Двоє пацієнтів отримали шанс на повноцінне життя вже з трансплантованою печінкою та ниркою.
Вчора, 8 травня, в обласній клінічній лікарні провели посмертний забір нирок та печінки у пацієнта, про це розповіли в КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.
Одну з нирок одразу трансплантували 51-річному коломиянину, який попередньо рік перебував на діалізі. Решту органів відправили до львівських лікарень.
Донором став 65-річний мешканець Івано-Франківська, смерть мозку якого лікарі констатували вранці напередодні.
"У цього пацієнта був складний ішемічний інсульт і шансів на його повернення до життя практично не було, — розповідає трансплант-координаторка Лілія Шевага. — Коли ж ми отримали підтвердження смерті мозку й погодження від дружини та двох доньок чоловіка про згоду на посмертну трансплантацію, то приступили до забору органів".
Далі — внесення даних у реєстр, підбір пари донора-реципієнта.
"Сама трансплантація триває приблизно три-чотири години — й втомлені хірурги повідомляють команді та родині про успішно завершену справу", — пояснює Лілія Шевага.
За словами анестезіолога Андрія Олійника, пересадка нирки відбувалася за планом. Для лікаря — це десята операція з трансплантації цього органу.
"Це — не тільки анестезія. Це — інтенсивна терапія. Хворих доправляють на пересадку у важкому стані. У них — порушені функції нирок, вони всі — на гемодіалізі", — розповідає Андрій Олійник.
Родина донора не знала достеменно чи погодився б їхній батько та чоловік на такий вчинок, але розповідають, що він дуже любив дітей, часто грався не лише зі своїм онуком, але й зі сусідськими дітьми у дворі, тож цінував кожне мале життя своїм приязним ставленням, а отже, кажуть, схвалив би їх рішення в поцінуванні людського життя в такий спосіб, навіть після смерті.
Як зазначила Лілія Шевага, підписані при житті згоди на посмертне донорство дещо полегшують роботу медиків.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні