На Богородчанщині у селі Луквиця з 18 по 31 липня триматиме військово-патріотичний вишкільний табір «Карпатський легіон» та всеукраїнський вишкіл УНСО.

«Галицький кореспондент» вирішив відвідати курсантів та їхніх наставників і дізнатися, як їм живеться у горах.

Керівник Івано-Франківської обласної організації УНСО Ігор Жовтуля розповідає, що цьогоріч програма у них велика. Зокрема є військова підготовка, яка ділиться на тактичну, стрілецьку, вогневу, мінно-підривну. Також є військова медицина, інженерна підготовка, топографія, альпінізм, рукопашний бій тощо.

На вишкіл з’їхалися курсанти із цілої України – понад сто учасників віком від десяти років. Частина з них вже була у подібних таборах, але дехто приїхав вперше.

«Ми звертаємо увагу на тих, хто ще не був у таборі. Ми готові брати людей, які розуміють, що це краще, ніж сидіти в місті у Фейсбуці. Вони приїжджають сюди і бачать, що життя може бути іншим», – каже Жовтуля.

Щоб організувати такий вишкіл потрібна багато часу та ресурсів. Пан Ігор пояснює, що зараз не багато людей розуміє, що треба правильно виховувати молодь. Проте є чимало осіб, які відгукуються і допомагають.

Курсанти поділені на різні групи. Вони ходять на заняття, які також між собою розділені. Наприклад, навчання проходять від 10 до 12. Наступне від 12 до 14. Потім обід і трохи часу на відпочинок. Після чого знову за навчання.

«З кожним роком ми понижуємо вікову планку, бо постійно переконуємось, що із старшими людьми працювати інколи вже пізно», – додає Жовтуля.

Керівник програми «Карпатський легіон» Сергій Демчук зазначає, що в «Легіон» попадають тільки мотивовані люди. Як такого відбору немає, але майбутні курсанти мають переконати керівників, що їм це потрібно. У таборі заборонене куріння і алкоголь, якщо хтось відчує запах, чи щось помітять, учасника виженуть без права повернення.

«Без дозволу все не можна. Ми забираємо телефони і раз у день дозволяємо дзвонити додому. Курсанти сплять у наметах. Наступні етапи передбачають проживання у будь-яких умовах, але для цього потрібно добре підготуватися. Немає такого, що хтось не витримує – якщо людина була не готова, то наставники допомагають і підтримують», – поясню Демчук.

У таборі є все потрібне для виживання. Обладнали навіть душ та крани, де можна помити руки та посуд. Також є кухня, на якій пані Оксана готує курсантам сніданок, обід та вечерю.