії «влада – суспільство» та низький рівень політичної грамотності громадян України, власне, і спричинили результат президентської кампанії. Докладніше >>

Свято наближається. Свято демократії

Хоча в інформаційному просторі триває віртуальне ламання списів стосовно дати інавгурації шостообраного президента, значна частина вітчизняного політикуму готується до парламентських перегонів. До них у будь-якому випадку залишилося не більше 5,5 місяців. У політичних кулуарах багато говорять про зміну формату перегонів та повернення до закритих партійних списків. Докладніше >>

Зе-дива не буде

Однією з перших заяв після обрання Володимира Зеленським президентом став його заклик до пострадянських країн, мовляв, подивіться – все можливо. Потім була обіцянка надавати притулок тим, хто готовий боротися «за нашу і вашу свободу». Проте, за великим рахунком, ми маємо справу хіба що з ейфорією. Щоб відмовитися від проекції української політичної ситуації на країни пострадянського простору, достатньо пригадати кілька фактів. Докладніше >>