Міськвиконком порадував франківчан першою в історії міста Концепцією розвитку велосипедного руху. Що обіцяє Концепція роверистам і чи довго доведеться чекати якісних змін у місті, де немає жодної велодоріжки, а велопарковки громадські активісти ставлять за власні кошти?

Раніше існування у місті чималої кількості велосипедистів влада попросту ігнорувала. Допоки депутат Володимир Чорноус, який щодня добирався на роботу у “білий дім” на ровері, не прикував себе ланцом до дверей “білого дому”, щоб привернути увагу чиновників до потреби встановлення велопарковок.

За  кілька років влада сама вирішила піти назустріч велосипедистам. На створення Концепції розвитку велосипедного руху міськвиконком надихнула програма Німецького товариства міжнародного розвитку (GIZ), яка передбачає розробку нової транспортної моделі для Івано-Франківська. “Концепція створена паралельно до програми GIZ, вона не є її частиною, але це перший крок у створенні велосипедної інфраструктури. Ми лише окреслили проблеми, цілі та завдання”, – пояснив Ігор Сенчук, заступник директора Департаменту комунального транспорту та зв’язку.

Чиновники сподіваються, що покращення умов для роверистів збільшить кількість охочих пересісти на цей вид екотранспорту, що наблизить місто до євростандартів, зробить його зручним для мешканців і привабливим для туристів, покращить екологічну ситуацію в ньому. Однак підхід до створення Концепції влада обрала дивний. Над розробкою Концепції працювала група у складі 15 чоловік, з яких активно користуються роверами… троє. Згаданий Володимир Чорноус, а також Наталка Найда та Роман Ганжа – відомі у місті прихильники велоспорту та організатори фестивалів екстремальних видів спорту.

Голова обласної Федерації велоспорту Роман Ганжа відзначив, що Концепція – це добрий перший крок, однак не без зауважень. В основі Концепції лежить опитування франківчан, зроблене шляхом анкетування, результати якого викликають сумнів. Серед причин, які заважають розвитку роверного руху у місті, опитані на першому місці вказують небезпеку перебування поряд з автомобілями, на другому – брудні дороги і ризик забруднити одяг, на третьому – страх крадіжки велосипеда. Відсутність велодоріжок – на останньому. Загалом, результати опитування свідчать про те, що лише 8% франківчан мають велосипеди, більшість з них використовують ровер для прогулянок та занять спортом, а як засіб пресування – одиниці.

Те, що ровер використовують переважно для прогулянок, – правда, констатує Роман Ганжа. “Дані опитування взяті не з неба, але вони з похибкою десь у 30%”, – каже роверист. Як пояснив Ігор Сенчук, опитали 275 людей, але не за якоюсь вибіркою, а просто тих, хто хотів. Яка ж тут об’єктивність?

Програма розвитку велоінфраструктури буде складена на 2015-2020 роки. Влада обіцяє розробити мережу велодоріжок і включити її до нової транспортної схеми міста, а також збільшити кількість велостоянок. Велодоріжки будуть робити за рахунок зменшення ширини доріг, тротуарів  та парковок, де це можливо. До кінця 2015-го обіцяють промаркувати перші велодоріжки.

Як пояснив Ігор Сенчук, франківська влада користується прикладом Львова, де розроблена транспортна схема від  GIZ і прокладені перші велодоріжки, які, на жаль, не всі працюють. “Там є помилки в самій концепції транспортного руху, бо влада подала неправильні дані, і вийшов колапс”, – каже пан Сенчук. Отже, франківська влада, маючи такий приклад під боком, не мала би наступати на ті самі граблі? Тішить те, що з ініціативи Романа Ганжі до складу робочої групи тим часом додали ще кількох прихильників велоспорту, яка на ділі знають, що потрібно роверистам.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА