Варто було моєму сину стати абітурієнтом хоча би для того, аби я, та й він, вкотре відчули на собі тотальний пофігізм та приниження. Вступна кампанія почалася 12 липня. Тобто 12 липня ми урочисто і радісно мали почати подавати заяви на вступ. Мабуть, ви знаєте, що трапилося. Мами абітурієнтів мене зрозуміють. Інші – поки що ні. Так, ми не змогли подати заяву. Вже уявляю, як почнуть деякі обурюватися, мовляв, нема чого у перший день лізти із заявами, це Україна, що ж ви хотіли, подумаєш, не вийшло у перший день. Усе начебто так. І проблема більше не у системі, яка не працювала, а у тиші. Докладніше >>

Коли літо у розпалі, а шанси поїхати у краї заморські дорівнюють нулю, ба більше – навіть місцеві курорти тобі не світять, а відпочити таки хочеться, саме час почати досліджувати околиці. Можна виявити чимало цікавого і несподіваного в себе під носом. Варто лише озирнутись навколо. Оце днями зовсім випадково втрапили до Галича. Здавалось би, містечко та й містечко. А нічого подібного! Докладніше >>

Так стається в житті, що люди є заручниками певних обставин, умов, випадків. Я людина, яка любить подорожувати пішки в горах і не тільки. Так мене привчили батьки, які тягали мене всюди з собою з малого віку. Але якби я народився в родині, де не люблять такі подорожі, я би, певно, не був таким, як я є. Якби моя дружина свого часу не потрапила чисто випадково на туристичний захід, вона би не стала туристкою і не полюбила ці іноді важкі, але дуже цікаві пригоди. Але погодьтеся, все це випадок, який сформував нас ще з дитинства-молодості. Я виріс на Донбасі, а звідки там гори, вершини? Є поруч ставки, ліс, річка, море. Нащо кудись їхати? І ось у цьому криється Докладніше >>