Частина І: Застуда або ГРЗ

Діти хворіють. Навіть в ідеальних матусь. А таких, як ви знаєте, не існує. Отож діти хворіють, як би ми їх не берегли, доглядали і опікували. Це одна із складових дорослішання. І в тих неприємних болячках формується їхній імунітет і фундамент подальшого «дорослого» здоров’я. Мабуть, вам не раз доводилось чути від лікаря: «Це не страшно. Переросте». У більшості випадків це цілком справедливо.

До доктора Комаровського мені далеко, але так само закликаю до здорового глузду. Я не педіатр, не гомеопат, не знахар і не психосоматолог. Я всього лише мама трьох непосидьків віком від 10-ти місяців до 7-ми років. І за час свого мамства накуштувалася усілякого різного. І подруги, особливо ті, у яких перша дитина, часто запитують у мене поради.

Ми не будемо зараз вести розмову про неймовірні випробування, які випадають на долю батьків дітей з особливими потребами чи важкими генетичними або онкологічними захворюваннями. Не зазиратимемо до паліативних хворих. Не намагатимемось зрозуміти почуття батьків, які втратили своє маля. Поговоримо про те просте й звичне, що здатне довести нас до істерики і стається щодня й з усіма.

Малюк захворів. Коли починати панікувати?

Правильна відповідь – ніколи. За жодних обставин мама не може дозволити собі нападів паніки. Що б не сталось. Потрібно зберігати спокій, хоча б зовнішній, і діяти. Крім того, мама мусить пояснити стурбованим родичам – бабусям, дідусям, татові і усім решта, що якщо вони бажають побитися в істериці над «бідною дитинкою», у якої аж раптом – нежить, вони мають повне і необмежене право це зробити подалі від її і дитячих очей. Наприклад, у найближчому парку або зачинившись в іншій кімнаті.

Мабуть, кожна мама пам’ятає, як це сталося вперше: перша гарячка, перше отруєння, перша ангіна… В таких випадках поряд із панікою одразу починається самобичування на зразок: я погана мама, допустила, не вберегла, недогледіла, недодезінфікувала, недопрофілактикувала і т.д.

Агов, стоп. Малюк захворів не тому, що ти не послухала поради бабусі і не вдягла додатковий светрик. Він захворів не тому, що ти мила підлогу лише один раз на добу замість трьох. Він захворів, бо підхопив вірус. Може, від тата або сусідки. Може, поки ви підіймалися у ліфті з прогулянки. Може, в автобусі, дорогою у поліклініку на планове зважування. Але не тому, що ти погана мама!

Коли мій найстарший мав свою першу в житті (ну, і в моєму мамському житті теж) застуду, я почувалась найнещаснішою людиною у світі. Горю моєму не було меж. Маю вам одразу сказати, що на першу застуду мого третього сина я зреагувала правильно: просто зітхнула і пішла промивати малюкові носа.

Отож – застуда або гостра респіраторна вірусна інфекція, ГРВІ – ГРЗ (може, це й не зовсім одне і те ж, але для себе я їх узагальнила).

Що робити? Найперше – припинити паніку. Це та «катастрофа», яка трапляється найчастіше і з якою можна легко впоратися вдома, звичайно, проконсультувавшись з дільничним педіатром або тим педіатром, якому ви довіряєте.

Одразу обмовлюсь, що декому пощастило з дільничним. А декому (як-от нам) – ні. Тому я вже 6 років поспіль викликаю педіатра приватно. Мені виходить дешевше оплатити візит приватного лікаря, аніж тицяти в дитину при кожних шмарклях дорогий антибіотик, виписаний дільничним «про всяк випадок», а потім ще й боротися з наслідками такого лікування. То – моє. Окремий випадок. А у всіх по-різному.

Найнеприємніший складник застуди, особливо для немовлят, – навіть не гарячка, а нежить. Малючок ще не вміє видути носика, а одночасно смоктати груди (чи пляшечку) і дихати ротиком йому не вдається.

Тож найперше і найнеобхідніше, що треба зробити, – це очистити носові ходи. Для цього можна скористатись розрекламованими дорогими засобами, що містять розчини морської солі. Тільки пам’ятайте, що дітям до 2-ох років категорично заборонено впорскувати в ніс і рот спреї та аерозолі! Це може викликати зупинку дихання! Тому – лише краплі. А можна купити в аптеці звичайний фізрозчин та одноразовий шприц і закрапувати в кожну ніздрю 2-3 крапельки (без голки, звичайно), а тоді очищати носові ходи.

Для цього в арсеналі кожної мами має бути дуже помічна штука – назальний аспіратор. Це така пластикова трубка з наконечником, який прикладається до ніздрі, а з іншого боку спеціальна насадка вкладається в трубу від звичайного пилососа. Не вдаватимусь у подробиці – там дуже детальна інструкція. Наґуґлите собі – того добра в інтернеті навалом. Купуєте не «німецький», «швейцарський» або «австралійський». А найдешевший – наш. Принцип дії однаковий у всіх. Різниця лише в ціні. Мій, найдешевший український, вірою і правдою служить уже третій дитині. Коштує він десь близько 200 грн, але повірте, він тих грошей вартий. Бо користуватись ви ним будете до трьох, а то й чотирьох років.

Закрапуєте ніс фізрозчином чи розчином морської солі (щоб заспокоїти стурбованих родичів: дорожче – значить ефективніше), вмикаєте «пилосос», 4 секунди – і носик дихає. Тепер можна закрапати судинозвужувальні краплі, які порадив ваш лікар. Але не довше, ніж 5 днів поспіль. Бо потім настане медикаментозне звикання і вічний нежить, який не закінчується аж до літа…

Ще одна складова застуди – гарячка. Це неприємно, але не так страшно. Діти переносять її доволі легко. Можуть активно гратися, їсти, і навіть не скажеш, що в них гарячка, поки не зловиш і не поміряєш.

Гарячку менше 38,6 ºС збивати взагалі не рекомендують. Бо це природня боротьба організму із вірусом. Але я зі свого досвіду помітила, що при 38,3º-38,5 º все ж варто давати жарознижувальний засіб. Особливо, якщо дитина квола, пасивна і плаксива, голівка гаряча, а долоньки і ступні – холодні-холодні. Це свідчить, що гарячка стрімко наростатиме далі, тому варто її збити вже, а не чекати раптових 39,3 ºС.

Методів для цього багато. В тому числі – народних. Але добре подумайте, чи варто мучити дитину, у якої і так озноб, жар, яку трусить і морозить, розтиранням оцтами-самогонками-холодними рушниками, прикладанням до голови капустяних листків і тертої картоплі на догоду бабусі, яка колись так лікувала вас? Чи, може, таки краще дати сучасні ефективні ліки, які зазвичай мають комплексну дію: жарознижувальне-знеболювальне-протизапальне? Дотримуйтесь інструкції. Більшість жарознижувальних сиропів можна давати з інтервалом у 6 годин, а свічки – ставити кожних 4 години. Свічки і сиропи можна комбінувати і чергувати між собою. Свічки особливо зручні вночі, коли малюка не хочеться будити, а гарячку збити таки треба.

Будьте уважні: якщо дитині менше 2-ох років, якщо гарячка не збивається взагалі або стрімко і швидко знову наростає, якщо дитина квола, неспокійна, блює, якщо ви спостерігаєте хоч найменші ознаки судом – не панікуємо. НЕГАЙНО ВИКЛИКАЄМО ШВИДКУ! Номер 103 про всяк випадок варто записати у мобільник. Бо ми, звичайно, не панікуємо, але забути три прості цифри у стані стресу можна запросто.

P.S.: Щось ми застрягли на застуді. Давайте домовимось: якщо вам цікавий і корисний мій мамський досвід – пишіть. Поділюсь, чим можу. Але вже в наступних блогах.