Шевченківський парк у Коломиї – яскравий приклад того, як можна затоптати у болото власне багатство. Чудовий парк на березі мальовничого озера та річки Прут міг би стати туристичною принадою Коломиї, джерелом надходження до бюджету та й просто місцем, де на вихідних гідно, по-людськи, відпочивали би тисячі коломиян та гостей міста. Тут є всі умови для того, щоб облаштувати відпочинкову зону обласного масштабу. Натомість маємо закинуті, майже непрохідні хащі, які з кожним роком розростаються.

Колись це був парк з екзотичними деревами, привезеними з усіх куточків світу, акуратними алеями та прохолодним затишком. Старожили кажуть, що з центру парку було видно Воскресінецьку гору, яка розташована кілометрів за п’ять звідти. Сьогодні ж парк виглядає зовсім по-іншому. Звідси не те що гору не можна побачити – тут за метр нічого не видно. Старі цінні дерева вмирають, бо за ними ніхто не доглядає. Парк внаслідок самозасіву заростає деревами, дикими рослинами, ну і, звичайно, захаращується сміттям. Така «екосистема» привабила сюди гадюк. Вони собі облюбували тут місце і вже котрий рік наганяють страх на людей. Місцеві мешканці розповідають, що неодноразово бували випадки укусів.

Як каже мешканець прилеглої до парку вулиці Михайло Нагірняк, багаторічний «недогляд» за парком став причиною засихання дерев та перетворив їх у потенційну небезпеку. Засохлі дерева часто падають навіть від незначного пориву вітру. Якщо пройтися парком, можна побачити багато повалених дерев, інколи доволі товстих. Пан Михайло розповідає, що минулого літа сам чудом врятувався від такого дерева. Разом із друзями вони сиділи на галявині, відпочивали, і лише шосте чуття та блискавична реакція допомогли вчасно відскочити вбік.

Після цього громада направила до міської влади прохання звернути увагу на проблеми Шевченківського парку. У відповідь почули вже звичне: «Немає грошей». Та громада на цьому не заспокоїлась і продовжувала «штурмувати» місцеву владу. Просили виділити хоча б незначну суму грошей на облагородження парку. Все інше – інструменти та роботу – місцеві мешканці готові були забезпечити самостійно. Частково на таку пропозицію влада згодилась, чимось допомагала, та надовго її не вистачило. На чергове звернення до одного з високих коломийських чиновників Нагірняк у відповідь почув таке: «Михайле, ти цю стіну не роздовбаєш»… А потім почали траплятись цікаві події. Наприклад, за фактом вирубки у парку дерев завели кримінальну справу. У незаконній вирубці звинуватили місцевих мешканців, хоча, як кажуть самі коломияни, це зробили працівники одного з комунальних підприємств. Після допитів та розбирань до міської влади мешканці припаркових вулиць більше не звертаються.

Небезпеки в Шевченківському парку можна очікувати не лише від природи. Запущені місця приваблюють і стають прихистком для різних бомжу­ватих та напівкримінальних компаній. Таких у цьому парку вдосталь: від звичайних безхат­ченків, наркоманів та циганів до кри­мінальних уті­качів. На ро­зки­дані шприци, «бульбу­лятори» та інші наркоманські «знаряддя» мож­на натрапити на кожному кроці.

А нещодавно місцеві мешканці випадково в нетрях парку виявили доволі незвичну «стоянку», яка не схожа ні на циганські, ні на безхатченківські табори. Цей табір був побудований дуже грамотно, за всіма канонами, які використовують у походах військові спецназівці. Табір професійно окопаний, захищений від дощу й вітру та обгороджений. У землі обладнаний «холодильник» для зберігання їжі, кухня та навіть смітник. Хто тут жив, місцеві не знають, але підозрюють, що тут хтось переховувався від закону.

Ось так, дещо песимістично бачать свій рідний парк коломияни, які живуть біля нього. Оптимістичніше цю проблему із ратуші бачить коломийська міська влада. Зокрема, міський голова Ігор Слюзар. Він визнає, що тут все тримається на ентузіазмі місцевих мешканців, але каже, що і міська влада доклала зусиль. Вирубали самозасів, провели світло та облаштували дитячий майданчик. Не робили більше, бо були інші пріоритети. Найперше, усі вільні кошти, які могли піти на облагородження Шевченківського парку, виділили на ремонт доріг та реконструкцію парку імені Трильовського, що розташований у центрі міста. А загалом, без капіталовкладень, каже мер, ніякого парку не буде. На це потрібно біля мільйона гривень.

Ось таку невеселу картину можемо бачити зараз у Шевченківському парку в Коломиї. Багаторічна бездіяльність міської влади перетворила його у заросле, засмічене та не надто безпечне і благополучне місце. Час від часу, правда, чиновники сюди приїжджають, оглядають територію, інколи навіть прибирають, але це радше піар-акції, ніж справжнє бажання навести лад.

Єдині, кого насправді тривожить доля парку, – меш­канці прилеглих вулиць. Вони вже котрий рік самостійно його доглядають: прибирають, облагороджують, підчищають. Але визнають, що без допомоги міської влади довести до пуття Шевченківський парк неможливо. А влада, крім слів, мало що робить. А шкода, бо тут, на березі озера та недалеко від Пруту, могла би бути мальовнича відпочинкова зона…

 

 

Віктор ФІТЬО

 

 

Читайте також:

Коломия у смітті

За крок до біди