– міжнародний день «Дякую».

В усьому світі сьогодні з легкої руки ООН і ЮНЕСКО відзначають найввічливіше свято у році – Всесвітній день «Дякую».

Особливих традицій це свято поки не має. Єдина порада – «спасибі» сьогодні треба говорити якомога частіше.

І «спасибі», і «дякую» з’явилися в українській мові у шістнадцятому сторіччі. Перше – це скорочення від фрази «спаси Боже». А «дякую» – прийшло з Німеччини. В оригіналі «данке» має два значення – дякую і думаю.

 

ІМЕНИННИКИ: Іван, Марк.

НАРОДИЛИСЯ:

– день народження Павла Брили (1852-1903), польського літературознавця, голови комітету спорудження пам’ятника Адамові  Міцкевичу та директора жіночої семінарії в м. Станиславові.

 

– народився Охрончук Сава (11.01.1915 – 18.03.2001) – хірург, заслужений лікар України. Народився в с. Тадіївці Володарського району Київської області. Закінчив Київський медичний інститут. Досвід хірурга прийшов до С. Охрончука на фронтах Другої світової. В’язень фашистських концтаборів. Із 1946 р. С. Охрончук працював на Долинщині, провів понад 30 тисяч операцій. У червні 2002 р. на його честь в Долинській центральній районній лікарні відкрито меморіальну дошку.

 

– народився Василь Кук (1913-2007) – останній головнокомандувач  УПА, генерал-хорунжий.

 

– день народження Романа Демчука (1947), письменника-гумориста, члена Національної спілки письменників України, уродженця с. Балинці Снятинського району (живе і працює на Рівненщині).

 

ЮВІЛЯРИ:

– 100 років від дня народження Василя Андрусяка (псевд. – Ґрегіт, Різун) (1915-1946), військовика, члена ОУН, майора УПА, командира Станіславського тактичного відтинка № 22 «Чорний ліс».

Народився у м. Снятин, ще під час навчання у гімназії створив осередок Організації українських націоналістів, за що польською владою був ув’язнений на 2 роки, після звільнення очолював спортивне товариство «Сокіл». З загарбанням сталінським режимом західних земель  України переслідувався НКВС і  змушений був у 1940 р. емігрувати до Австрії. З початком радянсько-німецького протистояння повернувся на рідні землі, перебував на різних керівних посадах в ОУН, брав участь безпосередньо у бойових діях проти німецьких і радянських окупантів, мав бойові відзнаки. В 1945 р. одружився, мав сина, а  24 лютого 1946 р. у Чорному лісі на Богородчанщині загинув у бою з військами НКВС. Посмертно нагороджений Українською головною визвольною радою – Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу та удостоєний звання полковника. В рідному Снятині герою встановлено пам’ятник, його іменем названо музей визвольної боротьби, а також крайові управи Снятинщини і Калущини, а біля с. Глибоке, на місці загибелі, насипана символічна могила, де щороку відправляють молебень.

 

ПАМ’ЯТАЙМО:

–         11 січня 1916 р. помер  Лесь (Олекса) Мартович, український письменник та  громадський  діяч. Свої новели з селянського життя Лесь Мартович писав покутською говіркою («Не-читальник», «Мужицька смерть», «Забобон»), уродженець с. Торговиця Городенківського району, вчився в Коломийській гімназії, де потоваришував із Василем Стефаником та Марком Черемшиною.

Видавав свою літографовану газету «Збірка»; засновував по селах читальні, був редактором львівської газети «Хлібороб», у 1897-1898 рр. став редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко.

 

 

Читайте також:  1 січня, 2 січня, 3 січня, 4 січня, 5 січня, 6 січня, 7 січня, 8 січня, 9 січня, 10 січня

11.01.2015