Міністерство внутрішніх справ України отримало загалом близько 32 тисяч звернень щодо розшуку російських солдатів і близько 12 тисяч із таких звернень надійшли на “гарячу лінію” довіри відомства. Про це розповів радник міністра внутрішніх справ України Віктор Андрусів в ефірі “24 каналу”, цитує “Укрінформ”. “Я б не сказав, що це наразі таке масове явище (коли у Докладніше >>
Вчора, 8 травня, о 18:55 до оперативно-координаційного центру ГУ ДСНС в області надійшло повідомлення від жительки міста Вишневе Київської області. Під час спуску з гори Кам’янець в селі Старі Кути Косівського району вона травмувала нижню кінцівку і не могла самостійно рухатися. Необхідна була допомога рятувальників для транспортування до підніжжя гори, інформує Головне управління ДСНС Докладніше >>
Під час виконання бойового завдання в Луганській області, захищаючи волю і незалежність України у війні з російськими окупантами, 7 травня загинув старший солдат, стрілець-снайпер 2-го гірсько-штурмового взводу, 1-ї гірсько- штурмової частини А 1778 Назар Дичук. Про це повідомляють на фейсбук-сторінці Городенківської міської ради. 25-річний боєць родом з села Рашків. Деталі щодо поховання повідомлять пізніше. “Висловлюємо Докладніше >>
Заступник командира полку “Азов” капітан Святослав Паламар розповів, що військові на “Азовсталі” не знають скільки побратимів залишилися під завалами на заводі після бомбардувань, а з потеплінням тіла починають розкладатися та отруюють усе. Про це Паламар розповів в інтерв’ю “BBC News Україна“ “Поранених потрібно якнайшвидше евакуювати. Сьогодні (8 травня – ред.) знову багато вбитих, поранених. У Докладніше >>
У бою з окупантами поліг воїн зі Снятина Петро Кантимір. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Снятинської міської ради. 27-річний боєць родом із коломийського села Княже. Голова Снятинської громади Анатолій Шумко у коментарі кореспондентові “Суспільного” розповів, що Петро Кантимір загинув під час авіаційного удару російської армії у Донецькій області. У воїна залишилися дружина і п’ятеро дітей. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює