Сьогодні, 29 грудня, міністру культури України Євгену Нищуку виповнюється 44 роки.

Цей рік для нього був дуже важким – померла дружина, актриса Оксана Батько-Нищук , а далі – інформаційна бомба – заява міністра про те, що населення південних та східних регіонів України через недостатню «українськість» генів не може сприймати українську культуру. Така заява наробила багато галасу навколо особи міністра Євгена Нищука, правда, через кілька днів він вибачився за свої слова.

Франківчанин Євген Нищук – другий після Богдана Ступки міністр культури, якого українці знають в обличчя. Народився 29 грудня 1972 року в Івано-Франківську. У 1995 закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої). Актор Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я». 3 20 січня 2015 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. 14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України (уряд Гройсмана), у складі якого Євген Нищук обійняв посаду міністра культури України.

“Галицький кореспондент” зібрав цікаві думки з приводу роботи міністерства культури і не тільки…

• ” Я хочу стільки часу, скільки відміряно, пройти чесно, а далі вже історія розцінить – що встиг, що не встиг. Але багато хотілося б зробити, по-іншому побудувати всю систему, стратегічно спланувати діяльність міністерства на наступний рік”.

• “Певні смаки і певна мораль переносяться на суспільство, хочеш не хочеш. І треба починати з дитинства – задіяти дитину в гуртку: з танців, співів, музики. Це відриває від шкідливих звичок, формує смаки“.

• “Це – мій фах. І, незважаючи на всілякі нераптові зміни, я є і буду актором. За будь-яких обставин, незалежно від того, яку ще місію важливу матиму. Тобто ким би я не був – чи активним громадським діячем, чи, як зараз, державним діячем – все одно в мене буде ця внутрішня потреба, ця велика моя віддушина. До того ж, творча і викладацька діяльність не забороняється законом. Та я і не зловживаю робочим часом”.

• “Люди знають, що я граю виставу, багато хто з них залишається після вистави, щоб мати можливість зі мною зустрітися і вирішити ті чи ті питання. Тобто, за великим рахунком, робота продовжується”.

• “У мене є дорослий син. Кажуть, що я дуже молодий, а я завжди жартую, що просто “рано почав”. Він у пошуку, він не поспішає. Часом я йому дорікаю за це, але, з іншого боку, радий, що він саме такий. Приміром, ніколи б у житті він не сказав би, що хотів би машину абощо. Він катається на велосипеді, більше йому нічого не треба…  я ним дуже гордий“.

• “Я спортивна людина, і великою пристрастю, не просто вподобанням, у мене є футбол. Я навіть мав стати професійним футболістом, був за півкроку до спортивної спецшколи, але мав невелику травму і якось так відійшов. Запалився театром, коли потрапив до театрального гуртка. Але я продовжую грати в футбол, коли є можливість. Також люблю верхову їзду, вмію кататись на конях – в університеті у нас був такий спеціальний предмет. З повагою ставлюся до тенісу, та й взагалі люблю будь-який спорт“.

• “Моє хобі – театр і кіно. І там є все! Коли я граю якусь історію, перебуваю в ній, там так всього багато, що це перекриває всі інші мої захоплення“.

• ” … ми у збройному конфлікті, Україна практично у стані війни. І нам непросто займатися якоюсь стратегією і не реагувати на те, що діється довкруги. Я вважаю, що культура в таких випадках не може стояти осторонь. Навпаки, вона є великим миротворцем, і за даних обставин має бути тим засобом, який зшиває, консолідує країну – через мистецтво і через культурні проекти, зокрема”.

• “Можливо, хтось здивується: чи потрібні концерти, коли гинуть люди? Як показала практика, вони дуже потрібні. Нами було ініційоване створення так званої Народної філармонії. Артисти їздять по усіх гарячих точках, по військових частинах на сході, півдні, півночі. За відгуками хлопців, яких кинули у ці гарячі точки, це насправді дуже важливо”.

• “Були звільнені всі ключові особи, які в ньому працювали, – це заступники міністра, а також голови основних департаментів… Тобто, буде абсолютно нова команда”.

• “Взагалі реформування напрошувалось уже давно. Особливо в музейній, заповідній справі, де були великі скандали. У зв’язку з цим ми створили Музейну раду. І вона щороку буде на третину оновлюватися. Рада вирішуватиме конфліктні ситуації, за її висновками будуть відбуватися відсторонення від роботи, службові перевірки та конкурсні призначення того чи іншого керівника музею чи заповідника”.

• “Кінематографісти – не те що дуже вразливий народ, а вимогливий, він має своє бачення”.

• “Не секрет також, що зараз російські компанії, які заповнювали своїми серіалами весь наш телепростір, ідуть з нашого ринку – ну, і слава Богу. У нас вивільняється ринок, його треба заповнити. Тому маємо ще одну ідею – запустити телевізійне виробництво – і заповнити нашими серіалами телевізійну сітку. Але ми хочемо, щоб це була свідома технічна програма – тобто кіно робити у двох форматах: повний метр – для кінотеатрів, і відразу цей фільм розбити на 3-4 серії для телебачення”.

• “Міністерство культури не повинно керувати культурою – воно має створювати той майданчик, де могли б генеруватися ідеї різних цехів – академічного, сучасного мистецтва, балету, опери, національних колективів тощо”.

• “Щодо звання – народний артист – це питання стосується всіх. Адже артист зараз має бути не просто професіоналом, ремісником, як кажуть. Це має бути особистість. І якщо людина носить таке високе звання, як народний артист, то вона повинна мати і відповідальність. Тут питання навіть не стільки громадянської позиції, а – права з честю подивитися в очі своєму народу, своїм прихильникам”.

Нагадаємо, “Треба тримати градус, який не дав би розслабитися великим патріотам”, – міністр культури на святкуванні уродин Каменяра у Франківську.