Все просто

Є таке місце, де ви почуваєтеся в безпеці? Де це? Може, не «де», а «з ким»?

Гарно бути немовлям: для відчуття безпеки просто достатньо почути голос мами і щоб вона взяла на ручки. Ну, або взагалі хтось взяв. Хтось дорослий і високий. Втім… Не всі немовлята мають таку розкіш. І я зараз не про сиріт. 

Можливо, це ваш дім? Ваша квартира? Двір? Місто? Країна? Може, ви почуваєтеся в безпеці, коли приїжджаєте в село до бабці?

Ви почуваєтеся в безпеці, коли подорожуєте поїздом чи їдете у міському автобусі?

Може, вам спокійно, затишно і безпечно, коли ви вмостились зі своїм телефоном під ковдрою, в ногах муркоче ваш кіт, поруч заснула кохана людина, в сусідній кімнаті сплять діти, а ви собі знічев’я скролите Фейсбук?

Чом би й ні. Двері зачинені. У вас якийсь-там поверх у висотці чи, навпаки, власний будинок з парканом і собакою. Сусіди – милі і привітні. Безпечний район, в якому роками нічого не ставалося. Аж нудно. І ви почуваєтеся в безпеці… Отут, серед простих людей.

Ми так любимо користуватися цим дивним словосполученням. «Прості люди» – це хто? Що може бути простіше?

Прості люди – трудяги, які щодня ходять на роботу, дивляться телевізор вечорами, водять дітей у дитсадок і раз на рік їздять відпочивати на якийсь дивний курорт зі складною назвою (щоб все, як у людей).

Прості люди зазвичай без особливих претензій: аби не гірше і було що на хліб намазати. Щоб «порішати» дрібні побутові штуки і не особливо заморочуватись відповідальністю.

Прості люди – невибагливі. Вони не читають отих всіляких сучукрлітів. Вони взагалі нічого не читають. Лише заголовки. Бажано – великими літерами і зі словами «збурило інтернет», «такого ще не було», «це відео видаляють з усіх каналів».

Прості люди по театрах не шастають. Їм цирку і в житті вистачає. Ну, може, кіно там якесь чи серіальчик. Бажано – трилер. Бажано з якогось безплатного торенту, вдома під пивко. Мабуть, щоб ще більше почуватися в безпеці.

Прості люди добре поінформовані, бо регулярно дивляться новини і політичні токшоу. Вони добре знають, хто про них – простих людей – дбає і піклується. Зазвичай це президент чи, на крайняк, міський голова. Самі про себе прості люди не дбають. Для цього є «государство». А ще прості люди ніколи ні в чому не винні. Для цього теж є «государство». А ще воно («государство» ж) їм «об’язано». Правда, невідомо, що саме і чому. Але про «об’язанності государства» от уже кілька поколінь українських політиків щоденно віщають з екранів телевізорів. Отож, хто би сумнівався в існуванні цих «об’язательств». Там багато всього насправді. Головне, все те має бути забезпечено безплатно. В окремих випадках – дешево і ще дешевше. І якщо досі так не є, то лише тому, що довкола олігархи і бариги. І кожен новий президент має їх нарешті пересаджати і розібратися з цим усім «безпрєдєлом».

А потім прості люди беруть свій смартфон, залазять під ковдру, штурхають ногою свого кота, щоб не заважав, відкривають Фейсбук – і починають писати коментарі… Сміливо. Впевнено. З розмахом. Старанно уникаючи розділових знаків та узгодження слів у реченнях. Бо вони – прості люди. І їм, по-перше, ніколи заморочуватися такими дрібницями. А по-друге – вони без понтів, пишуть, як чують і відчувають. Іноді – матом (і це ще не найгірший варіант). Іноді, в грубій формі ображаючи співрозмовників, обливають брудом, навішують ярлики, роблять висновки про незнайомців. І неодмінно із формулюваннями: «от ізза такіх як ти» (орфографія і пунктуація збережена).

А ще у простих людей складно з почуттям гумору. Ні, воно в них є. Вони весело і голосно сміються з «анігдотів» про «тупих американців» (замість американців можна підставити будь-яке слово, що визначає національність, професію, зовнішність тощо). А ще з «мемасіків» і «відосіків», бажано «па рускі». Бо українська періодично «не годиться» то для коміків, то для мелодрам (визначились би вже нарешті, для чого більше вона їм не годиться…). Але сарказм, іронія, тонкий тролінг – то ніяк. Не смішно. Максимум, то чергова хвиля ненависті і агресії в реакціях.

Прості люди не визнають інакшості. Горе вам, якщо ви зустріли на своєму шляху просту людину, від якої маєте необережність відрізнятися. Байдуже, чим. У вас інакша віра, колір шкіри, мова, цінності, звички, смаки, пріоритети, бажання? Прості люди одразу вам розкажуть, чому ви – лох (закреслено) помиляєтеся і як насправді правильно. І, зауважте, лише з найкращих міркувань, для вашого добра. Ніжно і лагідно. Лопатою по лобі (жартую). Безкінечними повчаннями і прискіпуванням або погрозами і цькуванням (не жартую). Це в кращому разі. В гіршому – вони можуть підпалити вам машину чи отруїти вашого собаку. Але то таке: прості люди – прості методи.

Насправді мало безпечних місць навколо нас. Навіть отам, вдома під ковдрою, вже не так і безпечно. Особливо, якщо поруч живуть «прості люди», які вирішили зробити перепланування і знесли несучу стіну. Або встановили газовий котел самі, бо в них всі праві руки і ноги, і нащо ото комусь гроші платити? 

Все менше і менше…

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!