Двоє пацієнтів отримали шанс на повноцінне життя вже з трансплантованою печінкою та ниркою.
Вчора, 8 травня, в обласній клінічній лікарні провели посмертний забір нирок та печінки у пацієнта, про це розповіли в КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.
Одну з нирок одразу трансплантували 51-річному коломиянину, який попередньо рік перебував на діалізі. Решту органів відправили до львівських лікарень.
Донором став 65-річний мешканець Івано-Франківська, смерть мозку якого лікарі констатували вранці напередодні.
"У цього пацієнта був складний ішемічний інсульт і шансів на його повернення до життя практично не було, — розповідає трансплант-координаторка Лілія Шевага. — Коли ж ми отримали підтвердження смерті мозку й погодження від дружини та двох доньок чоловіка про згоду на посмертну трансплантацію, то приступили до забору органів".
Далі — внесення даних у реєстр, підбір пари донора-реципієнта.
"Сама трансплантація триває приблизно три-чотири години — й втомлені хірурги повідомляють команді та родині про успішно завершену справу", — пояснює Лілія Шевага.
За словами анестезіолога Андрія Олійника, пересадка нирки відбувалася за планом. Для лікаря — це десята операція з трансплантації цього органу.
"Це — не тільки анестезія. Це — інтенсивна терапія. Хворих доправляють на пересадку у важкому стані. У них — порушені функції нирок, вони всі — на гемодіалізі", — розповідає Андрій Олійник.
Родина донора не знала достеменно чи погодився б їхній батько та чоловік на такий вчинок, але розповідають, що він дуже любив дітей, часто грався не лише зі своїм онуком, але й зі сусідськими дітьми у дворі, тож цінував кожне мале життя своїм приязним ставленням, а отже, кажуть, схвалив би їх рішення в поцінуванні людського життя в такий спосіб, навіть після смерті.
Як зазначила Лілія Шевага, підписані при житті згоди на посмертне донорство дещо полегшують роботу медиків.
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз