Частина ІІ: -іна, -ія, -іт, що закінчуються антибіотиками

 

Отож, минулого разу ми говорили про застуду. Сьогодні мова йтиме про серйозніші болячки, які переважно закінчуються таким неприємним для малюка і мами прийомом антибіотиків.

Ангіна, пневмонія, бронхіт, ларингіт, отит – мабуть, найпоширеніші болячки, які можуть виникнути невідомо звідки, а можуть розвинутися як ускладнення вірусного захворювання. Приємного мало, особливо, коли тиждень лікували нежить і червоне горло, а закінчилося все новою хвилею гарячки і якимось -ітом чи -іною.

Панікуємо? Аж ніяк. У нас і без того є чим зайнятися. Досвідчені мами на слух, за кашлем інтуїтивно знають, чи це просто чергове «кахи-кахи», при якому достатньо рослинного сиропчику, чи щось тут не те і варто кликати лікаря. Мамина інтуїція – сильна річ. Але не захоплюємось. Не забуваємо про здоровий глузд.

«Тільки б не антибіотики», – часто виникає у нас в голові, щойно малюк захворіє. Ми багато знаємо про їх шкідливий вплив на організм, але якщо ваш педіатр – дільничний або той, якому ви довіряєте – усе ж їх призначив і зумів обґрунтувати чому, треба послухатись.

Одразу зазначу: антибіотики – це не ті ліки, які можна починати приймати самостійно. Пам’ятаймо, що антибіотики не приймають з метою профілактики та для лікування вірусних захворювань. Навіть, якщо у вашої дитини ця болячка вже 147-ий раз і ви упевнені, що лікар призначить саме це – все ж таки не починайте давати дитині антибіотик, попередньо не проконсультувавшись у фахівця.

Скажімо, та ж таки ангіна може бути зовсім не ангіною, а одним із симптомів вірусного мононуклеозу, при якому популярний антибіотик «Аугментин» категорично протипоказаний. У вашої дитини може починатися скарлатина чи дизентерія, кашлюк або «свинка», які ви приймете за ангіну, пневмонію чи отит і розпочнете вельми недоречний прийом антибіотиків. А іноді з того ж таки отиту чи ангіни можна вилізти і без антибіотиків. Визначити це може тільки фаховий лікар, зваживши усі симптоми, загальний стан дитини і перебіг хвороби.

Не займайтеся самолікуванням! Особливо, коли це стосується дитини.

Саме лікар повинен визначити форму і дозу антибіотиків. У окремих випадках достатньо суспензії чи таблеток. Іноді необхідно пройти курс ін’єкцій. А часом варто все ж таки лягти в лікарню. Рішення про це приймає лікар. А мама – довіряє і чемно дотримується інструкцій.

Пам’ятайте, що антибіотик – річ капризна. Якщо ви вже почали його приймати, то будьте ласкаві, пройдіть увесь курс. Призначено п’ять днів – значить п’ять. Сім – то сім. Зазвичай на другу-третю добу прийому антибіотика дитині стає значно краще. Не можна припиняти курс лікування, коли вам здається, що в антибіотику немає більше потреби. Нема нічого гіршого, аніж недолікована хвороба, яка може перейти в хронічну.

Антибіотики потрібно приймати, дотримуючись рекомендованого часового інтервалу. Якщо ви даєте суспензію один раз на добу – то в один і той самий час. Якщо двічі – то з рівними проміжками часу.

Дуже важливо правильно приготувати антибіотик до вживання. Найпростіше, звісно, з таблетками. Сухий порошок треба перетворити в суспензію, дотримуючись інструкції, і зберігати потім у холодильнику. Ін’єкції розчиняє переважно медсестра. Якщо ж ви робите їх самі, то, гадаю, знаєте, як їх розводити і чим. Якщо у вас є сумніви щодо того, чи правильно ви зрозуміли інструкцію, зверніться в найближчу аптеку. Зазвичай там працюють грамотні провізори, які можуть детально пояснити, що і як.

Ще одна важлива річ – алергія. Вона може виникнути не лише на сам антибіотик, але й на препарат, яким його розводять. На ін’єкції робиться проба. Обов’язково прослідкуйте, щоб людина, яка буде давати укол, її ретельно зробила. Якщо медсестра легковажить цим моментом, відмовтеся від її послуг і пошукайте іншу.

Якщо ви дали дитині вдома антибіотик вперше – уважно спостерігайте за станом малюка. У разі виникнення навіть незначних висипань, почервоніння, кропивниці, свербежу, нудоти, запаморочення, утрудненого дихання негайно зверніться до лікаря. Це може бути не тільки алергічна реакція на антибіотик, але й додаткові симптоми хвороби, які не проявилися в перші години чи дні. Якщо ці явища прогресують, а стан дитини погіршується, викликайте швидку. Номер 103 ви уже записали у свій мобільний, правда?

Антибіотики у багатьох асоціюються з дисбактеріозом. Дійсно, антибіотик вбиває бактерії. Без розбору – хороші чи хвороботворні. Тому, зазвичай, до антибіотиків вашій дитині призначать ще і пробіотик – один із модних дорогих препаратів, що містить культури живих корисних бактерій. Тут насправді є дуже багато нюансів. І треба все врахувати й розібратися, що ж то насправді: турбота про здоров’я чи маркетинговий хід. Адже сьогодні багато провідних лікарів взагалі ставлять під сумнів саме існування такого діагнозу –«дисбактеріоз».

Найперше, пам’ятайте, що слід дотримуватись інструкції. У багатьох із них вказано, що антибіотик необхідно приймати не коли нам забаглося, а під час їжі або безпосередньо перед нею чи після неї, аби звести до мінімуму їх шкідливий вплив на шлунково-кишковий тракт. Це важливо.

Також важливо подбати про те, аби в цей час у раціоні дитини були природні пробіотики – живі йогурти, молочнокислі продукти домашнього приготування. Зараз в аптеках величезний вибір заквасок.

Більшість пробіотиків (та, мабуть, усі) мають зберігатися за спеціальних умов: у холодильнику. Порушивши ці умови або привила прийому, ви просто змарнували свої гроші.

Якщо ви лежите в лікарні, закупили три упаковки бактерій на увесь курс і тримаєте їх у шафці біля ліжка – можете сміливо дати дитині простої водички. Ефект буде той самий. Бактерії давно загинули.

Якщо пробіотик у спеціальній капсулі, яку ваша дитина не може ковтнути, і ви її відкрили й дали дитині тільки порошок – ви вбили бактерії шлунковим соком. Ви можете заперечити, що шлунковий сік у дитини не такий агресивний, як у дорослого, і нічого бактеріям не станеться. Вирішуйте самі. Чогось же їх запакували у захисну упаковку, яка має розчинитися лише в кишечнику?

Наївно думати, що якщо через півгодини після прийому антибіотика, ви дасте дитині дорогий препарат, що містить скількись там тисяч одиниць живих корисних бактерій, антибіотик дасть їм вижити. Якщо вже аж так необхідно, краще почати прийом пробіотиків одразу після закінчення антибіотикотерапії, або хоча б приймати їх «далеко» від антибіотика.

Існують різні форми пробіотиків – у капсулах, краплях, порошках, суспензіях… Порадьтеся з лікарем, які найкраще підійдуть саме вашій дитині, саме в її віці.

А в більшості випадків у цьому взагалі немає потреби. Якщо дитина не відчуває дискомфорту в животику, не має проблем із випорожненням, то пробіотик – це лише для заспокоєння маминої совісті: треба ж щось робити.

Не такий страшний антибіотик, як його малюють. Якщо вашій дитині його призначив справді грамотний фахівець, аргументовано і зважено, то користь від цих ліків буде значно переважати їх шкідливий вплив.

Ну, і насамкінець, пам’ятайте, що абсолютно нешкідливих ліків не існує, але й хвороби рідко минають без наслідків. Тому – обираємо менше зло, думаючи, в першу чергу, про інтереси дитини.

Будьте здорові!