Бурштинська ТЕС є найбільшим платником екологічного податку на Прикарпатті. За рік компанія сплачує понад 300 мільйонів гривень. 55% із них залишаються на місцевому рівні. Непоганий фінансовий ресурс для вирішення складних екологічних проблем, правда? Ці кошти у Галицькому районі невпинно та активно використовують, однак до охорони довкілля ці заходи мають дуже опосередкований стосунок.

За останні три роки до місцевих бюджетів Галицького району загалом надійшло понад 244 млн. гривень екологічного податку. Понад 90 відсотків цієї суми – це надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, ще кілька відсотків – надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти. Оскільки найбільшим платником екологічного податку є Бурштинська ТЕС, яка розташована на території Бовшівської сільської ради, то  саме Бовшів отримує чималі надходження: 72 млн. гривень в 2016 році, 70 млн. – в 2017 році та 86 млн. гривень – торік. Місто Галич за тих же три роки загалом отримало 9,5 млн. гривень екологічного податку. Як же розпорядилися цими коштами громади?

Бовшів «рятує» увесь район…

У Галицькому районі створено районний фонд охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до рішення районної ради від 19.04.2016 року, наповнюється він «за рахунок коштів від збору за забруднення навколишнього середовища та інших джерел, визначених законодавством, шляхом укладання угод між Галицькою районною та Бовшівською сільською радами про спрямування міжбюджетних трансфертів (субвенцій)». Простіше кажучи, екологічний податок, який надходить у Бовшівську сільську раду, ділять на увесь район. Головним розпорядником коштів при цьому стає районна рада. Зазначимо, що в 2019 році затвердили нове Положення про районний фонд охорони навколишнього природного середовища. Проте суть цього документа фактично не змінилася.

Сільський голова Бовшева Ганна Очкур каже: «40% екологічних коштів ми передаємо у район, по 10% – до бюджетів Галича, Бурштина та Більшівців. Решта 30% залишається у Бовшеві, але майже половину цих коштів ми спрямовуємо на потреби інших сіл, якщо вони звертаються до сільради з відповідним запитом. Також у районі діє цільова програма розвитку духовності, то ми ще долучаємося до її фінансування». Голова сільради визнає, що розпоряджатися коштами самостійно було б вигідніше, але погодилися на такий механізм, бо знають, яка біда в районі.

Щоб зрозуміти, яку суму екологічного податку реально отримує село та на які заходи спрямовують кошти, ми надіслали офіційний запит в сільську раду. Через п’ять днів отримали проміжну відповідь з обіцянкою надати всю інформацію впродовж 20 робочих днів. Але минуло вже понад місяць часу, а відповіді на головне питання – на які ж конкретно природоохоронні заходи використовують екологічні кошти – ми так і не отримали. Сільська рада надала інформацію лише про суми коштів, які надходили та були перераховані у вигляді субвенцій.

А хто ж рятує Бовшів?

Між тим, за даними clarity-project.info, з кінця 2016 року і до початку 2019-го Бовшівська сільська рада замовила чотири послуги з озеленення (341 389 гривень), дві – з упорядкування природних джерел (139 640 гривень), за 120 000 гривень ліквідувала стихійні сміттєзвалища у селі, за 82 200 гривень придбала контейнери для сміття і витратила 160 000 гривень на очищення та обробку ґрунтів. Крім цього, Бовшів платить 90 000 гривень за захоронення ТПВ на сміттєзвалищі. На цьому перелік природоохоронних заходів вичерпується. Водночас чималі суми коштів сільська рада спрямувала на будівництво берегоукріплювальних споруд, заходи із захисту від підтоплення та від зсувів пагорба (використано коштів на майже 21,5 млн. гривень), але ці роботи система класифікує як будівельні.

Серед підрядників чітко окреслюється прихильність до двох – ТзОВ «МП Будсервіс» та ПрАТ «СТМ» (23 та 17 укладених договорів відповідно). На момент підготовки публікації лише ці дві фірми освоїли майже 11,7 млн. гривень. У переліку їхніх робіт – поточні та будівельні роботи, зокрема з ремонту доріг, а також заходи із захисту від підтоплення, упорядкування джерел, ліквідація звалищ тощо.

Засновником і керівником бурштинського ТзОВ «МП Будсервіс» є Михайло Пархуць. Фірма була зареєстрована 15 березня 2017 року й менш ніж за місяць після цього отримала перші чотири підряди, а до кінця року загалом підписала 27 контрактів на виконання різноманітних робіт. Основним видом діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель, але в Бовшеві фірма спершу займалася впорядкуванням джерел, відновленням огорожі та ліквідацією звалищ сміття. Через три місяці – отримала підряд на понад півмільйона гривень, щоб врятувати від зсуву пагорб. Цікаво, що за два тижні до кінця року ця ж фірма взялася за заходи із захисту від підтоплення на одній із вулиць Бовшева. Загалом мало бути виконано робіт на 898 300 гривень. Уже наступного дня після підписання угоди сільська рада повністю розрахувалася з підрядником за роботу, а ще через шість днів він підписав два нові договори на зовсім інші роботи.

ПрАТ «СТМ» має значно більший досвід. Фірма зареєстрована в селі Дем’янів. Серед засновників підприємства – депутатка Дем’янівської сільської ради Оксана Мухіна, якій належить 80% акцій, а також директор КП «Галичводоканал» Любомир Нагірняк. Керує організацією Ярослава Андрієшин, яка є депутаткою Тенетниківської сільської ради та дружиною ще одного депутата – Галицької районної ради (Василь Андрієшин, до речі, теж є підприємцем і виконував кілька «екологічних» підрядів у Галичі). Загалом ПрАТ «СТМ» майже не бере участі у відкритих торгах, а більшість підрядів отримує як прямі замовлення від сільських рад навколишніх сіл. Як і «МП Будсервіс», це підприємство мало би займатися спорудженням житлових і нежитлових будівель. Натомість у Бовшеві його основна діяльність зосереджена на заходах захисту від підтоплення. Улітку минулого року ця фірма прокладала підвідний водопровід на вулиці Медичній. Роботи на суму 1 185 000 гривень були виконані всього за місяць.

Частим «гостем» у Бовшеві віднедавна є також підприємець Дмитро Костик – фермер, депутат Більшівцівської селищної ради. Як підприємець був зареєстрований у січні 2018 року, основна діяльність пов’язана з вантажним автомобільним транспортом. На замовлення Бовшівської сільської ради ремонтує дороги, влаштовує пішохідні доріжки і також рятує село від підтоплень. За минулий рік він отримав 10 підрядів, чотири з яких – у листопаді-грудні. Суми замовлень – невеликі: переважно в межах 200 000 гривень. Але за рік на його рахунки надійшло майже півтора мільйона.

Найбільші за вартістю природоохоронні заходи в Бовшеві виконує ТзОВ «БК ТрейдЗахідБуд». Фірма має великий досвід виконання робіт за державні кошти. Тривалий час її пов’язували з Ростиславом Кукурудзом, екс-депутатом Івано-Франківської міськради від «Фронту змін». Нині серед засновників фірми зазначено Ігоря Дем’яніва. За даними YouControl, більша частина видів діяльності компанії пов’язана з промисловістю, однак зареєстрована вона у багатоквартирному будинку в Івано-Франківську, що може свідчити про недостатню платоспроможність. Крім того, ТзОВ «БК ТрейдЗахідБуд»станом на 1 квітня 2019 року має понад півмільйона податкового боргу й фігурує у кримінальному провадженні: є підозра, що службові особи Коломийської міської ради разом із цим підрядником внесли завідомо неправдиві дані до актів виконаних робіт за одним із договорів. Відтак понад 16 млн. гривень бюджетних коштів, ймовірно, були перераховані за роботи, які фактично виконано не було.

17 квітня 2018 року Бовшівська сільська рада прозвітувала про укладені договори на проведення заходів із відновлення та підтримання санітарного стану та укріплення берегів водовідвідного каналу від золовідводу Бурштинської ТЕС до річки Гнила Липа. Договорів було два, кожний вартістю понад мільйон гривень. Проста математика: 1 262 634 + 1 356 541 = 2 619 175 гривень, тобто сума перевищує поріг, визначений законом для неконкурентної процедури. Але сільська рада підписала окремий договір на виконання робіт на правому березі, й окремий – на лівому. Це наштовхує на думку, що таким чином намагалися уникнути конкурентної процедури або навіть протягнути потрібного підрядника. Тим паче, що, судячи із оплати робіт, на обох берегах вони виконувалися синхронно. За схожою схемою у липні в один день було підписано ще два договори – на укріплення правого берега річки Гнила Липа. Вартість кожної угоди цього разу склала 1,4 млн. гривень.

Еколог Володимир Красноштанов зазначає: «У Гнилу Липу воду скидають із водосховища і золовідвалу, які є об’єктами Бурштинської ТЕС. Якщо там руйнуються береги, то це – наслідки діяльності підприємства. Тому укріпленням берегів у такому випадку мала би займатися ТЕС (принаймні в частині фінансування). Золовідвал – це штучна споруда, а водовідвідний канал входить до його складу. Тобто це об’єкт, який потрібен для технологічних потреб ТЕС. Це не є питання екології району чи області, це питання діяльності підприємства. Якби сільська рада фінансувала рекультивацію золовідвалу, то це ще можна було б зрозуміти, але підтримання берегів каналу – як на мене, ніяк не екологічний захід».

Галич: тотальне озеленення

А от у Галичі одна з найулюбленіших статей витрат екологічних коштів – озеленення. На нього в 2016 та 2017 роках спрямовували майже чверть усієї суми, торік – половину: 700 тисяч із 1,4 млн. гривень. Обрізка та формування крон дерев і кущів на вулиці Вітовського, до прикладу, обійшлася бюджету в 102 тисячі гривень. В локальному кошторисі зазначено, що за ці гроші мали вирізати 477 кущів, викорчувати 12 пнів та видалити сухостійні й аварійні дерева, сформувати крони 25-ти деревам висотою у понад 5 метрів та вивезти 14,5 тонни сміття. Більше половини загальної суми фінансування передбачалося на «експлуатацію машин і механізмів». На схожий догляд за насадженнями в центральній частині міста витратили 84 тисячі гривень, на набережних – 198 тисяч гривень… Жодного нового дерева чи куща на цих локаціях при цьому не посадили. Висаджували хіба квіти, але й ті, здебільшого, однорічні.

«Кабінетом Міністрів України ще в 1996 році була затверджена постанова №1147, в якій є перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів. Але на той час, очевидно, ніхто і подумати не міг, що гроші витрачатимуть на ось таке-от озеленення. Тоді активно створювали розсадники, насаджували нові дерева. Причому не декоративні, а звичні для нас каштани, липи, берези, хвойні породи, тобто ті, які дійсно підходять для озеленення нашої області. Це робилося на основі рекомендацій науковців. Зараз же Галицький  район займається не озелененням, а декоративним прибиранням території. На обрізку дерев, насадження квітників чи дерев рідкісних порід мають іти гроші з «комуналки», а не з екологічного фонду. Бо можна, звісно, виростити рідкісний іспанський бузок, який буде коштувати шалені гроші, але чи буде при цьому хоч якийсь екологічний ефект?» – дивується Володимир Красноштанов і додає, що насправді головна мета озеленення – збільшення кількості кисню.

«Років десять тому була в нас в області така тенденція: всі райони просили грошей на озеленення. Покійний нині Михайло Вишиванюк (голова Івано-Франківської ОДА у 1997-2005 та 2010-2013 роках – авт.) тоді зауважив: «Скільки ще ми будемо озеленювати зелену область? Останній раз даю кожному району по 36 тисяч гривень, і завершуємо озеленення». Після цього справді в наступні роки кошти на озеленення не виділяли», – пригадує еколог.

Експерти Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку також зазначають, що до заходів з озеленення населених пунктів належить комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень, а омолодження та обрізка дерев – до заходів з догляду за насадженнями та благоустрою території.

Зазначимо, що майже всі «озеленювальні» заходи в місті Галичі проводить КП «Галичводоканал», яке вже років десять перебуває на межі банкрутства.

14 березня цього року Галицька міська рада прийняла рішення «Про надання згоди на проведення досудової санації комунального підприємства «Галичводоканал», що має дати шанс підприємству подолати кризу та відновити платоспроможність.

Підрядники з «історією»

За екологічні кошти в Галичі також рятуються від затоплень. Географія підрядників цих робіт досить широка: від тих же комунальників – до «своїх» підприємців та фірм із не зовсім прозорою репутацією. Так, у липні 2018 року з різницею у кілька днів Галицька міська рада підписала 5 договорів із ПП «Пімет», власником якого є Іван Кондрат із Калуша. Підприємство близько десяти років веде свою діяльність з виробництва асфальтобетону без документів на землю і нічого не сплачує у міський бюджет. Крім того, мешканці міста неодноразово скаржилися на нестерпні умови проживання через «сусідство» з підприємством-забруднювачем. Після тривалих дискусій міська рада  проігнорувала скарги людей та торік у вересні надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Пімет».

Іван Кондрат керує шістьма організаціями, більшість із яких фігурує в кримінальному провадженні. В матеріалах справи щодо однієї з його фірм зазначено, що службові особи Долинської міської ради «з метою привласнення бюджетних коштів, виділених на придбання товарів, робіт та послуг, уникали процедури державних закупівель та залучили до проведення робіт та подальшого внесення недостовірних відомостей до актів приймання виконаних робіт підприємства з ознаками фіктивності, через які здійснювали легалізацію (конвертування) безготівкових коштів у готівку та розподіляли їх між учасниками злочинної групи».

За даними clarity-project.info, ПП «Пімет» має 43 контракти на загальну суму понад 11 мільйонів гривень. До липня минулого року це були виключно підряди на ремонти доріг. І лише Галицька міська рада довірила дорожньому підприємству заходи із захисту від підтоплень. Усі п’ять контрактів стосуються вулиці Шевченка. Серед переліку робіт у кошторисі – влаштування відновлювальних пiдстильних та вирівнювальних шарів основи зі щебеню та влаштування відновлювального вирівнювального шару з асфальтобетонної суміші без застосування укладальників асфальтобетону. Чи є ці будівельні роботи природоохоронним заходом?

Цікаво й таке: у відповідь на наш інформаційний запит Галицька міська рада повідомила, що в 2018 році ПП «Пімет» виконало природоохоронні роботи на суму 238 767 гривень. Втім, за даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, у період з 6 по 17 липня 2018 року на рахунок підприємства було переведено 590 513 гривень. Ця сума цілком збігається з тією, яка передбачена в оприлюдненому на порталі clarity-project договорі. Очевидно, захід був або «напівекологічним» і дофінансовувався з інших коштів місцевого бюджету, або ж міська рада у відповідь на офіційний запит надала недостовірні дані. Зазначимо також, що всіма договорами передбачено авансування в розмірі 30%, але замовник переказував на рахунок підрядника усю суму, причому в дводенний термін після підписання договорів.

До речі, як виявилося, в 2017 році, тобто за рік до залучення до цих робіт «Пімета», заходи із захисту від підтоплення на тій самій вулиці (в межах тих же будинків!) виконував інший підрядник – ПрАТ «СТМ». На його послуги (а було підписано три договори) планували витратити 592 550 гривень. За ці гроші на вулиці прокладали поліетиленові трубопроводи та влаштовували відкриті лотки на узбіччях. Наприкінці 2017 року з підрядником уклали додаткові угоди щодо зменшення обсягів фінансування, а в межах будинків №65-67 угоду було продовжено на наступний рік. 4 липня 2018 року обсяги фінансування були зменшені і тут, а виконання самого договору завершили. Цього ж дня угоду підписали з новим підрядником – «Піметом».

Загалом ПрАТ «СТМ» має 27 угод із Галицькою міською радою та, як ми вже зазначали, активно працює у селах району. Сумарно підприємство має укладених і виконаних договорів на майже 19 мільйонів гривень. Жодних робіт за межами свого району організація не виконувала.

Ще одна цікава стаття витрат екологічних коштів по Галичу – придбання обладнання та інструментів. Мотокоса, висоторіз, акумуляторні ножиці та подрібнювач – все це, звісно, потрібне комунальникам. Але постановою Кабміну №1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів», придбання таких товарів не регламентовано.

Гроші чекають

Втім навіть таке відверте марнування сотень тисяч гривень екологічних коштів – це ще не фінал. Виявляється, близько половини надходжень впродовж року просто «маринуються» на рахунку спецфонду, після чого їх перекидають на зовсім не екологічні потреби.

Чинним законодавством дозволено перераховувати залишок коштів спеціального фонду міського бюджету, що склався на початок року у фонді охорони навколишнього природного середовища, до загального фонду міського бюджету «у зв’язку з відсутністю потреби у спрямуванні їх за цільовим призначенням». Галицька міська рада цією нормою успішно користується. За підсумками 2018 року, невикористаними залишилися 2,4 млн. гривень, які в результаті підуть на ремонт дороги та будівництво футбольного поля зі штучним покриттям.

Схоже, аналогічно діють й інші розпорядники коштів, адже, як вказано у відповіді Галицької РДА на наш офіційний запит, на охорону та раціональне використання природних ресурсів, іншу діяльність у сфері охорони навколишнього середовища місцевими радами району було використано:

• 2016 р. – 37 731 695,54 грн. (надійшло – 76 171 650,26 грн.)
• 2017 р. –54 532 205,79 грн. (надійшло – 75 144 120,93 грн.)
• 2018 р. – 55 755 909,75 грн. (надійшло – 92 959 105,27 грн.)

Схожу інформацію надала і Бовшівська сільська рада, де залишок коштів станом на 1 січня 2017 року склав 25 млн. грн., 2018-го – 5 млн., а цього року – 18 млн.

Чи справді район не має екологічних проблем, а отже, нікуди витратити кошти? У найновішій регіональній доповіді про стан навколишнього середовища в Івано-Франківській області зазначено, що на території Галицького району розміщений найбільший забруднювач атмосферного повітря – ВП «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго», на яку припадає 80% викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від загального обсягу викидів по області. Окрім цього, ТЕС планує розпочати роботи з нарощування золовідвалів №1 та №2 у селі Бовшів, а це знову спричинить погіршення екологічної ситуації. На сайті Міністерства екології та природних ресурсів України знаходимо зауваження та пропозицій від громадськості, які включені до оприлюдненого кілька днів тому звіту з оцінки впливу на довкілля.

Ось буквально кілька тез, на яких акцентують мешканці Бовшева:

• житлові будинки розташовані на відстані 50-100 метрів від золовідвалів;
• об’єктивних даних щодо обсягів зберігання відходів на золовідвалі з 2014 року в обласній адміністрації не існує;
• такі дії призведуть до погіршення екологічного стану та зростання кількості респіраторних захворювань дихальних шляхів, зокрема ринітів, хвороб щитовидної залози та онкозахворювань…

Звісно, коштом місцевих бюджетів модернізовувати ТЕС ніхто не буде, але бодай моніторинг забруднення навколишнього середовища можна було б здійснювати.

Ще одна проблема, на якій варто би було зосередити увагу, – полігон для сміття. На території Галицького району офіційно його не існує. Увесь район і та ж таки Бурштинська ТЕС вже понад 30 років звозить сміття на стихійне звалище між селами Різдвяни та Німшин. Звалище не просто перевантажене – вітер розносить непотріб далеко за умовні межі, а в Дністер, що протікає зовсім поруч, цілком ймовірно, стікає отруйний фільтрат. За останньою інформацією, на встановлення сміттєсортувальної лінії потрібно 9 мільйонів гривень. Очевидно, що таку суму коштів у бюджеті району можна знайти. Але справа чомусь не рухається.

Тетяна КІНДЮХ

*Публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальність несе ГО «Медіа Група». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.