Засуха скоригувала плани ряду компаній, які зупинили посів олійної культури – ріпаку, і заміщають її яровими. Однак найбільший український агрохолдинг «Укрлендфармінг» (Ukrlandfarming) українського бізнесмена Олега Бахматюка розраховує на хороший урожай завдяки ранньому посіву культури.
За даними проекту «Посівна онлайн 2019/20» сайту latifundist.com, українським аграріям залишилося посіяти близько 20% озимого ріпаку. Культура в останні роки заслужила звання найбільш рентабельної олійної. Тож не дивно, що аграрії поступово розширювали свої площі під ріпаком – в 2019 році посівні площі під озимий ріпак склали 1,29 млн га, що склало 128% до показника попереднього року.
Однак не всі агровиробники планують пересіювати посіви ріпаку. Володимир Фантух, заступник генерального директора з питань інновацій і розвитку агробізнесу «Укрлендфармінг», повідомив, що агрохолдинг розраховує на хороший урожай завдяки своєчасному посіву культури. «У цьому році у нас закладено 42 тис. га під озимий ріпак. У структурі його площа практично не змінилася в порівнянні з минулим роком (41 тис. га). Ми рано відсіялися, почали посівну кампанію ще 14 липня. У багатьох регіонах в грунті була волога, тому не відтягували посів. За 10-20% маємо рвані сходи. Але в основній масі задоволені, як йде вегетація ріпаку », – заявив Володимир Фантух.
“Укрлендфармінг” – один з найбільших українських агропромислових холдингів. Група компаній Олега Бахматюка займається вирощуванням зернових і олійних культур, насіння, виробництвом яєць і яєчних продуктів (Avangardco IPL), тваринництвом, виробництвом м’яса і молока. Агрохолдинг управляє одним з найбільших в Україні земельних банків загальною площею понад 500 тис. га.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює