Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки за майже 40 років створили понад 120 тисяч писанок у Бразилії.

Роботи подружжя відомі далеко за межами Бразилії й зберігаються у музеях і приватних колекціях по всьому світу.

Яру Сератюк вважають унікальною у світі писанкаркою із філігранною технікою розпису перепелиних яєць, а її чоловік є автором багатьох власних новаторських технік та стилю. Коли Україна здобула незалежність, подружжя Сератюків було серед перших, хто приїхав відроджувати традицію писанкарства на Батьківщину, розповіла на своїй сторінці у фейсбуці дружина посла України в Бразилії Світлана Мельник.

Сьогодні на території Меморіалу української імміграції у столиці штату Парана – Куритибі – стоїть величезна бронзова скульптура писанки – це робота Жорже та Яри Сератюків. У 2011 році подібний витвір з’явився у місті Іваї. Воно, разом з Прудентополісом, є одним із найважливіших осередків українства у Бразилії.

«Саме писанка рятувала наших співвітчизників у найперші, найважчі роки адаптації на нових землях, даючи духовні сили вижити, саме писанка була рідним оберегом на чужині. Її можна було виміняти на їжу, щоб врятуватись від голоду чи позичити у незнайомих сусідів інструмент, щоб обробити землю. Ну і, звичайно ж, саме писанка була традиційним подарунком на Великдень», – розповідає Світлана Мельник.

Зберегти традицію розпису писанок значним чином допомагала Українська греко-католицька церква у Бразилії. Розписувати писанки вчили монахині та катехитки у суботніх школах при парафіях.

Водночас поворотним моментом у літописі писанкарства у Бразилії вважається 1957 рік. Саме тоді сакральне дійство вийшло за стіни сімейного кола та церкви. У цей рік була створена перша світська школа розпису писанок за ініціативою українських жінок Бразилії, які мали свою організацію при Хліборобсько-Освітньому Союзі у Куритибі. Її натхненницею стала піонерка писанкарської справи – Марія Кирилович-Вoлошин. Школа мала неабиякий успіх.

 «Напередодні Великодня кожна велика крамниця Куритиби мала за честь виставити на вітрині найкрасивіші роботи учениць школи. Так до писанки виник неабиякий інтерес, про неї стали писати у газетах та журналах, писанка почала захоплювати своєю магією не тільки українців, але і бразильців. У такий спосіб вона поступово зайняла гідне місце у культурній спадщині всієї Бразилії».

Школа працювала кілька десятиліть, звідти випустились чимало талановитих і натхненних справою писанкарок та писанкарів. Вони почали створювати свої власні школи і розвивати власні унікальні техніки, організовувати виставки та навіть змагання. Зрештою, писанка стала свого роду національним бізнес-проєктом і джерелом прибутку.

Відмінність української писанки у Бразилії від традиційної полягає у тому, що вона може поєднувати традиційні орнаменти різних регіонів України, відображати власний винайдений стиль автора або навіть запозичувати символи корінних народів Бразилії.

Найвідомішими майстрами, які стали брендами у світі бразильського писанкарства є: Жорж та Яра Сератюки, Тетяна та Юліана Бахтцен та Лідія Єдинь, Філомена Процек, Одеса, Марія та Ярослав Волочук, Пауло Марсіо Фуччі, Вальдоміро Ромео, Вільсон Жозе Котвіскі, Ана Марія Бовкаловські Мазепа, Мара Брессан Клімчук, Ана Хома Чудзій.

«Напередодні Великодня площа України у центрі Прудентополіса, на якій встановлений пам’ятник Тарасу Шевченку авторства Лео Мола, прикрашається гігантськими барвистими писанками. Відтак, кожний турист, який завітає у цей регіон бразильських водоспадів, знатиме, що тисячолітні українські традиції тепер стали невідʼємною частиною культурного надбання Бразилії», – пише Світлана Мельник.

Також вона нагадала, що у жовтні минулого року, коли уряд Бразилії почав видачу нового зразка паспорта громадянина Бразилії, на одній з його сторінок закарбували українську писанку.

«Ця історія про те, як більше ніж на століття Бог заховав на протилежній половині земної кулі наш сакральний народний скарб, поки на українській землі панували окупанти і відбувались страшні жахіття, поки радянська влада забороняла писанкарство, щоб потім повернути через океан мистецтво писанки на рідні терени», – написала пані Світлана.

До теми: Королівський монетний двір Канади випустив нову срібну монету-писанку