Подружжя українських патріотів з Макіївки на Донеччині, що наразі проходить реабілітацію в Івано-Франківську, розповіло про безглузді міфи зі сходу України, немодного «бандеру» і таємний план американських загарбників.

 

44-літня Марина Денько – етнічна росіянка з Норильська, яка переїхала в Україну 17 років тому. Каже, що любить Батьківщину понад усе, однак вважає, що перш за все має поважати культуру і звичаї країни, де проживає.

44-річний Олексій Денько – з донбаської родини репресованих українців, де про сімейну трагедію наважувалися згадувати лише в тісному колі.

На початку травня Олексій під час сутички з сепаратистами отримав кулю. Поранений, він протягом місяця перебував у полоні. Вижив. Побратими-патріоти допомогли подружжю влаштуватися на реабілітацію в один із медзакладів Івано-Франківська. Лікарі не перестають дивуватися, що Денько народився «в сорочці», адже куля не зачепила жоден орган.

Марина та Олексій пояснили позицію Донбасу зсередини, мовчазний крик історії та жахіття місцевої ідеології.

На комплімент стосовно досконалого володіння українською мовою Олексій відповів різко і дещо обурено: «Дякую, але взагалі-то я українець! Хіба могло бути інакше?..»

 

Про Бандеру, Путіна і Сталіна

До воєнних подій на сході я часто одягав футболку із зображенням Степана Бандери. Але тепер навіть будь-яка українська символіка під забороною. Натомість головним атрибутом у регіоні стали георгіївські стрічки. Мало того, я бачив чимало білбордів із зображенням Сталіна та написами на кшталт «Фашизм не пройде». Або ж плакати з фразами штибу «Хто допомагає київській хунті, той – зрадник Донбасу». Навіть ті, хто брали участь у президентських виборах, вважаються фашистами. Хоча на Донбасі вибори фактично не відбулися. Більшість дільниць просто не відкрили.

До речі, донбасівці часто плутають обличчя Бандери з Путіним.

 

Про не українців

На Донбасі дуже багато вихідців із Росії. Ця країна їм ближча ментально. Ці люди вже не росіяни, але ще не українці. Московська політика «зросійщення» регіону була ретельно продумана: переселенцям надавали житло, роботу з високою зарплатою і пільгами. Тим паче, всі ті люди приїхали з російської глибинки, задрипаних колгоспів, де запропоновані умови проживання могли їм тільки снитися.

Куди ж ділися етнічні українці? Їх просто «вичистили» з Донбасу. Ще на початку минулого століття під час революції геть винищили армію Петлюри, яка складалася з українців центру, півночі та сходу. Потім наступив смертельний період колективізації і голодомору.

 

Про донбаські небилиці

«Бандерівщина» на Донбасі більше не в тренді. «Бандерівці» – це вже навіть не лайливе слово. Натомість – фашисти, хунта і правий сектор. Тамтешні жителі реально вірять, що за межами Донбасу і Дніпропетровщини повсюди чатує Правий сектор.

Також багато хто свято вірить, що Донецьку область намагаються спустошити США, мовляв, їх принаджують поклади сланцевого газу, для видобутку якого потрібно багато води. Відповідно, місцеве населення має зникнути звідтіля. Але на цьому загарбницький план експансії Донбасу не закінчується. Адже американцям необхідні й тамтешні шахти, де вони планують зберігати радіоактивні відходи.

Проте найпоширеніший стереотип серед місцевого населення – Донбас усіх годує. Та коли поїхати в якесь шахтарське селище чи невелике місто, то можна побачити, що воно не здатне прогодувати навіть себе. Цей стереотип найбільш «живучий», причому більшість донбасівців узагалі не можуть обґрунтувати його.

 

Про «своїх» злодіїв

Часто кажуть, що на Донбасі всі «спиваються». Але насправді відсоток алкоголіків там такий самий, як і в решті України. Просто в цих людей інші умови життя. Ще з радянських часів залишився культ окремої касти осіб із так званим донбаським характером. Однак це теж цілковита нісенітниця.

Тамтешнє населення здебільшого складається з людей, які завжди працювали на виробництві. А там діє система дисципліни, як в армії. Ти повинен виконувати накази керівництва. І такий устрій переріс у патерналістське ставлення до влади. На Донбасі є навіть широко використовуваний жартівливий вислів: «Ты начальник, я дурак».

«Східнякам» притаманний вождизм, ці люди вважають нормальним, коли влада ними жертвує, і вже звикли до цього. І постійно кажуть: нехай буде і злодій, якщо це наш злодій. Віктор Янукович якраз відповідав усім цим стандартам.

 

Про патріотизм маріупольських греків

Певні частини Донбасу українська влада не контролює. Йдеться про Артемівський і Костянтинівський райони Донеччини та Попаснянський – Луганщини. Тут є численні анклави, де жителі лояльні до сепаратистів. А саме – міськради Артемівська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного. Найбільше підтримують терористів у решті Донецької області. Здебільшого це міські ради, що злилися в одну агломерацію: Донецька, Єнакіївська, Шахтарська, Горлівська, Дзержинська. Саме на цих територіях до українських вояків місцеві жителі ставляться особливо вороже. Чимало людей переконані: війна почалася через те, що українська влада прагне знищити населення Донбасу й спрямовує туди силовиків.

Найбільш проукраїнський – західний Донбас, який зараз під командуванням центральної влади. Це Добропілля, Червоноармійськ, Маріуполь. До речі, в останньому місті дещо інший етнічний склад, порівняно з цілим регіоном. Там багато українців і греків, яких заселила ще Катерина Друга.

 

Про вірність ДНР

Друзі з Макіївки мене часто запитували: «Як ти міг вступити до лав українських націоналістів? Ти ж із Донбасу!» Чимало місцевого населення вважає східний регіон окремою державою. Але їм потрібна незалежність не лише від України, але й від Росії. Багато донбасівців відчайдушно переконані, що відокремлення суттєво покращить рівень життя. Мало хто насправді усвідомлює, що так звана “суверенна ДНР” не протримається і кількох днів.

До того, як мене взяли в полон, я вважав, що більшість сепаратистів – це найманці, але потім із жахом побачив місцевих жителів, які віддано воюють за ідею незалежної ДНР.

 

 

Записала Наталія МОСТОВА