Основним джерелом якісного й недорогого одягу для українців стали стокові магазини, що потіснили на цьому ринку непрестижний секонд-хенд. Як виявилося – ненадовго.

 

Сток – це для пересічних громадян омріяна можливість придбати брендовий одяг за доступною ціною. Тому й в Івано-Франківську протягом останнього року стоки почали рости, як гриби.

Стокова «культура» зародилася в США: корінь слова «сток» походить від англійського відповідника «stock», що в перекладається як «запас», «склад». Від звичного «секонду» такі магазини відрізняються принципово: стоковий одяг у вжитку не був.

Є кілька джерел надходження стокового товару. Це партії неходових розмірів чи з незначним браком, надлишково виготовлений або ж нереалізований товар. Що більша така партія, то нижчі ціни. Також ціна одягу на стоці залежить від року випуску колекції. Особливо цінується наявність етикеток з цінами європейських магазинів. Проте бувають посередники, які поштучно скуповують речі на сезонних розпродажах в європейських бутіках, тож, таким чином, до сток-центрів можуть потрапляти одиничні варіанти європейського ексклюзиву. За словами Галини Остапів, працівниці одного з місцевих стоків, все ж таки клієнтами сток-центрів є переважно громадяни середнього класу, які прагнуть виглядати ексклюзивно та дорого – за помірну плату. Нерідко вони мріють відшукати на полицях саме ексклюзивні речі.

Традиційно всі стокові магазини поділяються на моно- та мультибрендові. Перші торгують залишками тільки певної фірми, другі ж пропонують фірмові товари різних виробників. В Івано-Франківську переважають стоки з мультибрендовими моделями. Проте дізнатися, скільки у місті зареєстровано стоків, насправді важко. Ні головне управління статистики в Івано-Франківській області, ані відділ торгівлі Івано-Франківського МВК обліку не ведуть.

В Івано-Франківську помітне збільшення кількості магазинів, які позиціонують себе як бутіки, хоча насправді перепродають стоковий товар із Заходу. Якщо такий магазин заявляє про знижку, тоді націнка може сягати до 500 % реальної закупівельної ціни. Як, наслідок, такий сток-бутік зовсім підмінить уявлення споживача про різницю між стоковим одягом та одягом з бутіка. А отже, замість дешевих стокових магазинів отримуємо бутіки зі старими колекціями та з підміненими уявленнями про модний одяг.

При цьому «справжні» стокові магазин вже потрохи зникають зі споживчої мапи Івано-Франківська – криза. Втрачені тимчасово позиції починають повертати магазини «секонд-хенду». Як пояснила Ірина Аксентійчук, приватний підприємець, власниця однієї з крамниць вживаного одягу, «в Івано-Франківську знову спостерігається справжній «бум» відкриття нових магазинів секонд-хенду, тоді як стокові крамниці стають неконкурентоспроможні і закриваються. Це зумовлено тим, що стоки зараз перекваліфіковуються у секонд-хенди через валютні коливання та економічну яму, в яку потрапив споживач».

Однак, як вважають експерти, сьогодні перспектива розвитку сток-бізнесу є, проте тільки в регіонах. І то за умови, якщо підприємець має мережу з 15-20 магазинів і торгує, постійно знижуючи ціну. Так, наприклад, за цією схемою вже довший час розвиваються стокові магазини електроніки та побутової техніки, і, судячи з їх росту в Івано-Франківській області, досить вдало.

Наразі в Івано-Франківські стоки потрапляє брендовий одяг з Італії, Німеччини, Голландії, Великобританії, Франції. Якісний стоковий одяг не має специфічного запаху, характерного для секонд-хенду, оскільки не обробляється препаратами хлоромінової групи. Стоковий, «брендовий», товар сьогодні оцінюється від 15 євро за 1 кг. Отже, скажімо, джинси відомих брендів, таких як Cavalli, Armany, DG тощо, коштують в івано-франківських стоках від 19 до 32 доларів.

Як зазначає Ольга Борак, власниця мережі магазинів стокового одягу, «сьогодні підприємцю важко виживати через нестабільний курс, адже ніколи не знаєш, за якою ціною бази продадуть товар. А якщо поставити стопроцентну націнку на одяг, то його просто не будуть купляти. Тоді як для оновлення товару в крамницю потрібно 2-3 мішки щотижня, які коштують 250-300 євро. Адже люди постійно потребують оновлення товару».

Як з’ясувалося, сьогодні більшість франківських стоків працюють «в мінус», особливо ті, які відкрилися порівняно нещодавно і ще не завоювали сталої клієнтури. «Втім, якщо є постійний товарообіг у стоці, то цілком можливо за місяць отримувати прибуток від 5 тисяч гривень», – додає Галина Остапів.

Єдиний вихід для стоків, кажуть самі учасники ринку, – це стати опорою для вітчизняної текстильної промисловості, створивши так звані «сток-маркети», де б споживач середньої ланки міг придбати якісний одяг за помірними цінами. Це б також стало опорою збуту залишків колекцій українських дизайнерів.

Людмила ХОДОРОВСЬКА