З 7-го по 9-е квітня у Полтаві вперше пройшли Дні українського кіно в рамках фестивалю «Мазепа-фест». Відмінним стало те, що кіносеанси були абсолютно безкоштовними. Тому, якщо перший зал кінотеатру «Колос» вміщає близько 200 людей, то в перший день фестивалю туди набилося набагато більше полтавців, пише ВПолтаві.info. У перший день полтавцям показали фільм «Жива» режисера Тараса Докладніше >>
Українське кіно поступово нарощує м’язи і намагається твердо стати на ноги, як кволий пацієнт після багатолітньої коми. Період перших нерішучих кроків, схоже, минув, і, на щастя, виходить усе впевненіше, хоча до перфекту далеко – потрібно ще багато «тренувань», курси ін’єкцій (фінансових) та, звісно, неабияка підтримка на рівні держави й суспільства. Докладніше >>
28 листопада в Івано-Франківську презентували український історично-драматичний фільм “Жива”. Режисер Тарас Химич, глибоко вражений історією боротьби воїнів УПА на Прикарпатті, поклав в основу стрічки реальні події 1950-х років, зокрема історію надзвичайно сильної жінки, повстанки Анни Попович. Докладніше >>
Сьогодні в Івано-Франківську відбулася презентація українського історично-драматичного фільму “Жива. Докладніше >>
Директор та режисер-постановник обласного драматичного театру Ростислав Держипільський записав сайндтрек до фільму “Жива”. Про це, написав сам Ростилав Держипільський на своїй сторінці у Facebook. До слова, фільм “Жива” знято за реальними подіями, які трапилися з Анною Попович у 1950-х роках. В головних ролях знялися актори Івано-Франківського драмтеатру Ольга Комановська та Ростислав Держипільський. Нагадаємо, Держипільський та Комановська зіграли Докладніше >>
Під час роботи Українського павільйону на кіноринку Каннського кінофестивалю презентують незавершений фільм львівського режисера Тараса Химича «Жива». Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює