Двоє пацієнтів отримали шанс на повноцінне життя вже з трансплантованою печінкою та ниркою.
Вчора, 8 травня, в обласній клінічній лікарні провели посмертний забір нирок та печінки у пацієнта, про це розповіли в КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.
Одну з нирок одразу трансплантували 51-річному коломиянину, який попередньо рік перебував на діалізі. Решту органів відправили до львівських лікарень.
Донором став 65-річний мешканець Івано-Франківська, смерть мозку якого лікарі констатували вранці напередодні.
“У цього пацієнта був складний ішемічний інсульт і шансів на його повернення до життя практично не було, — розповідає трансплант-координаторка Лілія Шевага. — Коли ж ми отримали підтвердження смерті мозку й погодження від дружини та двох доньок чоловіка про згоду на посмертну трансплантацію, то приступили до забору органів”.
Далі — внесення даних у реєстр, підбір пари донора-реципієнта.
“Сама трансплантація триває приблизно три-чотири години — й втомлені хірурги повідомляють команді та родині про успішно завершену справу”, — пояснює Лілія Шевага.
За словами анестезіолога Андрія Олійника, пересадка нирки відбувалася за планом. Для лікаря — це десята операція з трансплантації цього органу.
“Це — не тільки анестезія. Це — інтенсивна терапія. Хворих доправляють на пересадку у важкому стані. У них — порушені функції нирок, вони всі — на гемодіалізі”, — розповідає Андрій Олійник.
Родина донора не знала достеменно чи погодився б їхній батько та чоловік на такий вчинок, але розповідають, що він дуже любив дітей, часто грався не лише зі своїм онуком, але й зі сусідськими дітьми у дворі, тож цінував кожне мале життя своїм приязним ставленням, а отже, кажуть, схвалив би їх рішення в поцінуванні людського життя в такий спосіб, навіть після смерті.
Як зазначила Лілія Шевага, підписані при житті згоди на посмертне донорство дещо полегшують роботу медиків.
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Про митців неможливо писати в минулому часі. Це людина була, жила, а митець він поза часом, і минулим також. Бо він є доти, доки є його твори, навіть якщо про них і мовчатимуть. Але Володимиру Луканю не загрожує мовчання, бо занадто багато зробив він усього як доброго, так і талановитого. Проте краще говорити про нього
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного