У другому півріччі Івано-Франківськ чекають гострий дефіцит бюджету і проблеми в комунальному секторі. Чи впорається міська влада з такими викликами? Що варто зробити, аби криза не розчавила франківську господарку і місцевий бізнес? Про це розмовляємо з депутатом Івано-Франківської міської ради Русланом Гусаком.

Нинішня івано-франківська влада звикла до бюджетного комфорту. З 2005 року міська скарбничка щороку лише збільшувалася. Але в 2009 році команді Віктора Анушкевичуса вперше доведеться працювати в умовах жорсткого браку коштів. Заплановані на рівні понад півмільярда гривень показники бюджетних надходжень виконані не будуть. Сьогодні це вже розуміють і у міськвиконкомі, і в міськраді. Правда, ще у січні цього року, коли приймався бюджет-2009, деякі депутати застерігали керівників міста від надмірного оптимізму. Але мер тоді назвав бюджет збалансованим.

Перше півріччя цього року довело, що рацію мали саме скептики. За деякими прогнозами, бюджет розвитку у кращому разі вдасться виконати на 70%. Що страшніше – суттєвий дефіцит загрожує загальному фонду, першому кошику, з якого виплачуються зарплати працівникам бюджетної сфери.

Досвіду роботи в таких умовах – гострого бюджетного дефіциту, а відтак і постійного наростання соціальної напруги – нинішня влада не має. Чи впораються? Якою в цих обставинах буде виборча кампанія за посаду міського голови? Про економічно-соціальні ризики Івано-Франківська в другому півріччі 2009-го розмовляємо з депутатом Івано-Франківської міськради, головою міської організації Єдиного Центру Русланом Гусаком.

– Сьогодні і опоненти, і прихильники діючої міської влади прогнозують серйозні проблеми з наповненням бюджету. На вашу думку, якого діаметру буде бюджетна дірка і як влада мала б її латати?

Без сумніву, друге півріччя 2009 року буде для міста важким. Величезні проблеми будуть з фондом розвитку, який планувався на рівні 42 млн. грн., а насправді заледве дотягне до 30 млн. Це ще якщо пощастить. Бо, скажімо, я не вірю, що заплановані земельні аукціони взагалі відбудуться. Покупців просто нема.

Будуть проблеми і з загальним фондом. Хто, скажімо, міг у січні передбачити, що влітку уряд одним махом закриє гральний бізнес? Я також за суворе регулювання такої діяльності, але ж не з плеча, як це у нас звикли робити. Надходження зі сплати за патенти мало бути кілька мільйонів гривень. Їх не буде. Втім, це можна якось пережити і перекрити. Але ж уряд підсунув ще чимало сюрпризів.

Візьмемо хоча б сумнозвісну постанову Кабміну №366 від 14 квітня. Цим документом уряд в ручному режимі посеред фінансового року серйозно збільшив для підприємців-єдиноподатників відрахування до пенсфонду. І одразу в податковій вишикувалась черга підприємців на закриття. А це – платежі до місцевого бюджету. Загалом, так звана економічна політика нашого Кабміну зводиться до того, що помилки, експерименти і популізм політиків-урядовців повинні оплачувати дрібні й середні підприємці і громадяни, які у них працюють.

Тобто центральна влада діє сьогодні найтупішим способом – нарощує фіскальний тиск. Замість того, щоб дати бізнесу вижити, вона його добиває. Бо президентські вибори на носі, а там – переможців не судять.

Чимало проблем, з якими в другому півріччі команді мера доведеться якось давати раду, також можна було уникнути. Якби не параліч міської ради в 2007-2008 роках, коли практично не розглядалися земельні питання (продаж ділянок, викуп землі під об’єктами нерухомості, надання в оренду), сьогодні і платників до бюджету було б більше. А коли в другій половині 2008-го року схаменулися і почали думати про аукціони, продавати землю вже було нікому.

Дехто, правда, сподівається, що надходження платежів за оренду ділянок збільшиться, бо в багатьох підприємств завершаться старі договори, а нові доведеться укласти згідно з новою нормативною вартістю, при якій ціна оренди зростає в 5-10 разів. Та не вийде. Бізнес просто перестане платити. Не зможе платити.

– І все-таки, що в цих обставинах мала б робити міська влада?

Можуть спробувати піти звичним шляхом підвищення ставок єдиного податку. Особисто я категорично проти цього. Це шлях в нікуди. Жодних місцевих зборів для бізнесу сьогодні збільшувати не можна. Зараз бізнес думає не про заробіток, не про розвиток і розширення, а про самозбереження.

Тепер треба максимально зменшити видатки. І, чесно кажучи, готуватися до нелегкого життя.

– Півроку тому міськрада прийняла місцеву антикризову програму. Як вона виконується? Є якісь помітні результати?

Я взагалі не голосував за неї. Ще тоді я казав, що та антикризова програма – суцільна водичка. Хоча начальник управління економіки МВК Богдан Білик затято і публічно заперечував. Нема проблем: давайте вийдемо на вулицю і спитаємо людей, чи відчули вони результати цієї програми?

Казав і казатиму: треба було прийняти програму не з десятків голослівних гасел, а з 10 чітких пунктів, які можна було б виконати. Одним із головних мав би стати – зменшення нормативної оцінки вартості землі, або принаймні поступове, а не стрибкоподібне її збільшення – по 10-15% за рік. Адже завжди краще отримати трохи менше, ніж не отримати нічого. Нинішня плата за землю багатьох потягне на дно. А це і податки, і робочі місця.

– Ще одна загроза для міста – в комунальному секторі. Франківська комуналка швидко котиться у боргову яму, населення дедалі менш платоспроможне й розчароване якістю послуг. Як зустрінемо зиму?

Стан комунального господарства – ключова проблема Франківська. Так, теплокомуненерго наближається до опалювального сезону 2009-2010 з величезними боргами, без керівника і ефективного менеджменту.

Як член комісії міської ради з вивчення господарської діяльності комунальних підприємств, я був одним із тих депутатів, що постійно вимагали зміни керівництва ТКЕ. Ми добилися звільнення Блащука. Але цього мало: справа не тільки в Блащуку. Міняти треба стиль управління, а отже, усіх посадовців аж до начальників підрозділів. Туди треба влити свіжу кров. Рішення повинен прийняти міський голова – це виключно його компетенція.

Багатомільйонні борги ТКЕ наростило буквально з 2006 року. Куди ж дівалися гроші? Тарифи – завищені, на ринку – становище монополіста, від якого нікуди не дінешся, а борги підприємства за газ лише за 2009 рік виросли на 9 мільйонів. Як це можливо? Взагалі, чому наші комунальні підприємства, які майже усі є монополістами, виявляються збитковими? Це ж нонсенс. Пояснення може бути лише два: або там нездари, або там надто велике сито, через яке кошти витікають у чиїсь кишені. Ці монополії, замість того, щоб приносити гроші до бюджету, витягають їх звідти. Ми щороку дотуємо ці підприємства, списуємо їм борги. От візьміть «Сервіс-Авто»: місто перетворилося на суцільну автостоянку, а ми наприкінці року списуємо їм заборгованість.

Загалом, ладу в комунальній сфері не буде доти, поки не буде конкуренції. Нехай з’являються приватні фірми, які надаватимуть комунальні послуги. Нехай комунальні підприємства йдуть на приватизацію і перестають доїти міський бюджет.

– Як виборча кампанія за посаду міського голови, що фактично вже неофіційно стартувала, позначиться на соціально-економічній політиці міської влади?

Дуже сподіваюся, що влада не закриє кабінети і не побіжить робити вибори, забувши про свої обов’язки.

Конкуренти діючого міського голови будуть однозначно у більш виграшному становищі. Через нестачу коштів у бюджеті опозиціонери завжди матимуть приводи для критики. Ось, мовляв, треба було зробити так і сяк, а не вийшло – отже, винен мер. З іншого боку, міський голова спробує нагадати виборцям, що багато речей не вдалося зробити через протистояння в міській раді у 2007-2008 роках, яке не в останню чергу виникло саме завдяки опозиціонерам. Тобто буде багато популізму. З одного боку буде лунати – я хотів, а мені заважали; з іншого – ти обіцяв, а не зробив… Такий буде формат кампанії – тупиковий і банальний.

– Єдиний Центр здатен запропонувати інший сценарій?

Партія ще не прийняла рішення про участь у виборах міського голови. Збереться партійна конференція – обласна, міська – і вирішить, наразі ще рано загадувати.

Слід зазначити, що значний вплив на виборчу кампанію матиме президентська кампанія, чи будуть дострокові вибори до парламенту. Зрештою, невідомо навіть, чи відбудуться вибори міських голів у березні 2010 року. Можливо, їх перенесуть на 2011 рік. Немає також сьогодні ясності, чи пройдуть вони у два тури (у першому читанні парламент схвалив такий законопроект), чи як раніше. Тобто наразі надто багато «якщо».

Я хотів би звернути увагу на таке: на всіх дочасних місцевих виборах, які відбувалися з минулого року до сьогодні, ЄЦ отримав 25%, поступившись лише позапартійним, які взяли 40%. Тож старі розкручені політичні бренди не так вже й приваблюють нинішнього виборця. Виборець втомився від обіцянок, він вимагає справ. Ми ж працюємо з людьми тут і тепер, щоденно.

Розмовляв Андрій СОВА