На березі міського озера з боку вулиці Ленкавського активно ведеться будівництво. Восьмиповерховий будинок вже майже завершено, збоку ще два фундаменти. Будує на землі, яка належить громаді міста, підприємство «Вамбуд», на землі, яке воно орендує у депутата міської ради Ріяфета Гасимова. Після того, як громада виступила проти забудови зеленої зони біля озера, міська рада відмовилась продовжувати договір оренди. Гасимов звернувся до суду. Це вже не вперше підприємець рятує свій бізнес таким чином. Чи заступиться Феміда й цього разу за депутата, який не бажає чути громаду, інтереси якої мав би захищати?

 

 

Екс-підприємець, депутат міської ради Ріяфет Гасимов орендує 1,88 гектара земельної ділянки біля міського озера з боку вулиці Ленкавського. З боку Південного бульвару ще 4 гектари приозерної зони орендує підприємець Костянтин Бородайко. Їх об’єднує не лише сусідство біля озера, але й спільний проект ПП «Вамбуд», який пропонує забудувати обидві ділянки кварталом багатоповерхової житлової забудови зі спортивними майданчиками, тенісними кортами тощо. Саме цей проект спричинив чи не найбільший у місті земельний скандал з часів незалежності. Громада категорично проти забудови останньої зеленої зони біля озера.

 

«Вамбуд» розпочав будувати на ділянці Гасимова. Перша багатоповерхівка не схожа на спортивно-оздоровчий комплекс, як йдеться у декларації про початок будівельних робіт. Тож що саме будує Гасимов, зараз вивчає прокуратура. Будівельні роботи на ділянці не припиняються.

 

Формально майбутнє зеленої зони біля озера було вирішене в залі суду. Свого часу саме суд допоміг взяти в оренду землю як Бородайку, так і Гасимову, тому тепер, коли доля приозерної ділянки знову опинилася в суді, спробуємо пригадати «судову історію» та проаналізувати, як можуть розгортатися події цього разу.

 

Гасимов проти Анушкевичуса

 

29 квітня в Івано-Франківському міському суді розпочалося попереднє судове засідання в справі оренди землі біля міського озера. Ріяфет Гасимов позивається до мера Івано-Франківська з вимогою укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, на якій Гасимов веде будівництво. Договір оренди з Гасимовим закінчився 6 березня 2015 року, після чого на вимогу громадськості мер надіслав депутату звернення про непродовження договору оренди.

 

Інтереси Ріяфета Гасимова в суді представляв приватний адвокат Валерій Селянін, а міського голову – юрист міськради Надія Кедик. Позиції позивача та відповідача розглядати не розпочали через несподівану ініціативу активіста Сергія Чирви. Чирва подав клопотання про участь у суді як третя сторона. Активіст вимагає у Віктора Анушкевичуса не укладати угоду про продовження договору оренди, бо це суперечить його праву користування природною зоною біля міського озера. Мовляв, він там гуляв і займався спортом, а після того, як ділянку обгородили парканом і на ній почалося будівництво, його права порушили.

 

Суд задовольнив клопотання, долучивши Чирву третьою стороною. Представник Гасимова зауважив, що треба також в якості третьої сторони долучити міську раду, адже саме вона від імені територіальної громади є власником земель біля міського озера. Суддя задовольнив і це клопотання. Оскільки у справі з’явилася нова сторона, яка не була присутня під час першого засідання, – міська рада, суд перенесли на 12 травня.

 

Своїм рішенням задовольнити клопотання активіста Чирви суддя Мелещенко створила прецедент. Відтак будь-який мешканець міста може заявити, що продовження оренди з Гасимовим (укладання додаткової угоди) порушує його права на користування зеленою зоною біля озера, і стати третьою стороною у справі. «Давайте на наступне засідання покличемо всіх 250 тисяч мешканців міста», – зіронізував Валерій Селянін.

 

Активні франківчани справді можуть захотіти додати справі резонансу і заявити про своє бажання долучитися третьою стороною до справи. Місцеві юристи кажуть – не варто. Таку ж думку підтримує юрист Андрій Осіпов, експерт Інституту політичної освіти, депутат Луцької міської ради: «Вступати в розгляд справи не потрібно. Це нічого не дасть, а спрацює на протилежну сторону, бо затягне справу. А ходити на судове засідання активістам потрібно, до того ж, в якомога більшій кількості». «ГК» попросив Андрія Осіпова прокоментувати цю справу, оскільки він добре обізнаний з різноманітними земельними схемами, до яких вдаються чиновники.

 

Суд і влада

 

Суд допоміг Гасимову відстояти свої бізнес-інтереси щонайменше двічі. Спершу 25 березня 2008 року обласний Господарський суд дав дозвіл Гасимову на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво спортивно-відпочинкового комплексу з готелем. Справа дійшла до суду, бо міська рада впродовж кількох місяців не відповідала на заяву Гасимова з проханням надати такий дозвіл, хоча ще у 2006 році виконком дозволив підприємцю провести проектно-пошукові роботи і зібрати матеріали для погодження місця розташування земельної ділянки з метою будівництва вищезгаданого комплексу. Що змінилося за два роки і чому за міську раду рішення на користь підприємця прийняв суд?

У 2006 році Гасимов став депутатом міськради «Блоку за Віктора Анушкевичуса». «ГК» відомо, що Ріяфет як підприємець підтримав першу виборчу кампанію Віктора Андрюсовича. У 2006-му першим заступником мера був Володимир Швадчак, за керування якого було прийнято цілу низку «сумнівних» земельних рішень, після чого на нього відкрили кримінальну справу і він залишив посаду. Про земельні справи Анушкевичуса і Швадчака чотири депутати міськради навіть написали книжку «Що за лаштунками міської влади?», розповівши про кілька найрезонансніших земельно-корупційних оборудок. У 2008 році першим заступником мера став Зіновій Фітель, який, ймовірно, побоявся відкрито сприяти бізнес-інтересам депутата міської ради.

Маючи на руках рішення суду, Ріяфет Гасимов виготовляє проект землеустрою і просить міського голову Віктора Анушкевичуса затвердити цей проект та надати ділянку в оренду. Підприємець не отримує згоди від міської влади і знову йде до суду. Господарський суд вдруге допомагає депутату: на підставі рішення судді Юрія Грици Віктор Анушкевичус в листопаді 2008 року укладає з Гасимовим договір оренди земельної ділянки. Сума орендної плати – 107 063 грн. Вже у 2011 році при переукладанні договору ця сума зменшується втричі – до 39 410 грн., хоча вартість землі з того часу лише зростала. За цим фактом сьогодні триває друге кримінальне провадження, пов’язане з діяльністю Гасимова у приозерній зоні. Прокуратура вивчає, хто і на підставі чого зменшив депутату орендну плату за користування комунальною землею. Начальник управління земельних відносин виконкому Кирило Обладан каже, що нічого про це не знає: «В управлінні немає документів по цій справі. Гасимов навіть міг зменшити собі орендну плату сам».

Як зауважує юрист Андрій Осіпов, господарський суд своїм рішенням не міг зобов’язати міську раду укласти договір оренди з підприємцем: «Якщо суд зобов’язує раду розглянути питання про оренду, рада може прийняти будь-яке рішення. Вона може як дати дозвіл на укладання договору, так і відмовити». З іншого боку, мер може одноосібно приймати певні рішення, ігноруючи позицію депутатів. Як відомо “ГК”, рада не приймала рішення про укладання договору, натомість Віктор Анушкевичус від імені ради уклав його сам, віддавши тоді ще зелену зону під забудову своєму тоді ще товаришу Гасимову. Зауважимо, що коли Анушкевичус вдруге балотувався на мера, підприємець Гасимов уже його не підтримав.

 

Відзначимо, що ласий шматочок землі біля міського озера загальною площею майже 6 гектарів опинився в оренді Костянтина Бородайка та Ріяфета Гасимова невипадково. Землю Бородайкові «віддав» попередній мер Зіновій Шкутяк, до якого він був наближений. А через кілька років наближеному до себе Гасимову землю віддав Анушкевичус. Пересічним франківським підприємцям без потрібних зв’язків, які сьогодні прийнято вважати корупційними, такий трюк не вдався би.

 

Таємний суд

 

Щоб продовжити договір оренди у 2015-му році, Гасимов знову судиться з Анушкевичусом. Цього разу справа стала резонансною для цілого міста, але факт проведення засідання, схоже, намагалися приховати від усіх. Ні прес-секретар мера, ні прес-секретар міського суду не повідомили про це ЗМІ, пояснивши, що вони нічого не знали. Юрист міськради Надія Кедик, яка представляла мера в суді, розповіла журналістам, що сама дізналася про засідання із “Фейсбуку”, фактично, випадково. Чи міг мер не знати про позов проти себе від давнього друга?

 

Про те, що 29 квітня о 15.30 мали слухати скандальну справу щодо землі біля міського озера, у “Фейсбуці” написав хлопчина, який того дня був у суді у власних справах і випадково переглянув список усіх справ та побачив цю дату. Якби не цей хлопець, засідання відбулося би тихо й непомітно для громади та ЗМІ. За словами Надії Кедик, заява про судове засідання була зареєстрована у канцелярії міськвиконкому о 14.00 – тобто за півтори години до початку суду!

 

Дивним чином о тій самій годині в тому ж суді слухали справу Руслана Коцаби. Незважаючи на все це, в судовій залі яблуку ніде було впасти. Новопризначена суддя Людмила Мелещенко була помітно здивована такій кількості журналістів та активістів.

 

Карта в рукаві

 

Ознайомлений з ситуацією довкола землі біля міського озера, Андрій Осіпов розповів «ГК» про схему продовження договорів оренди, яку активно застосовують у Луцькій міськраді і якою може скористатися депутат Гасимов.

«Згідно з договором оренди, будь-який орендар має переважне право на переукладання договору оренди. Це переважне право діє дуже цікаво: якщо орендар до закінчення дії договору надіслав у міську раду заяву про своє бажання скористатися переважним правом, то впродовж 30 днів йому мають на його заяву відповісти. Зазвичай, трапляється так: коли закінчується договір оренди, а міська рада відмовляється його продовжувати, то якщо мати нормальні зв’язки в самій раді, можна зареєструвати заднім числом такий лист, що ще, наприклад, за півроку до завершення дії договору особа зверталася і заявляла про своє бажання скористатися правом, а їй не відповіли. Тоді суд вважає, що те, що міська рада не відповіла, означає, що вона погодилась шляхом мовчання укласти договір. В такому випадку суд зобов’язує раду укласти договір в порядку переважного права, – зауважує юрист.  – В Луцьку такі «наглі» методи діють».

 

Перевірити, чи зареєстрований подібний лист від Гасимова, буде проблематично. Міська рада – поняття абстрактне. Є рада у вигляді міського голови, у вигляді фонду комунального майна чи управління земельних ресурсів. Відтак якщо хтось звернувся з листом у раду, з’ясувати, куди лист пішов, до кого він потрапив, – непросто. «Надзвичайно легко і зручно такий лист загубити. Єдина людина, до якої можна в цьому випадку пред’являти претензії, – це міській голова», – наголошує юрист.

 

Втрачений статус

 

Андрій Осіпов також звертає увагу на те, що право переважного укладення договору оренди землі нерозривно пов’язане зі статусом підприємця. За інформацією Єдиного державного реєстру, Ріяфет Гасимов припинив підприємницьку діяльність. Нагадаємо, депутат планує очолити департамент екології та природних ресурсів ОДА і як держслужбовець не має права вести бізнес. Внаслідок втрати статусу підприємця продовжити договір чи укласти додаткову угоду до договору оренди з Гасимовим мер не зможе.

 

«Коли Гасимов укладав договір, цей договір був частиною його підприємницької діяльності, бо він орендує землю не з благодійницькою метою. Підприємництво – це діяльність з метою отримання прибутку. Якщо угода укладена з підприємцем, а особа припинила бути підприємцем, вона втрачає переважне право на укладення договору. Продовжити договір, який припинився, не можна», – пояснює Андрій Осіпов.

 

Юрист додає, що передати право орендаря іншій особі після закінчення договору Ріяфет не може, а чи було це зроблено раніше, коли договір був ще дійсним, «ГК» невідомо. За згодою всіх сторін, тобто міської ради чи мера і підприємця, заміна орендаря могла відбутися.

 

Наступне засідання суду за позовом Ріяфета Гасимова проти Віктора Анушкевичуса призначене на 10.00 12 травня. Якщо суд прийме рішення не продовжувати договір оренди чи не укладати додаткові угоди, підприємець має повернути місту ділянку біля міського озера.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА

 

Читайте також:

Врятувати озеро

Врятувати озеро: чи зможе громада повернути землю?

Куди зникло “озерце”?