В Україні стартувала співоча агітація. Найбільшу бригаду музичних заробітчан зібрала Юлія Тимошенко.

Починаються жнива… Дехто, може, покрутить пальцями біля скроні з відповідною думкою про автора, мовляв, які жнива восени? Насправді, крім зернових, картоплі й буряків, в Україну приходить довгоочікуване свято «шари і капусти». Починаються передвиборчі концерти.

Першою на старт вийшла та, яка працює. Агітувати за Юлію Тимошенко зібралась найчисленніша бригада гламурних заробітчан в акцію «З Україною в серці». Тераріум «однодумців» вражає. З одного боку – синтетична гуцулка Руслана, з другого – «не криса і не сука», як вона сама себе охарактеризувала в часи помаранчевої ейфорії, Наталка Могилевська… З одного боку – друг сім’ї Віктора Ющенка Сашко Пономарьов, з другого – Ірина Білик, яка на повному клінічному серйозі вважає себе українською Мадонною. І так далі за списком, закінчуючи репером Потапом із Настею Каменських. За Тимошенко не співають хіба Поплавський з Табачником… І вже забулось, що колишній чоловік Могилевської чи то товк пику Фаготу із ТНМК, чи то тільки збирався – неважливо, за гроші можна і на одному гектарі разом поспівати… І справді, чому б ні? Це така ж начебто робота, як і інші. Оплачується, певно, щедро, хоч учасники туру навідріз заперечують будь-яку інформацію про гонорари, кажуть, що співають з переконань. Невже, наприклад, Білик з Могилевською, які в 2004-му співали за Януковича, так різко змінили ідеологію? Чомусь тільки чутки ходять, що Могилевська запросила такий гонорар у колишнього свого політичного спонсора, що бідний Янукович просто не зміг потягнути. А Юля змогла. Та й решта, кажуть, не за молоко працюють. Чому ж приховують зарплату? Може, все-таки справа не в переконаннях, а в чистій комерції й уникненні податків? Що про це думають самі музиканти?

Павло Нечитайло, музикант групи «Пропала Грамота»:

Професійний музикант в Україні має небагато джерел прибутку. В основному це виступи на святах та корпоративах. Диски, фестивалі, ротації пісень на радіо, кліпи на телебаченні працюють як самореклама виключно для того, щоб мати можливість виступати. Тому вибори для музикантів – це пора жнив. Це потрібно розуміти без зайвого мораліте, в першу чергу, тим, хто звинувачує музикантів у продажності. Подібні закиди дуже популярні в українському культурному середовищі до сьогодні. Коріння обурень тягнеться з егрегору Помаранчевої революції. І якщо тоді, з огляду на пристрасті, такі звинувачення можна було зрозуміти, то зараз вони не влазять ні в які етичні та моральні ворота. По-перше, скурвленість та брехливість українського політикуму зрозуміла більшій частині населення. В останні кілька років публічні можновладці доклали максимум зусиль для псування свого реноме. Невже є свідомі люди, які думають, що, послухавши концерт на площі за того чи іншого кандидата, нормальний громадянин безтямно в нього закохається? Для публіки – це можливість безкоштовно послухати музику, для музиканта – черговий концерт, де він виконує свою сродну працю. До того ж, виборчі тури привозять артистів в такі куточки країни, де можливості для сольного виступу у «мирний» час відсутні. Тому з таких концертів, як на мене, суцільна користь: люди слухають, музиканти грають і заробляють, а політики думають, що обман вдався.

Єдиний негатив – публіка привчається не платити за музику. Але культура споживання нот у нашій країні – це інша історія.

Роман Калин, група «Ґринджоли»:

Я глибоко переконаний: це тільки комерція. Враховуючи політичні реалії сьогодення та нашаровуючи на них загальне розчарування українців, можна сміливо стверджувати, що промоконцерти за участю зірок є справжнім Клондайком для цих же зірок. Який тверезомислячий артист відмовиться від солідного заробітку в умовах тривалої економічної кризи, саме під час якої ці ж артисти не мають жодного концерту і, відповідно, ні копійки заробітку? Часи, коли музики грали безкоштовно і тільки за переконання, минули, артисти також люди, і вони також розчаровані бардаком у державі. Колись і ми співали за переконання, тому що вірили, що в цій державі можуть змінитись закони і юридичний захист авторських прав, і, відповідно, захист творчості артистів. Але на жаль, поки що всі тверезо оцінюють ситуацію і розуміють, що треба при будь-якій можливості запасатись ресурсами, тобто баблом, і засоби для цього в нашій країні поки що не тішать різноманіттям – це корпоративи і вибори. Зверніть увагу: на цих виборах уже відомо, що ціла когорта артистів буде виступати за партію «білосердечних». У переліку музикантів зустрічаємо людей, які раніше виступали лише за «біло-блакитних», і поруч з ними люди, які співали лише за «помаранчевих». От вам і доказ, що голодним артистам глибоко наплювати на політичні переконання – гроші перемагають їхні переконання. Такі реалії. Стосовно нашого гурту скажу, що грати за комуністів і Партію регіонів не будемо ніколи, тут все ж таки позиція. Для решти ми відкриті до співпраці. Всім успіху на виборах!

Група «Перкалаба»:

Ми, власне, не дуже переймаємось ні виборами, ні кандидатами. Цирк є цирк, а клоуни залишаються клоунами. Навіть дурню зрозуміло, що ці всі передвиборні концерти є можливістю халявного кайфу для тих, хто любить масові зборища. І нічим більше. Ні для кого не буде мотивацією віддати свій голос як подяку за нагоду побачити улюбленого телевізійного поп-монстра. Прийшли, попили пивка, покричали, набили один одному пику – от і вся радість від халяви. Як правило, ці всі концерти фонограмні, зле зрежисовані в бік агітки, і нічого більше. А що заробітчани на них заробляють, то у них доля така заробітчанська – лупити бабло з будь-чого, навіть з політичного г…на. Стосовно нас, то все залежить від умов і почуття смаку й стилю. Хоча нам дотепер ще ніхто і ніц не пропонував. Може, тому ми такі принципові (сміються).

Підготував Влад ТРЕБУНЯ