logo-gk

Як я захищала докторську…

Цей блог міг би з’явитися рік тому. Це я до того, що ще рік тому я могла би захистити дисертацію, якби не… Якщо пригадуєте, трохи більше року тому розгорівся скандал щодо однієї зі спецрад КНУ ім. Тараса Шевченка. Звинувачення цинічно-банальне: корупція. То була моя спецрада. Не знаю, як живеться авторці того пасквілю зараз. Але такі, як я, змушені були чекати рік. Спитаєте, чому не шукали іншу спецраду? Докладніше >>

logo-gk

Короткий світ

Звісно, кожен може мати на увазі, що йому заманеться, у цьому контексті. А я про наше ставлення до світу і до життя. Ми страшенно економимо час, ми жахливо не любимо його марнувати. Тому ми читаємо короткі історії часу та Всесвіту, короткі списки фільмів, які треба подивитися, переказ книжок, які треба мати. 10 відомих художників, 10 сучасних філософів, 10 маловідомих фактів про Україну, 10 цитат про кохання і так далі. Докладніше >>

gk_ava

Квіти для вчителя

Між іншим ми згадаємо про перше вересня і про те, що треба трохи потеревенити-пообурюватися-посперечатися щодо доцільності витрат на квіти для вчителів. Це я про те, що ще трохи – і соцмережі та спільноту огорне істерія на тему «Дарувати чи не дарувати квіти вчителеві». І це все так гарно подаватиметься: не купуй квітів, перерахуй гроші на благодійність. Нічого не маю проти благодійності. Але я проти принципу і характеру подачі цих меседжів. Докладніше >>

gk_ava

Дикі танці на освітянській могилі

Можете закидати мене за цей блог камінням, але переконана, освіту ми поховали глибоко і надійно ще тоді, коли надали вчителеві статусу почесного жебрака і погнали торгувати китайським шматтям на базар та на заробітки підмітайлами і підтирачами закордонних дуп (послали, зрештою, не найгірших вчителів). Все. Після того, хто би що не міняв, не казав, не обіцяв, але статус вчителя вище від плінтуса так і не піднявся Докладніше >>

Logo-гк

Іди на Яковича…

У мене жахлива дезорієнтація на місцевості. Досі плутаю, а куди ж у нашій школі йти до класу свого сина – направо чи наліво? – Невже так важко запам’ятати? – дратується він. – Іди на Яковича! – Куди? – перепитую в мобільний. – Григоровича бачиш? Тобі не на нього, а на Яковича. Він навпроти. Докладніше >>

Logo-гк

Стінописи, або Шагалу і не снилося

Івано-Франківську явно треба чистити карму, причому активно й усіма можливими для того засобами. Бо якось у нас так і не складається з мистецтвом. Ніяк. Тягнемося ми до нього, а воно від нас тікає. Тягнемося до діалогу, але співрозмовник явно говорить або не так, або не тією мовою. А може, то і не мова? Докладніше >>

Logo-гк

Спати з класиками

Пам’ятаю, як у дитинстві, читаючи особисті історії письменників, я обурювалася, коли їхні кохані їм відмовляли чи кидали їх. Пам’ятаю шкільні уроки літератури. Гарні уроки, цікаві, от тільки єдине «але» – стереотипи сприйняття письменницького життя. Їх було кілька. По-перше, якщо ти талановито-геніальний письменник, ти можеш влаштовувати п’яні дебоші – і це нормально; якщо хтось цього не розуміє – то він просто ідіот. Докладніше >>

Logo-гк

Якщо ти мама підлітка…

Якщо хтось думає, що я роздаватиму поради, як спілкуватися чи поводитися з підлітками, одразу розчарую. Я не про це. Я про беззахисність. Вагітність, народження дитини, її виховання, навчання проходять під гаслом тотального пофігізму держави до її майбутніх платників податків і суспільства до його майбутніх громадян. Докладніше >>

Logo-гк

Український Мелітополь

На жаль, постмайданна реальність така, що глобально більшості людей абсолютно байдуже до національний цінностей. Головне, аби була відносна стабільність та така-сяка матеріальна захищеність. Усе. Більшого не треба. Голодній людині не поясниш, чому вона повинна, обираючи між хлібом і книгою, вибрати книгу. А коли до того ж на національну ідею плюють або роблять усе можливе, аби її зненавиділи, то чому дивуватися? Нещодавно я повернулася з міжнародної наукової конференції, що проходила у Мелітополі. Так, у Докладніше >>

Logo-гк

Ламаний патріотизм, або вінки є, а де віники?

Кажуть, що коли британська організація по боротьбі із бідністю «Comic Relief UK» звернулася до однієї з найпопулярніших письменниць Джан Роулінг з проханням написати невеличкі твори для благодійного продажу, авторка написала «Фантастичні звірі та місця їх проживання» і «Квідіч від давнини до сучасності». Ці книги принесли фонду 15,7 млн. фунтів. Я не рахую чужі британські гроші, просто такий вигляд, мабуть, має патріотизм. Докладніше >>

gk_ava

Розпупкована еліта

Коли я вирішила, що стану вчителькою української мови, у батьків був шок. Відмінниця, призерка всіляких олімпіад, чудове знання англійської мови. Якби ще комсомолка – то готова ілюстрація до «кавказької полонянки», і на тобі – вчителька! Шок був не лише у батьків, а й у близьких та знайомих. Вам це відомо? Думаю, що так. Або самі це чули, або самі когось переконували, що куди ж тобі такій-розтакій, з такими знаннями і перспективами – та й до школи. Докладніше >>

gk_ava

ЛЮДИ І…

Я хотіла відмовчатися. Чесно. З гей-парадом у Львові усе зрозуміло, з нашим мером та його позиціями також. Але читання однієї інформації потягнуло за собою читання іншої, і пішло-поїхало… Колись я написала кілька гомосексуальних оповідань. Вони не мали великого успіху. Ні, не через тему. Через якість написаного. Але якби я почала кричати, що це через те, що от вони не про гетеросексуалів, то отримала би бонуси. Докладніше >>

gk_ava

Страх Шевченка

Соціальне знайомство із Шевченком у мене почалося в радянському дитсадку та радянській школі. Цитувалися всім відомі його рядки про «свою Україну любіть» та «кайдани порвіте», співалися «Заповіт», «Думи мої…», «Реве та стогне…». Калини, віночки, стрічечки, жовтенятські зірочки та піонерські галстуки, конкурси читців та дні пам’яті. І Шевченко-атеїст, що начебто не знав Бога. Докладніше >>

Logo-гк

Тупість не лікується

Поки митці намагаються щось зробити не завдяки, а всупереч, завжди знайдеться хтось, хто скаже: «А нащо вам того?» Правду кажуть, коли Бог хоче покарати, він забирає в людини розум. А тупість – то невиліковне. Особливо страшно, коли тупість намагається задавати питання. Бо здоровий глузд та інтелект відмовляються сприймати їх. Бо що можна відповісти людині, яка тупо запитує: «Нащо Івано-Франківську Гогольфест?» Докладніше >>

Logo

Вчительсько-лікарська правда

Вчителі, лікарі, політики – мабуть, категорії, на які найлегше і наймодніше наїжджати. Якщо політики те все мають, ймовірно, десь (хоч не впевнена, бо є нормальні, адекватні, які важко працюють, але кого це цікавить?), то з лікарями та вчителями інакше. Я – викладач університету. І коли щосесії починається істерія на тему беручості та хапужності викладачів, то просто опускаються руки і нічого не хочеться робити. Нащо? Докладніше >>

gk_ava

Життя, що не пасує

В одному магазині є джинси, які мені страшенно подобаються. Кілька разів їх міряла. Знаю, що така модель мені не підходить, бо повнить і спотворює фігуру, але… Все думаю… Може, вищий каблук, може, довшу сорочку поверх… Бо ж дуже… Докладніше >>

12391835_1026185974111458_7965201916491922657_n

Івано-Франківськ – місто педофілів?

Пару років тому вийшла гарна антологія «Франківськ – місто янголів». Було колись. І люди, і янголи… Тепер… Тепер ми в стані постійної вербальної війни – байдуже за що, аби лиш воювати. Докладніше >>