Віртуальна лавочка

Пригадуєте карикатури зі старих газет та анекдоти про «бабусь», які, сидячи під під’їздом на лавочці, обговорюють усіх, хто проходить повз? Такі «бабуськи» є в кожному дворі. Ще не перевелися, хоч з кожним роком їх усе менше. Чи то лише мені так здається? І все вони про всіх знають, оті «бабусі»: хто в кого ночує, в кого яка зарплата, де чиї діти, хто з ким посварився і по чому нині хліб/доляр/нафта. Вони всім дають непрохані поради і критикують, розуміються на політиці, моді і медицині, знають, як виховувати дітей і вгодити чоловікові. Основне їх заняття – плітки.

Щоб мене отак відразу не звинуватили в ейджизмі та гендерній дискримінації, обмовлюся, що «бабусям» може бути і років 35-45. А чоловіки серед них так само присутні, як і жінки. Втім, за моїми особистими спостереженнями, коли пліткують чоловіки, це значно глобальніше, ніж коли це роблять жінки. То раніше на лавочках у дворах сиділи лише пенсіонерки. Зараз усе змінилося. Невпізнанно змінилося…

«Бабусь» або відверто недолюблюють, або щиро і люто ненавидять. Залежно від міри в’їдливості кожної окремо взятої «бабусі». Але, погодьтеся, осуд сторонніх осіб та пліткарство не найкраще характеризують особистість, чи не так?

Тож такі «бабусі» самі потрапляють під нищівний шквал критики та осуду. А особливо затяті можуть і на відверту немилість від «постраждалих» наразитися, якщо комусь допечуть аж надто. Та все ж таки найбільша «міра покарання» таких екземплярів – всенародна нелюбов та карикатури з анекдотами.

Втім, якщо «бабусі» зникнуть взагалі і назовсім, осуду, пліток та непроханих порад нам не уникнути. Адже вони – плітки і т.д. – із лавочки на прибудинковій території переселилися на лавочки віртуальні: в соцмережі.

А там… Там усе інакше. Зовсім інакше…

Вас все одно обмовлять, розкритикують, змішають з брудом, осудять та нагрублять. І зроблять це віртуозніше і зухваліше, ніж будь-яка дворова «бабуся». У соцмережах об*ють за все! За все!!!

Робите яскравий манікюр – міщанство і несмак, не робите узагалі – недоглянуті, постите котиків – легковажні, робите селфі – психічно неврівноважені. Виставляєте фото дітей – звихнуті #яжематєрі, не виставляєте – ви погані батьки. Вітаєте зі святами – задовбали, скільки можна вітати, не вітаєте – задовбали, невже так важко привітати. Виставляєте результати безглуздих тестів – теж задовбали, не виставляєте – як же нудно з вами тут жити. Поставили цитату з Біблії – релігійні фанатики, з Корану – психовані філософи, з Кримінального кодексу – знайдуться ті, хто доведуть вам, що її не існує. Виклали селфі в ополонці на Йордан – піаритесь, не виставили – нехристь…

Одвічні пафосні заяви на зразок: «Ще раз додасте мене в групу/запостите тестик/напишете матюк/тегнете в дописі – забаню, розфренджу». О, для немешканців соцмереж геть не знайомі слова, правда? Це так, якби вам сказали, що ключ від домофона відберуть, якщо ви будете рекламки у поштові скриньки розпихувати.

Знаєте, як працює «хвиля» у соцмережі? Хтось постить якусь інформацію. Переважно якусь глупоту: фейк, безглуздий тест, спам, рекламу тощо. Мудрі речі так, на жаль, не ширяться. Всі бігом починають робити те ж саме – репостити, поширювати – світ має знати, що на узбережжі якогось-там океану британські вчені відкопали літаючу тарілку, світові треба розказати, який би в тебе був вигляд, якби ти змінив стать, і ще про те, що скоро – вибори. Найкраще ширити «зраду»: все пропало, нас зливають, кінець світу через 24 дні. «Хвиля» запрацювала. Стрічка пістрявіє однаковими дописами, плітки розростаються до тисячних масштабів. Тоді починається «антихвиля»: йде ціла серія обурених дописів про те, як уже всім набридли британські вчені, зміни статі і вибори. І що обурені неодмінно будуть банити і розфренджувати всіх, хто засмічує їм стрічку своєю «зрадою».

То такий новітньо-віртуальний варіант гордині: «Зробіть послугу – відфрендіться самі, бо починаю чистку друзів на Фейсбуці. Усі,  хто…(далі перелік того, що дратує дописувача), анфренд і бан, бан і анфренд!» І обов’язково зо п’ять знаків оклику. Інакше не видно, наскільки користувача соцмережі «задовбали» співсоцмережники.

Смішно трохи, якщо чесно. Та баньте, розфренджуйте. Навіщо про це так голосно і пафосно рапортувати? Щоб «усі боялись, щоб не насміхались»? Чи є сподівання, що вас перестануть дратувати? Не перестануть. Дратуватись чи ні – то особистий вибір кожного, а подразники будуть завжди.

Найвища міра внутрішньої свободи – здорова байдужість. Тобто людина повністю вільна тоді, коли їй абсолютно байдуже до чужих заскоків, дивацтв, дурниць, тарганів, заморочок. Людина вільна, коли вибір інших – то їх клопіт. Коли хто з ким спить і хто що поширює в соцмережах – то справа того, хто спить і хто поширює.

Людина вільна очищувати свій особистий і внутрішній простір, знаходити свою зону комфорту. А вища міра цивілізації – це коли свобода однієї людини не утискає свободу іншої.

Почати шлях до свободи і до цивілізації ніколи не пізно. Може, почнемо просто зараз?

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!