Начальник Львівського управління Офісу великих платників ДФС  Нонна Багмет, на обслуговуванні якого перебувають великі платники податків Західного регіону, в т.ч. платники Івано-Франківської та Закарпатської областей розповіла «Галицькому кореспонденту» про новації в податковому законодавстві, оподаткуванні акцизним податком операцій з реалізації пального та валютних операціях. Надаємо відповіді на питання, які надійшли до редакції газети.

З якого часу запроваджуються ліцензії на торгівлю пальним та яка їхня вартість?

Ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним запроваджується з 01.07.2019. Ліцензії на право оптової роздрібної торгівлі пальним видаються терміном на п’ять років. Встановлено річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі пальним у розмірі:

• пальним, за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, – 5000 гривень за кожне таке місце;
• пальним, за відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, – 10000 гривень.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним – одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Яким чином буде контролюватися цільове використання пального для потреб авіаційного транспорту?

З 01.01.2019 набирали чинності норми Закону України від 23.11.2018 року № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628), якими передбачена відповідальність за використання бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів не за призначенням: у разі нецільового використання пального ставка акцизного податку збільшується у 10 разів.

При цьому, для контролю цільового використання бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів впроваджується механізм податкового векселя, який може видаватися на строк до 90 днів імпортером або виробником палива. Виданий виробником податковий вексель є підставою для реалізації бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів із сплатою акцизного податку за основною ставкою без застосування підвищувального коефіцієнта 10.

У яких випадках застосовується підвищувальний коефіцієнт при справлянні акцизного податку з пального?

Законом  України № 2628 З 01.01.2019 набирали чинності норми Закону України від 23.11.2018 року № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628), відповідно до яких оподаткування бензинів авіаційних (код 2710 12 31 00 згідно з УКТ ЗЕД) та палива для реактивних двигунів (коди 2710 12 70 00, 2710 19 21 00 згідно з УКТ ЗЕД) при їх ввезенні на митну територію України або реалізації вироблених в Україні здійснюється зі сплатою акцизного податку за ставками, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) із застосуванням підвищувального коефіцієнта 10. Такий підвищувальний коефіцієнт не застосовується у випадку, коли імпортер бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі – імпортер) або виробник бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів (далі – виробник) видав податковий вексель відповідно до пункту 229.8 статті 229 Кодексу.

За якими експортно-імпортними операціями та з якої дати граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів?

     Нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), який введено в дію 07 лютого 2019 року, визначено, що термін «товар» вживається у значенні, визначеному Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до ст. 1 якого товар – будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

     Відповідно до Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в  Положенні, поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 р. не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків), згідно з постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів».

     Граничні строки розрахунків, зазначені в Положенні:

1)     не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі в Положенні – незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2)     застосовуються з урахуванням рекомендацій Кабінету Міністрів України, поданих відповідно до Закону № 2473.

Чи подається фінансова звітність з виправленими показниками до додатка ВП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та яким чином?

     У разі якщо при заповнені додатка ВП виправляються показники, відображені у рядках 01 «Дохід від будь – якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» та 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, –)» податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за минулий звітний (податковий) період, платник податку на прибуток повинен подати виправлену фінансову звітність.

  Виправлена фінансова звітність може бути подана в електронній та паперовій формі. У разі подання виправленої фінансової звітності в електронній формі Декларація подається після подання такої фінансової звітності. У разі подання виправленої фінансової звітності в паперовій формі, така фінансова звітність подається до контролюючого органу за основним місцем обліку з супровідним листом.

     Крім того, платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України щодо подання доповнення до Декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої Декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Нагадаємо, Платникам податків розповіли про звітність, оподаткування та зміни у 2019 році