Франківчанка Ольга Кукудяк неабияк тямить у кравецькій справі. Ще б пак! Це родинне діло, яке започаткували ще її батьки. Мама була дипломованим закрійником, який сьогодні є рідкістю, а тато шив чудесні вироби зі шкіри. Нині, аби пошити щось у Ольги, треба записуватися щонайменше за місяць наперед, бувало таке, що й за півроку. Всі її клієнтки стверджують, що у речах, які створені руками цієї кравчині, є частинка душевного тепла. Колись Ользі пропонували змінити формат роботи – замість індивідуального пошиття, де, як правило, з клієнтами купа мороки, створювати вбрання для продажу в крамницях. «Але я так не можу, – усміхається кравчиня. – Я мушу бачити людину, для якої шию, поспілкуватися з нею, відчути її характер і енергетику…»

Майстриня працює тільки з жінками – їй цікавіше створювати одяг для панянок. Найсмішніше те, що для себе вбрання Ольга купує лише в магазинах – їй просто не вдається пошити самій собі. «Й досі не можу зрозуміти цього парадоксу, але вже змирилися», – усміхається вона.

Робочу майстерню Ольга облаштувала вдома. Працює з самого ранку до вечора. Каже, що не втомлюється, бо дуже любить свою справу. Більшість клієнтів уже роками шиють одяг у цієї кравчині. Декотрі з них ще «шилися» навіть у батьків Ольги. До речі, майстриня до кожного пошитого виробу прикріплює свою фірмову етикетку з власним іменем та прізвищем, які написані українською мовою. На цю ідею наштовхнули її самі ж клієнтки.

Найстрашніше для Ольги, якщо річ, котру вона пошила, так і не будуть носити, а закинуть у шафі. Тому вона потім завжди телефонує своїм клієнткам, запитує, чи задоволені вони виробом, чи вбирають його, чи, можливо, треба якось «оживити» річ або переробити її.

Майстриня каже, що мода дуже стрімко міняється. В середині 2000-х був просто шквал замовлень на пошиття брючних костюмів, а тепер їх ніхто не хоче. Ольга вже навіть почала забувати технологію пошиття жакетів. Зараз у тренді – коктейльні сукні, різноманітні блузи та вишиванки.

Наталя МОСТОВА