Людина – господар на нашій планеті: вона змушує обертатися все живе довкола своїх інтересів і бажань. Люди постійно женуться за новим, кращим, дорожчим, не помічаючи тих, що так близько, що біжать за ногами, торкаються мокрим носом рук, дивляться щиро в очі, аби вкотре нагадати про себе. Та попри те, що вільної хвилини нема, інколи варто зупинитися, замислитись, оглянутися та приділити увагу тим, що вміють безмежно любити і залишаються вірними до останнього, пише “МІСТО“.

Визнати проблему

Івано-Франківськ вважають комфортним і затишним містом, що розвивається, воно зручне, недороге і з кожним днем стає все більш європейським. Та є тут ложка дьогтю: в нашому місті дуже багато безпритульних собак. Ця проблема існує вже не один рік, та ніхто, окрім волонтерів, не хоче братися за її розв’язання. Багато людей обговорюють, співчувають, жаліють, але щось конкретне робити не готові. Щодня на вулицях можна побачити сотні псів, що тиняються у пошуках їжі та людського тепла. Прикро, але на теренах Західної України ситуація з безпритульними тваринами чи не найгірша саме в Івано-Франківську. В місті немає притулку, не ведуть єдиного обліку, всього один-єдиний стерилізаційний центр, і то страшенно вбогий. Загалом усі турботи про чотирилапих безхатченків лежать на плечах волонтерів і мешканців міста.

У цьому році влада Івано-Франківська чи не вперше всерйоз заговорила про безпритульних тварин. Міський голова Руслан Марцінків визнав, що це важлива проблема, яку треба вирішувати. Зокрема, мер озвучив, що від мешканців нерідко надходять скарги щодо безпритульних тварин, найчастіше звертаються батьки, що хвилюються за дітей. Та зрештою, якби собаки могли говорити, то, певно, теж би скаржились на своє злиденне життя.

Врешті, окрім слів та довготривалих обговорень, міська рада зробила перший крок і нещодавно прийняла програму поводження з безпритульними тваринами в Івано-Франківську на 2017-2020 роки. Вона – перший крок у великому бюрократичному процесі, адже необхідні ще фінансування, відповідальні виконавці і – найважливіше – контроль громади, щоб написане на папері втілили в життя.

Якщо аналізувати програму, то основна увага в ній прикута до кількох ключових проблем: створення притулку, стерилізації, обліку тварин у місті та інформаційної кампанії серед мешканців. Також неабияка роль відведена громадським організаціям і волонтерам. Основною метою в документі визначено зменшення кількості безпритульних тварин та створення комфортних умов співіснування з людьми. Виконавцем є Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Реалізовувати програму влада планує протягом 2017-2020 років.

Створити притулок

Найбільш важливим пунктом у програмі є створення притулку, ідеться навіть про кілька: міська влада планує сформувати цілу мережу. Ідея, звісно, амбітна, але втілити її ой як непросто, нам би хоч один.

Слід розуміти, що будівництво притулку для тварин – процес довготривалий, для його реалізації потрібні земельна ділянка, проект, фінансування, а в майбутньому й утримання. Щодо землі, то міська рада роками не могла виділити її для притулку, але цьогоріч все-таки спромоглася.

Як і на яких умовах буде функціонувати притулок, у програмі не йдеться. Очевидно, що це тема для майбутніх обговорень та дискусій. Однак у документі передбачений термін утримання там безпритульної тварини – три роки. Якщо протягом цього часу не знайдеться власник чи опікун – собаці мають право зробити евтаназію.

Невідомо наразі, скількох псів зможе прихистити майбутній притулок і чи буде фінансова змога утримувати всіх. Але враховуючи, наскільки багато їх у місті, це мала б бути чимала цифра. Не варто забувати і про те, що ситуація в межах області ще гірша. Відповідно може виникнути загроза того, що у франківський притулок звозитимуть собак з усього Прикарпаття. А контролювати цей процес важко, адже пси не мають прописки.

Та самим лише притулком проблему, на жаль, не вирішити.

Стерилізація

Це один із найважливіших етапів у розв’язанні проблеми безпритульних собак. І, власне, найефективніший інструмент зменшення їх кількості. Побутує думка, що стерилізувати треба тільки вуличних собак. Насправді кожен, хто має улюбленця і не планує розводити тварин для продажу, має стерилізувати його. І не важливо, живе пес удома чи на вулиці. В Івано-Франківську завдяки волонтерам та місцевій владі багатьох собак стерилізують. Проте кількість бродячих тварин не зменшується, мабуть, тому, що часто їх звозять до міста з навколишніх сіл. Селяни підкидають псів у людні місця чи до смітників з надією, що хтось їх підбере. Тож щоби справді вирішити проблему, стерилізацію слід проводити в усій області. Якщо ні, то до Івано-Франківська постійно прибуватимуть нові й нові пси.

Важливою складовою етапу стерилізації є перетримка та реабілітація тварини після операції. На жаль, при діючому стерилізаційному центрі відповідних умов пси не мають – перетримка зводиться до перебування у простих та вбогих боксах.

Облік та ідентифікація тварин

Основна мета – внести тварину в базу даних. Ця база має вміщувати інформацію про чотирилапого: стать, вік, відмітки про стерилізацію та щеплення. Коли собаку вносять у таку базу, то присвоюють їй ідентифікаційний номер. Також необхідно вести реєстр опікунів тварин. Дуже важливо, щоб реєстрували не тільки безпритульних чи навіть тих, що знаходяться в притулках, на вольєрних перетримках, але й домашніх. Адже часто собаки, що стають безхатченками, до того мали дім і господарів. А через якісь проблеми чи банальне небажання опікуватися люди просто викидають тварин на вулицю. Якщо у пса буде ідентифікаційний номер, це дозволить з’ясувати, хто був його власником і чи не загубилася, бува, тварина.

Інформаційна кампанія

Навіть якщо в рамках програми і профінансують згадані заходи, слід розуміти, що не менш важливим фактором у розв’язанні окресленої проблеми є людське ставлення. Позаяк часто люди заводять тварин, не оцінюючи перед тим своїх фінансових можливостей та не усвідомлюючи відповідальності за них.

Ризики

На жаль, згаданий документ не передбачає створення майданчиків для вигулу собак. Адже в місті у багатьох місцях встановлені таблички «Вигул собак заборонений». А от дозволених місць нема. Що робити франківцям, які мають домашніх улюбленців, – незрозуміло. Може, перш ніж забороняти, варто було б спершу створити належні умови?

Програму вже прийняв депутатський корпус. Попереду – реалізація. Документ може стати пріоритетним і отримати достойне фінансування, а може й навпаки, адже не раз влада приймала хороші програми, що так і лишалися на папері…

Та навіть якщо влада і реалізовуватиме програму, містяни мусять зрозуміти, що найближчим часом тварини з вулиць не зникнуть. Адже будівництво притулку потребує чимало часу, і все це може затягнутися на роки. Так, у 2017 році в рамках програми планують створити проект притулку. Виконавцем є управління економічного та інвестиційного розвитку. Коли будуватимуть – невідомо.

Важливо, щоб до реформи були залучені волонтерські організації, що мають досвід роботи з безпритульними тваринами. І щоб за виконання не взялися ті, хто роблять справи для галочки. Позитивна практика співпраці влади і волонтерів діє, наприклад, у Львові – там волонтерський досвід об’єднали з фінансовою підтримкою влади.

Поки програму втілюватимуть, пропоную щодня робити власний внесок у розв’язання проблеми: стерилізувати своїх тварин, реєструвати їх та не цуратися волонтерської роботи.

 

Наталія Сербин, для журналу “МІСТО”