2020 запам’ятається і добром

  • Рік, що минає, видався для всього світу далеко не найкращим. Пандемія на довгий час закрила людей вдома, інші біди принесли свої наслідки. Але біля кожного нещастя збоку ходить добро. Завжди знайдуться люди, які готові допомогти іншим у важкі часи. Пропонуємо згадати декілька добрих справ у 2020 році.

    Проти пандемії борються всі

    Пандемія коронавірусу застала світ зненацька. Ніхто не був готовий до неї, а Прикарпаття тим паче. На той час найнеобхідніші засоби захисту – маски, антисептики – просто зникли з прилавків аптек та магазинів. А якщо десь залишились, то їх можна було купити за шаленими цінами. Практично беззахисними на передовій боротьби із захворюванням залишились лікарні. Їм бракувало як елементарного захисту, так і препаратів, щоб рятувати хворих.

    На допомогу людям, та зокрема медикам, прийшли, в першу чергу, волонтери і звичайні прикарпатці. Вони взялись шити безкоштовно маски, респіратори, захисні костюми, збирати гроші та купувати дороге обладнання.

    Наприклад, на початку карантину жителька села Крихівці, 32-річна Мар’яна Смицнюк, вирішила сама забезпечити близьких захисними масками. Згодом вона запропонувала допомогу іншим жителям Прикарпаття. Жінка написала пост у Facebook, що готова безкоштовно шити маски. Отримати їх захотіло чимало людей, тільки за один тиждень в Мар’яни з’явилось близько 500 замовлень. І їх кількість постійно росла.

    Також у Калуші волонтери облаштували точки самообслуговування, де можна було придбати маски. Організація «Корпус захисників Революції Гідності» зібрала понад 51 тисячу гривень на виготовлення спецзахисту для медиків. У селі Обертин, що на Тлумаччині, в ліцеї вчителі та технічні працівники взялись самостійно шити маски для лікарів та медперсоналу.

    Це тільки малий перелік того, як люди почали допомагати один одному під час пандемії. Таких історій тільки на Прикарпатті, напевно, можна назбирати тисячі.

    Чужих дітей не буває

    У лютому 2020 року в Івано-Франківську з’явилась перша патронатна сім’я – альтернатива притулкам. Це означає, що дитина певний час живе в сім’ї патронатного вихователя, отримує належний догляд, поки її батьки чи опікуни долають складні життєві обставини.

    На Прикарпатті таких сімей є небагато, можна на пальцях порахувати. В Івано-Франківську першою патронатною сім’єю стали 42-річна франківка Світлана та її чоловік.

    Жінка розповідає, що вони з чоловіком кілька тижнів чекали, поки їм дали дитину. Для них цей час тягнувся вічність. Коли ж нарешті їм повідомили, що дитину можна забрати, вони розплакались.

    Через кілька тижнів Світлана розповіла, що стала дуже щасливою, її дитина досить чемна, іноді пробувала маніпулювати і покомандувати, але Світлана проходила спеціальне навчання, тому знала, що робити. Франківка пояснила, що не має своїх дітей, але дуже любить малечу. Поки не дізналася про патронатні сім’ї, міркувала над тим, щоб усиновити дитину.

    Відновити Прикарпаття

    Негоди у 2020 році не минали Прикарпаття стороною. Влітку Івано-Франківську область накрила велика повінь. Її вважають масштабнішою за ту, що була у 2008 році.

    Ми уже писали, що велика вода руйнувала дороги, мости, будинки, дамби. Від стихії постраждали села та міста. Людям, які потрапили у біду, тоді дуже була потрібна підтримка.

    Допомога знадобилась кожному різна. Для одних у човнах доставляли їжу та воду, в інших з хати викачували воду, ще комусь допомагали потрапити додому або, навпаки, екстрено покинути домівку…

    Наприклад, у червні жителька села Хороцеве Білоберізької ОТГ Руслана Кубайчук залишилася без даху над головою. Її оселю та господарство знищила негода. Через селевий потік у неї не залишилось ні одягу, ні меблів. Навіть кухонну техніку і телевізор забрала стихія. Тоді прикарпатку з дитиною прихистила сусідка. А вже за кілька місяців для жінки почали зводити новий будинок.

    Чимало допомогла людям благодійна організація «Карітас». Вона передавала постраждалим продукти та найнеобхіднішу техніку. Попри те, що повінь минула декілька місяців тому, організація не забуває про потерпілих. Допомагають їм і інші благодійники. Також для Прикарпаття допомога надійшла від багатьох країн світу, аби область могла відновитись після великої води.

    Допомога посеред вулиці

    У серпні 2020 року особливою людяністю відзначився працівник комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій». Він серед вулиці намагався врятувати людину.

    Під час опрацювання скарги по вулиці Шпитальній Тарас Локатир побачив, як раптово упав чоловік. Не розгубившись, він одразу побіг на допомогу, оперативно встановивши, що у потерпілого зупинка серця. Тарас зателефонував на лінію «103», але паралельно проводив непрямий масаж серця до того часу, поки не прибула реанімаційна бригада. Реанімувати чоловіка інспектор продовжував, поки медики готували дефібрилятор та необхідні препарати.

    «Муніципальна інспекція» пишається такими працівниками, як завідувач сектора стихійної торгівлі Тарас Локатир. Важка праця інспектора і реаніматологів увінчалась успіхом, і згодом серце таки вдалося запустити. Пишаємось!” – написали на сторінці інспекції.

    Для муніципалів допомагати людям, які опинились у важкій ситуації, – звична справа. Це вони роблять часто. Завдяки їх діям вдається зберегти життя людей. Один з таких випадків був нещодавно, 11 грудня. Інспектори біля вокзалу знайшли п’яного чоловіка без свідомості. Вони намагались привести його до тями. Однак, їм це не вдалось. Довелось відправити чоловіка до медичного закладу.

    Спільно відновити «Писанку»

    У Коломиї цьогоріч люди взялись рятувати Музей писанкового розпису – унікальне місце, яке стало візитівкою області.

    Нагадаємо, що відкрили музей в Коломиї у вересні 2000 року. Його спорудили у формі найбільшого у світі писанкового яйця. У 2020 році музею виповнилось 20 років. І за цей час проблем у нього з’явилось немало.

    Ще у 2019 році «Галицький кореспондент» писав, що «Писанка» потребує капітального ремонту. Завідувачка філії музею Оксана Ясінська розповідала, що треба зняти всі шари фарби до основи, добре висушити все, а тоді відновлювати.

    Вдалось допомогти відомому музею тільки у 2020 році. Гроші на його ремонт та реконструкцію брали з різних джерел. Трохи допомогла обласна рада, але багато зробили самі люди. Митці влаштовували флешмоби та різні аукціони, аби зібрати кошти. Фінансово допомагали прості прикарпатці та навіть емігранти. Також до ремонту долучилися і представники будівельних підприємств, які безкоштовно передали будівельні матеріали.

    22 жовтня у Коломиї офіційно відкрили відреставрований музей. Але на цьому вирішили не зупинятись, адже виконали тільки частину робіт. Люди, влада та благодійники продовжують рятувати «Писанку».

    Врятовані тварини

    Допомоги потребують не тільки люди, але й тварини. І не тільки брати наші менші, тобто коти та собаки. Цього року порятунок знадобився великим і сильним звірам – бізонам (зубрам).

    Історія цих тварин почалась ще декілька років тому у селі Мислівка. Їх там оселили без жодних документів. Довгий час бізони там жили, голодували і вимирали. Цього року активісти порушили тему жорстокого поводження із звірами.

    Заговорила про бізонів львів’янка Христина Ткач, яка приїхала на Прикарпаття збирати гриби. Натомість вона натрапила на виснажених голодом зубрів, від яких залишились шкіра і кістки.

    «Від місцевого жителя дізнались, що їх там було 11, зараз – три. Де поділись решта вісім – можете здогадатися. З фото можна зробити висновок, що цих трьох чекає та сама доля. Ніякого догодовування вони не отримують», – написала жінка у соціальній мережі.

    До вирішення проблеми швидко долучились народні депутати і співголова МФО «Гуманна країна». Від ГО “ЮАенімалс” також направили офіційний лист у правоохоронні органи. Активіст Віталій Сабан зазначив, що тварини, скоріше за все, у таких умовах не зможуть пережити зиму. Також він заявив, що активісти готуватимуть клопотання до відповідних органів щодо проведення позапланової перевірки, вилучення тварин від нелюдів та подальшого розміщення їх у Центрі реабілітації диких тварин.

    Старання людей не були марними. Вже через декілька днів у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України вирішили передати бізонів з Долинщини в Галицький національний природний парк.

    9 листопада три бізони успішно оселились у Центрі реабілітації диких тварин. Науковці парку провели первинне обстеження тварин та прийняли їх на реабілітацію. Для них розробили раціон для збалансованої відгодівлі.

    Людмила ОЛЕНЮК

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!