Від редакції: Українська англомовна газета Kyiv Post щотижня публікує аналіз стану українських реформ у ключових галузях. Цей текст – переклад такого аналізу за тиждень з 1 по 8 грудня.

Огляд

Український чорнозем, родючий ґрунт, що подекуди сягає півтора метри вглиб, відомий у всьому світі. Ця земля настільки цінна, що для неї існує навіть чорний ринок, який у 2011 році оцінювався у 900 мільйонів доларів.

На території України 42 мільйони гектарів сільськогосподарських угідь, тоді як у Франції, найбільшого виробника сільськогосподарської продукції у ЄС – 29 мільйонів гектарів. Українське ж фермерство чи не найменш ефективне у Європі. Основною причиною є мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – землю, у приватній вона чи державній власності, не можна ні продавати ні купувати, і агробізнес може лише винаймати землю.

Через цей мораторій фермери не можуть використовувати землю як заставу для кредиту – банки не можуть прийняти у заставу щось, що не зможуть потім продати у разі невиплати кредитних коштів. Тож фермери не мають грошей для того, аби інвестувати у свою справу: придбати техніку, системи зрошення, паливо, добрива та запаси насіння.

До теми: Реформи в Україні: Підсумки 24 листопада – 1 грудня

За оцінками експертів, мораторій щороку коштує Україні 3-7% ВВП – через втрату продуктивності, ефективності та інвестицій.

Мораторій на продаж приватної землі набув чинності у 2001 році, і мав закінчитись 1 січня 2018 року, проте депутати Верховної Ради під час голосування 7 грудня подовжили його ще на рік. Автори ухваленого законопроекту пояснили необхідність залишити мораторій “умовами воєнного стану й економічної кризи”.

Разом з цим, зняття мораторію на продаж землі є однією з основних умов західних партнерів для подальшого надання Україні фінансової допомоги.

Популізм

Мораторій з самого початку запровадили як тимчасовий захід щоб дати Україні час розробити законодавство для регулювання ринку землі. Тоді багато хто боявся, що якщо запровадити ринок землі, її скуповуватимуть великі агрохолдинги, а маленьких фермерів витиснуть з ринку. Також панував острах, що землю розкуповуватимуть за низькими цінами і будуть порушення схожі на ті, які мали місце під час першої хвилі приватизації, коли державну власність розкупили олігархи та перетворили її на свої бізнес-імперії.

Відтоді на цих страхах активно грали політики-популісти, і питання ринку землі стало більш емоційним та політичним, ніж економічним. Це призвело до того, що за 16 років депутатам так і не вдалось розробити законодавство, яке б забезпечувало роботу ринку землі – останній законопроект земельної реформи, зареєстрований у Раді у 2011 році, пройшов перше читання та завмер.

У деяких гравців є комерційний інтерес у втриманні мораторію. Через те, що ринок землі не працює, агрокомпанії беруть землю в оренду. Понад 60% українських сільськогосподарських угідь обробляються не прямими власниками, а орендаторами. Вартість оренди землі в Україні занижена – у 2015 році середня плата була 37$ на місяць за гектар. За оцінкою експертів, якщо Рада зніме мораторій на продаж землі, і ціну визначатиме ринок, місячна плата за оренду може зрости у 11 разів.

Очевидно, що великі агрохолдинги не дуже зацікавлені у таких змінах – ні у щомісячних надвитратах, ні у витратах, пов’язаних з викупом земель, якими вони користуються. У зв’язку з цим, вони лобіюють мораторій у парламенті.

Бізнес клімат

Є й інші, більш об’єктивні аргументи на користь мораторію. Навіть якби парламент спромігся підготувати усю необхідну законодавчу базу, яка б регулювала адекватне функціонування ринку землі, немає гарантій, що відкриття ринку одразу б принесло Україні вигоду.

Досвід інших сфер економіки показує, що іноземні інвестори не завжди радо приходять в Україну через її бізнес клімат: слабке верховенство права, судова система, залежна від бізнесових та політичних інтересів, корупція.

Якщо додати війну на сході України, політичну нестабільність, яка тільки посилюється з наближенням президентських та парламентських виборів у 2009 році та слабка економіка, і причин очікувати різкого напливу інвестицій залишається небагато.

Підготовка

У будь-якому разі, перед тим, як відкривати ринок землі, депутати мають вирішити декілька питань.

Зокрема, страхи, насаджувані політиками-популістами, мають бути розвіяні. Один з них – що іноземні компанії прийдуть і куплять всю українську землю. По-перше, така теорія не підтверджена досвідом інших країн. По-друге, є пропозиція на певний час обмежити можливість купівлі землі, дозволивши придбання лише українським громадянам.

Ще одне обмеження (на кількість землі, якою може володіти одна людина чи компанія) допоможе вберегти Україну від ще одного сценарію, якого бояться критики зняття мораторію – що уся земля опиниться у руках декількох великих холдингів. Пропонується встановити обмеження для фізичних осіб до 1200 гектарів, а для компаній – до 10000 гектарів.

А страх щодо того, що малих землевласників змушуватимуть продавати землю до того, як ринкова ціна зросте до оптимального рівня,  може бути заспокоєний запровадженням мінімальної ціни на землю, а також податком на її перепродаж – 50% протягом найближчих декількох років, який суттєво зменшиться протягом наступних 10 років.

“Цей матеріал підготовлено в рамках проекту Reform Watch, що впроваджується Media Development Foundation (MDF) у співпраці з Kyiv Post та фінансується Національним фондом на підтримку демократії (NED)”